Журналістика даних: Посібник



На що йдуть гроші з гаманця громади: OpenSpending.org

  • 1910 Перегляди
  • 0 Коментарі
  • 25/10/2012Дата публікації

У 2007 році Джонатан Грей прийшов до фундації Open Knowledge та приніс викладену на одному листочку пропозицію проекту під назвою «На що йдуть мої гроші?» Мета – спростити розуміння мешканцями Британії того, на що витрачаються державні кошти. Все це задумувалося як тестування більшого проекту з візуального представлення громадської інформації, заснованого на новаторській роботі Отто та Марії Нейрат із Isotype Institute у 1940-ві роки.

Ілюстрація 34. На що йдуть мої гроші? (Фундація Open Knowledge)

Проект «На що йдуть мої гроші?» давав змогу користувачам досліджувати загальнодоступні дані, отримані з різноманітних джерел, за допомогою інтуїтивно зрозумілих інструментів, написаних на програмному забезпеченні з відкритим кодом. Ми перемогли на конкурсі з розробки прототипу проекту, а пізніше отримали від цифрового підрозділу 4IP, що належав телеканалу Channel 4, замовлення на розробку на його основі повноцінної веб-програми. Гуру з інформаційного дизайну Девід МакКендлес (з проекту Information is Beautiful) розробив кілька різних варіантів візуального представлення даних, яке б допомагало людям сприймати великі цифри – а саме, «Країна та регіональний аналіз», яка показує розподіл коштів у різних частинах країни, та «Хліб насущний», яка показує громадянам структуру їхніх податкових платежів щодня – у фунтах стерлінгів та пенсах.

Ілюстрація 35. На що йдуть мої гроші? Податковий калькулятор «Хліб насущний» (фундація Open Knowledge)

На той час святим Граалем для проекту була база даних «Об'єднана онлайнова інформаційна система» (Combined Online Information System), або, як її назвали у формі дотепної абревіатури, COINS («монети» - прим.) Це була найбільш повна та деталізована база даних з британських фінансів. Працюючи з Лізою Еванс (перш ніж вона приєдналася до команди проекту Datablog у Guardian) та Френсісом Ірвінгом (зараз – знаменитість у проекті Scraperwiki), Мартіном Розенбаумом (ВВС) та іншими, ми направляли численні запити на отримання даних – у багатьох випадках безуспішно.

Коли в середині 2010 року ці дані зрештою були оприлюднені, це широко трактувалося як перемога прихильників принципу прозорості. Нам дали розширений доступ до даних, які ми могли завантажити в нашу веб-програму, і ми здобули відчутну увагу зі сторони ЗМІ, коли цей факт став відомим. У день публікації десятки журналістів з’явилися на нашому каналі чату IRC, щоб обговорити реліз та поставити запитання, а також щоб дізнатися, як відкрити та досліджувати ці дані (файли мали розмір у десятки гігабайтів). І хоч деякі мудрагелі заявляли: такий масивний набір даних настільки складний, що це http://www.silicon.com/management/public-sector/2010/06/10/tax-spend-revelations-buried-deep-in-whitehall-data-graveyard-39745912">насправді не прозорість, а темрява, багато хоробрих журналістів занурилися в ці дані, щоб дати читачам безпрецедентну картину того, як саме витрачаються державні кошти. Guardian наживо писала в своєму блозі про цей реліз, багато інших ЗМІ також висвітлювали цю подію та публікували аналітику по інформації, знайденій у цих даних.

Не пройшло багато часу, як ми почали отримувати запити про те, як запустити аналогічні проекти в інших країнах світу. Невдовзі після запуску OffenerHaushalt – версії проекту для державного бюджету Німеччини, створеного Фрідріхом Ліндбергом – ми запустили OpenSpending, міжнародну версію проекту, спрямовану на те, щоб допомогти користувачам створювати карту державних витрат у різних країнах світу за тим же принципом, як проект OpenStreetMap допомагає наносити на карту географічні об’єкти. Ми розробили новий дизайн з допомогою талановитого Грегора Айша, який частково базувався на оригінальному дизайні Девіда МакКендлеса.

Ілюстрація 36. OffenerHaushalt, німецька версія проекту «На що йдуть мої гроші?» (фундація Open Knowledge)

У проекті OpenSpending ми використовували широку співпрацю з журналістами – для того, щоб отримати, представити, інтерпретувати та подати громадськості дані, пов’язані з витратами. OpenSpending у першу чергу є величезною, придатною для застосування пошукових механізмів базою даних державних витрат – це як інформація про бюджет на високому рівні, так і фактичні витрати на рівні фінансових транзакцій. Поверх цього ми створили «під ключ» серії візуалізацій – таких, як «прямокутні діаграми» та «пухирцеві дерева». Будь-хто міг завантажити дані по витратах свого місцевого бюджету та отримати з них візуалізацію.

І хоч ми спочатку думали, що існуватиме більша вимога на наші більш складні візуалізації, після спілкування з медійними організаціями ми зрозуміли, що у них є більше простіших потреб, які слід було задовольнити в першу чергу, - таких, як здатність інтегрувати динамічні таблиці даних у їхні блоги. Бажаючи заохотити редакції до того, щоб паралельно з їхніми публікаціями вони надавали й доступ до даних, ми і для цього створили відмет.

Наш перший великий реліз відбувся під час першого Міжнародного фестивалю журналістики в Перуджі (Італія). Група програмістів, журналістів та держслужбовців спільно попрацювала над тим, щоб завантажити дані по Італії на платформу OpenSpending – це дало розлогу картину того, як витрати розподіляються поміж центральними, регіональними та місцевими адміністраціями. Про це відписалися такі ЗМІ, як Il Fatto Quotidiano, Il Post, La Stampa, Repubblica та Wired Italia, а також Guardian.

Ілюстрація 37. Італійська версія проекту «На що йдуть мої гроші» (La Stampa)

У 2001 ми працювали разом із проектом «Опублікуй, що ти оплачуєш» та Інститутом міжнародного розвитку над візуалізацією допомоги Уганді в 2003-2006 роках. Для нас це було новим, бо вперше можна було показати потоки іноземного фінансування паралельно з національним бюджетом – це давало змог побачити, наскільки пріоритети донорів співпадали з пріоритетами уряду. Ми отримали деякі цікаві висновки: наприклад, і програми протидії СНІДу, і програми планування родини, як виявилося, майже повністю фінансувалися зовнішніми донорами. Про це написав Guardian.

Ми також спільно з неурядовими організаціями та ініціативними групами працювали над пошуком перехресних посилань між даними про витрати та іншими джерелами інформації. Наприклад, організація Privacy International вийшла на нас і великим списком компаній, що виробляють обладнання для стеження, та списком державних установ, що брали участь у відомій міжнародній виставці технологій для стеження, яку неофіційно називають «Бал жучків». Систематичний пошук перехресних посилань між назвами цих компаній та базою даних витрат давав змогу встановити, які з компаній отримали урядові контракти – а потім це можна було використати для запитів відповідно до закону про свободу інформації. Цю тему висвітлили Guardian та Wall Street Journal.

Наразі ми працюємо над покращенням фінансової грамотності журналістів та громадськості – виконуючи частину проекту під назвою «Історії витрат» (Spending Stories). Він дає змогу користувачам поєднувати дані про державні витрати зі статтями, пов’язаними з цими витратами, і в такий спосіб бачити цифри, що стоять за статтями, та статті, що стоять за цифрами.

Працюючи в цій галузі, ми дізналися про таке:

• Журналісти часто не призвичаєні до роботи з «сирими» даними, і багато з них не вважають їх необхідним підґрунтям для журналістської роботи. Шукати теми статей у «сирій» інформації – це все ще порівняно нова ідея.

• Процес аналізу та розуміння даних потребує багато часу, навіть якщо у вас є необхідні навики. «Утиснути» їх у короткотерміновий цикл із виробництва новин важко, тому журналістику даних частіше використовують у більш довготермінових проектах, таких як розслідування.

• Дані, які оприлюднює уряд, часто є неповними або застарілими. Дуже часто бази даних, надані в публічний доступ, не придатні для розслідувань, якщо не додати до них більш специфічну інформацію, отриману за допомогою запитів відповідно до законодавства про свободу інформації.

• Ініціативні групи, вчені та дослідники часто мають більше часу та ресурсів на проведення розширених досліджень масивів даних, ніж журналісти. Об’єднання з ними в єдину команду та командна робота можуть бути дуже плідними.

Люсі Чемберс та Джонатан Грей, фундація Open Knowledge

Переклад здійснено за підтримки фонду "Відродження"

 
 

Коментарі 0

Для того, щоб писати свої коментарі, залогіньтесь! Якщо ви не маєте логіну, тоді спочатку зареєструйтесь, щоб його отримати!