Журналістика даних: Посібник



Бізнесова модель для журналістики даних

  • 1733 Перегляди
  • 0 Коментарі
  • 20/10/2012Дата публікації

Посеред усіх тих зацікавлень та надій, які пов’язані з журналістикою даних, постає одне питання, яке зазвичай цікавить редакції: а як тут заробляти гроші?

І хоч робити прогнози слід обережно, перегляд нещодавньої історії та чинного стану справ у медійній індустрії може допомогти нам скласти певні висновки. Наразі є багато журналістських організацій, які виграли від застосування нових підходів.

Терміни на кшталт «журналістики даних» та найсвіжішого модного слівця «наука даних» можуть звучати так, наче вони описують щось нове, але це не зовсім так у строгому розумінні. Ці нові назви натомість являють собою різні способи охарактеризувати ту зміну, яка набирала силу протягом останніх десятиліть.

Багато журналістів, схоже, не усвідомлюють той обсяг прибутків, які вже генеруються від збору даних, аналізу даних та візуалізації. Це бізнес із «очистки» інформації. За допомогою інструментів та технологій роботи з даними можна пролити світло на вкрай складні питання – чи то міжнародні фінанси, борги, демографія, освіта, чи щось інше. Термін «бізнесова розвідка» означає ряд ІТ-концептів, спрямованих на створення чіткої картини того, що відбувається в комерційних корпораціях. Великі та прибуткові компанії сучасності, наприклад, McDonalds, Zara чи H&M, покладаються на постійне відстеження даних, щоб на основі цього генерувати прибутки. І для них це працює просто чудово.

Зміни полягають у тому, що інструментарій, створений для цих завдань, зараз стає доступним і для інших сфер, в тому числі й для ЗМІ. І є журналісти, які це розуміють. Взяти хоча б Tableau, компанію, що пропонує набір інструментів з візуалізації. Або рух «Великі дані», де технологічні компанії використовують програмні пакети (зазвичай із відкритим кодом), щоб вести розкопки у горах даних, за мілісекунди вилучаючи перспективні ідеї.

Ці технології зараз можна застосувати в журналістиці. Команди у Guardian та The New York Times постійно розширюють кордони цього нового простору. І те, що ми зараз бачимо, - це тільки вершина айсберга.

Але як це генеруватиме прибутки для журналістики? Великий, глобальний ринок, який наразі відкривається, передбачає трансформацію даних у публічному доступі в щось наше, в щось таке, що ми можемо опрацювати: зробити дані видимими та зробити їх людяними. Ми хочемо мати зв’язок із цими великими цифрами, які ми чуємо щодня у новинах – що саме ці мільйони та мільярди означають для кожного з нас.

Є ряд дуже прибуткових медійних компаній, що використовують роботу з даними, - вони просто застосували цей принцип раніше за всіх інших. Вони демонструють здорову динаміку зростання, а часом і вражаючі прибутки. Один приклад: Bloomberg. Компанія оперує 300 тисячами терміналів та постачає користувачам фінансові дані. Якщо ви працюєте у фінансовому бізнесі, це потужний інструмент. Кожен термінал має клавіатуру з кольоровими кодами та до 30 тисяч опцій перегляду, порівняння, аналізу та надання допомоги у прийнятті рішень, що робити далі. Цей основний бізнес генерує приблизно $6.3 мільярди доларів на рік, принаймні так про це писала New York Times у 2008 році. Як наслідок, Bloomberg вкладав кошти в найм журналістів наліво, направо й посередині, вони купили респектабельний, але збитковий “Business Week”, і таке інше.

Інший приклад – це канадський медійний конгломерат, відомий як Thomson Reuters. Вони стартували з однією газетою, купили кілька відомих газетних брендів у Великобританії, а потім, двадцять років тому, вирішили залишити газетний бізнес. Замість цього вони стали зростати за рахунок інформаційних сервісів, спрямованих на надання клієнтам у різних галузях глибшої перспективи бачення. Якщо вас хвилює, як заробити гроші на спеціалізованій інформації, наша порада така: просто прочитайте історію цієї компанії на Вікіпедії.

І подивіться-но на Economist. Журнал збудував чудовий, впливовий бренд на своїй «медійній половині». І в той же час підрозділ “Economist Intelligence Unit” більше схожий на консультаційну службу, що пише про актуальні тренди та прогнози щодо майже кожної країни світу. Вони наймають сотні журналістів і заявляють, що мають близько 1,5 млн клієнтів по всьому світу.

А ще є багато нішевих сервісів, орієнтованих на роботу з даними, які можуть стати вам прикладом для натхнення: американський eMarketer який надає порівняння, графіки та консультації усім зацікавленим у інтернет-маркетингу. Stiftung Warentest у Німеччині, установа, що моні торить якість продуктів та послуг. Statista, також із Німеччини, -новостворена компанія, яка допомагає візуалізувати інформацію, надану в публічний доступ.

У світі в цьому секторі здіймається хвиля стартапів, які охоплюють широкий діапазон галузей – наприклад, Timetric, спрямований на «оновлені бізнесові дослідження», OpenCorporates, Kasabi, Infochimps та Data Market. Багато з них, імовірно, є експериментами, але разом їх слід трактувати як важливу ознаку змін.

Далі, є ще громадські ЗМІ, які у сенсі журналістики даних являють собою сплячого велетня. У Німеччині в цей сектор щороку надходить €7.2 мільярди. Журналістика – це специфічний продукт: якісна журналістика не тільки заробляє гроші, але й виконує важливу суспільну роль. Як тільки стане зрозуміло, що журналістика даних може забезпечити кращі, більш надійні способи розуміння ситуації, і зробити це у простіший спосіб, частина цих грошей може піти на створення нових робочих місць у редакціях.

У журналістиці даних ідеться не лише про те, щоб першим подати інформацію, а й про те, щоб бути надійним джерелом інформації. У світі, де для інформації існує багато каналів, можна згенерувати вдосталь уваги до неї, але довіра при цьому є значно дефіцитнішим ресурсом. Журналістика даних може допомогти в збиранні, синтезі та представленні різноманітних і часто складних джерел інформації у такий спосіб, який забезпечує аудиторії реальне розуміння складних тем. Замість того, щоб переробляти прес-релізи та переповідати вже десь почуті сюжети, журналістика даних спроможна дати читачам чітку, зрозумілу та пристосовану до їхніх потреб перспективу – з інтерактивною графікою та прямим доступом до першоджерел. Не банально і при цьому однозначно вартісно.

Тож як найкращим чином надихнути журналістів даних розвивати цю галузь, та як переконати менеджмент підтримувати інноваційні проекти?

Перший крок: вести пошук «негайних» можливостей «поблизу від дому»: плодів, що висять низенько на гілці. Наприклад, ви вже можете мати зібрання структурованих текстів та даних, які можна використати. Чудовий приклад – «база даних убивств» у Los Angeles Times. Тут ключове значення мають дані та візуалізації, а не подальший аналіз. Редактори збирають дані про всі злочини, які їм вдасться знайти, і тільки після цього пишуть на основі цього статті. Із часом ці зібрання даних стають кращими, глибшими та ціннішими.

Спочатку це може не спрацювати. Але зрештою спрацює. Один дуже обнадійливий індикатор – це Texas Tribune та ProPublica, медійні компанії, що, імовірно, належать до ери «після друку». За їхніми повідомленнями, фінансування цих неприбуткових журналістських організацій перевершило планові показники значно швидше, ніж це очікувалося.

Стати майстром даних – чи то фахівцем широкого профілю, чи спеціалістом, зосередженим на одному аспекті «конвеєра даних» - це для людей, що вірять у журналістику, означає здобути цінні перспективи. Один відомий німецький видавець нещодавно сказав у інтерв’ю: «А ще є ця нова група, яка називає себе журналістами даних. І вони більше не хочуть працювати за три копійки».

Мірко Лоренц, Deutsche Welle

Переклад здійснено за підтримки фонду "Відродження"

 
 

Коментарі 0

Для того, щоб писати свої коментарі, залогіньтесь! Якщо ви не маєте логіну, тоді спочатку зареєструйтесь, щоб його отримати!