Журналістика даних: Посібник



Наші статті ми пишемо кодом

  • 1998 Перегляди
  • 0 Коментарі
  • 20/10/2012Дата публікації

Ініціатива OpenDataCity була заснована наприкінці 2010 року. На той час у Німеччині мало що можна було назвати «журналістикою даних».

Ілюстрація 25. Карта шумів аеропорту (Taz.de)

Навіщо ми це робили? Ми багато разів чули, як люди, що працюють в газетах та електронних ЗМІ, кажуть: «Ми не готові розпочати спеціалізований проект із журналістики даних в нашій редакції. Але ми були б щасливі замовити його комусь іншому».

Наскільки нам відомо, ми єдина компанія в Німеччині, що спеціалізується виключно на журналістиці даних. Нас у команді троє: двоє мають журналістський досвід, один володіє глибокими знаннями програмування та візуалізації. Ми співпрацюємо з групкою фрилансерів – хакерів, дизайнерів та журналістів.

За останні 12 місяців ми виконали чотири проекти в сфері журналістики даних для різних газет, і проводили тренінги та консультації для співробітників ЗМІ, науковців та шкіл журналістики. Першою програмою, яку ми написали, був інтерактивний інструмент про рівень шуму від щойно збудованого аеропорту в Берліні для сайту газети TAZ. Наступний помітний проект - це програма для ZEIT Online, що візуалізувала дані використання мобільного телефона німецьким політиком (Мальте Спіц з партії зелених подав у суд на провайдера Deutsche Telekom за витік інформації про його дзвінки та виходи в Інтернет, прив’язані до базових станцій мобільного зв’язку – прим.). За цю роботу ми отримали премію Grimme Online та Lead Award у Німеччині, а також премію з онлайнової журналістики від Асоціації онлайнової журналістики (США). Наразі у нас в розробці кілька проектів- від простішої інтерактивної інфографіки до розробки чогось на зразок міжплатформенного програмного забезпечення для журналістики даних.

Авжеж, здобуті премії створили нам репутацію. Але коли ми ведемо перемовини з видавцями, які мають схвалити проекти, наші аргументи про інвестування в журналістику даних не пов’язані зі здобуттям нагород. Насправді мова йде про привертання уваги протягом довшого періоду і в стабільний спосіб. Про розробку речей, що матимуть довготерміновий вплив, а не сенсації, про які зазвичай забувають через кілька днів.

Ось три аргументи, які ми застосовуємо, щоб переконати видавців в необхідності виконувати довготермінові проекти:

Дані не застарівають

Залежно від дизайну, до програм із журналістики даних можна додавати новий матеріал. І вони не тільки для користувачів – їх можна використовувати для внутрішніх потреб, написання статей та аналізу. Якщо вас турбує, що й ваші конкуренти зможуть отримати вигоду від вашої інвестиції, ви можете залишити деякі можливості чи деякі дані суто для внутрішнього користування.

На старому фундаменті можна збудувати нове

Здійснюючи проект із журналістики даних, ти зазвичай створюєш фрагменти коду, які можна використати повторно чи переробити. На наступний проект може піти лише половина часу, бо ти значно краще розумієш, що робити (і чого не робити), і маєш компоненти, на основі яких можна працювати.

Журналістика даних окупає себе

Проекти, що базуються на роботі з даними, є дешевшими за традиційні маркетингові кампанії. Онлайнові видання часто вкладають кошти в оптимізацію пошукових механізмів (т.зв. SEO) та маркетинг пошукових механізмів (т.зв. SEM). Завершений проект із журналістики даних зазвичай генерує багато «кліків» та розголосу і має шанс на «вірусне» розповсюдження. Видавці, як правило, заплатять за це менше, ніж якби вони намагалися генерувати таку ж увагу, купуючи кліки та лінки за допомогою SEM.

Наша робота не дуже відрізняється від роботи інших медійних агенцій: ми розробляємо програми та сервіси для ЗМІ. Але, мабуть, ми відрізняємося тим, що думаємо про себе перш за всe як про журналістів. У наших очах створені нами продукти є статтями чи сюжетами, хоча вони передані не словами чи ілюстраціями, аудіо чи відео, але програмним кодом. Коли ми говоримо про журналістику даних, ми мусимо говорити про технологію, програмне забезпечення, пристрої, та про те, як за допомогою цього розповісти історію.

Ось приклад: ми щойно завершили роботу над програмою, яка у реальному часі використовує дані, «вилучені» з німецького залізничного сайту. Це дало нам змогу розробити інтерактивний моніторинг поїздів для Süddeutsche Zeitung, який показує в режимі реального часу затримку поїздів далекого слідування. Програма оновлює дані десь щохвилини, і ми також надаємо для неї інтерфейс прикладної програми (API). Ми почали цю роботу кілька місяців тому, і наразі зібрали велетенський набір даних, який зростає щогодини. Зараз це сотні тисяч рядків даних. За допомогою проекту користувачі можуть вивчати ці постійно оновлювані дані та досліджувати архіви попередніх місяців. І насамкінець, той сюжет, який ми будемо розповідати, значною мірою буде визначений цими індивідуальними діями користувачів.

У традиційній журналістиці, внаслідок лінійного характеру друкованого чи електронного повідомлення, ми повинні були думати про початок, кінець, про сюжетну лінію, про тривалість та кут подачі нашої публікації. Журналістика даних все це змінює. Так, є початок. Люди заходять на сайт та отримують перше враження від інтерфейсу. Але далі вони роблять що хочуть. Можливо, вони залишаться тут на хвилину – а може, на півгодини.

Наша робота як журналістів даних – це створити для цього середовище. Окрім кодування та компонентів із управління даними, ми маємо подумати також про розумні способи застосування дизайну. Враження користувача (User Experience, UX) значною мірою залежать від графічного інтерфейсу користувача (GUI). У підсумку саме цей компонент забезпечує успіх або провал проекту. Ви можете мати на фоновому рівні ідеальний код, що опрацьовує набір даних на виході. Але якщо «передній план» ні до чого не придатний, нікому ваш код не буде потрібний.

В цій галузі є багато чому вчитися і багато над чим експериментувати. Але на щастя, є галузь із виробництва комп’ютерних ігор, яка протягом десятиліть запроваджувала інновації у сфері цифрової передачі сюжетів, екосистем та інтерфейсів. Тож коли ми розробляємо програми із журналістики даних, нам слід уважно дивитися над тим, як працює гейм-дизайн і як у комп’ютерних іграх передано сюжети. Чому простенькі ігри на кшталт Тетрісу є такими прикольними? І чому мали такий успіх «відкриті світи» ігор з рольовими елементами, на кшталт Grand Theft Auto чи Skyrim?

Ми вважаємо, що журналістика даних – це надовго. За кілька років робочі процеси журналістики даних будуть природним способом інтегровані в редакції, тому що сайти видань також повинні змінитися. Кількість інформації в публічному доступі продовжує зростати. Але, на щастя, нові технології продовжують давати нам нові способи викладу сюжетів. Деякі з цих сюжетів будуть засновані на даних, і багато програм та сервісів отримають журналістський характер. Тут є цікаве питання: яку стратегію розвиватимуть редакції, щоб стимулювати цей процес? Чи вони створюватимуть команди журналістів даних, інтегровані у власні ньюсрум? Чи будуть створені дослідницькі підрозділи, щось на зразок «внутрішніх стартапів»? Чи певні компоненти цих завдань будуть передані на виконання спеціалізованим компаніям? Ми все ще перебуваємо на початковому етапі, і лише час розставить все по своїх місцях.

Лоренц Мацат, OpenDataCity

Переклад здійснено за підтримки фонду "Відродження"

 
 

Коментарі 0

Для того, щоб писати свої коментарі, залогіньтесь! Якщо ви не маєте логіну, тоді спочатку зареєструйтесь, щоб його отримати!