Останніми роками наш лексикон поповнився купою образ на політичному та інформаційному ґрунті, серед яких «зрадофіли», «порохоботи» та «журнашлюхи» — чи не найкультурніші. Хвиля ворожнечі зачепила всіх, хто не залишався осторонь політичних подій, — прихильників перемоги і зради, прихильників Петра Порошенка та його противників, медіа та журналістів, а ближче до виборів 2019 року — прихильників і противників Володимира Зеленського. Ми вирішили подивитись, як ширилася ця ворожнеча в Твіттері, що було каталізатором її виникнення або міграції з російського в український інформаційний простір. Період: з 1 січня 2012 по 1 січня 2019 року. Дослідження, текст і графіка: Євгенія Дроздова

Якщо вам раптом захочеться почитати, що пишуть у “Твіттері” про Україну, Донецьк, Луганськ, Крим чи АТО, ви можете виявити надзвичайно велику кількість однакових повідомлень. Вони нічого не рекламують, не закликають до дії, не містять посилань чи зображень. Текст цих повідомлень не має жодного сенсу для невтаємниченого (та й для втаємниченого вони значать небагато). Цей текст: “Авто для АТО / #новости #Украина #Крым #крым #Донбас #Донецк #Луганск”. Текст і графіка: Андрій Газін

Коли на вулицях Ірану почалися масові протести, більшість традиційних ЗМІ їх, за великим рахунком, проігнорували. На CNN показували інтерв'ю з товстими мотоциклістами. Жоден інший американський канал не проявив себе краще. Про іранське телебачення говорити, звісно, не доводиться: цензура. Британське ВВС та арабська Аль-Джазіра виявилися швидшими. Але найважливішу роль відіграв інтернет.

Завдяки соціальним мережам Інтернету у Гватемалі розкрито масштабну корупційну аферу та ряд убивств. Президент на грані відставки, з найбільшого банку масово забираються вклади, на вулицях столиці постійній мітинги. Автор: Сергій Лук’янчук