Важливо: ми програємо Росії в стратегічній адаптації. Про це влучно написав генерал Мік Раян: “Хоча Україна досі легше експериментує на полі бою, проте в неї великі проблеми з тим, щоб систематизувати отримані уроки й поширити на всі Збройні сили. Водночас Росія повільніше вчиться через … більш централізовану філософію управління, однак, коли вони чогось навчилися, вони швидше поширюють це у військах та військовому виробництві” (докладніше читайте тут: У чому полягає адаптаційна перевага Росії та як її усунути: ґрунтовний розбір Міка Раяна).Якщо не звертати на це уваги й швидко не змінитися, ми програємо війну. Відбувається це передусім через слабкість і некомпетентність державного управління.

Багатьох українців нині підтримує сподівання на стрімкий розвиток країни після війни. Коли перестануть прилітати ракети, то західна економічна підтримка, поєднана з підприємливістю та працьовитістю українців, дасть змогу відбудувати все краще, ніж було раніше. Проте крім очевидних викликів для відродження, як-от можливість нової війни і продовження обстрілів, неповернення додому значної частини українських біженців і дефіцит робочої сили, непоміченим загалом залишається чи не ключова проблема: слабкість державної служби.

24-річна Шарлотта Хмельницька потрапила на держслужбу у 2019 році – на хвилі впровадження реформ. Працювала у Міністерстві розвитку громад та територій України, Державній митній службі. Не витримала повернення старих практик і звільнилася. Ми розпитали про те, хто і як гальмує зміни.