Журналістика даних
«Вони вже тут». Хто і як «завозив» мігрантів в український інформаційний простір
23 травня 2026 року на майдані Незалежності в Києві відбувся мітинг проти залучення іноземної робочої сили та трудової міграції. Молодики в масках тримали прапори ультраправої спільноти, дівчата стояли з плакатами «Україна для українців» і «За білу Україну». На цій та інших акціях у різних українських містах зібралося кілька десятків людей, проте в соцмережах писали про «масові мітинги по всій Україні».
Проаналізувавши дані соцмереж із 2022 року, ми простежили, звідки взялися тези про навалу мігрантів з Індії та країн Африки в Україні, чому вони стали популярними, хто і як їх посилював в українському інформаційному просторі й до чого вони призвели. Визначальну, на нашу думку, роль у тому, що тема злетіла так високо, відіграли українські анонімні телеграм-канали, інфлюенсери та посадовці.
Ключові хвилі поширення наративів у 2023–2026 роках демонструють такі техніки:
- вирвані з контексту цитати експертів;
- багатократні синхронні повтори однакових тез десятками джерел;
- залучення контроверсійних спікерів;
- ШІ-фейки для створення ілюзії масового завезення мігрантів там, де його не було.
Динаміка поширення тез, пов’язаних із темою трудових мігрантів в Україні
Перші деструктивні тези про трудових мігрантів поширювалися у фейсбук-групах і проросійських телеграм-каналах, а через проросійських ретрансляторів та українські анонімні телеграм-канали вони вийшли за межі інформаційної бульбашки й потрапили в широкий медійний та соціальний простір
Дані: публікації в Телеграмі, Фейсбуці, на Ютубі за лютий 2022-го — серпень 2026-го
Завантаження даних...
Тема трудових мігрантів виплеснулася в інфопростір, оскільки багатократно повторювалася і накладалася на реальні проблеми. Війна, дефіцит робочої сили, виїзд українців за кордон, реальна експертна дискусія — усе це ініціатори інформаційної кампанії використали для формування наративу про мігрантів як екзистенційну загрозу українцям, витіснивши реального агресора — Росію.
Кампанія з нагнітання в країні антимігрантських настроїв досягла відносного успіху завдяки українським ретрансляторам — від анонімних каналів до військових і посадовців. Вони підтягнули маргінальні тези прокремлівських діячів до суспільної дискусії на найвищих щаблях влади.
Хто і де лякав українців мігрантами
Персони і платформи, які підсилювали наратив про навалу трудових мігрантів
Дані: публікації в Телеграмі, Фейсбуці, на Ютубі за лютий 2022-го — серпень 2026-го
Завантаження даних...
Ми завантажили дані з 25 фейсбук-груп і 25 фейсбук-сторінок, зібрали повідомлення приблизно з 300 популярних в Україні телеграм-каналів, а також відео та коментарі, опубліковані на понад 100 ютуб-каналах.
Період дослідження: 24 лютого 2022 року — 15 серпня 2026 року.
Публікації для дослідження збирали через пошук за ключовими словами українською та російською мовами. Зокрема, використовували такі ключові слова і словосполучення, як «мігрант», «трудові мігранти», «нелегали».
Імена та прізвища людей, згаданих у текстах публікацій, витягували за допомогою моделі Claude Sonnet 5 від Anthropic.
Також за допомогою цієї моделі шукали і маркували ресурси відповідно до їхньої проросійської чи проукраїнської спрямованості. Результати роботи моделі додатково перевіряли вручну.
Обмеження методології: у дослідженні ми робимо висновки на основі наявних і завантажених даних із нашої вибірки. Якщо новина, теза чи текст, потенційно релевантні до дослідження, не були зафіксовані в даних вибірки, до аналізу їх не включали.
Демографічна криза, наслідки війни і проблема трудової міграції від початку повномасштабного вторгнення регулярно обговорювалися в українському інформаційному просторі. Це були експертні дискусії, інтерв’ю з науковцями і дослідниками, спроби оцінити майбутні потреби української економіки.
Проте саме деструктивна кампанія навколо теми трудової та нелегальної міграції в Україну, що розгорнулася на тлі обговорення цієї проблеми, має характерні ознаки російських інформаційних операцій.
Відбувалася вона хвилями: окремі інформаційні вкиди змінювалися періодами затишшя, потім тема поверталася вже з новими інформаційними приводами, меседжами, спікерами та майданчиками.
Перші маніпуляції почалися у 2023 році, а в 2024-му вже сформовані деструктивні наративи навколо цієї теми масово виплеснулися в інформаційний простір.
Прийом пропаганди простий: тиснути на больові точки, паразитувати на реальній дискусії, брати дещицю правди й додавати до неї власні інгредієнти.
Класична механіка інформаційної операції, за якою розвивалася тема мігрантів в Україні
Вкидання
Наратив уперше з’являється в інформаційному просторі — через окремий канал, акаунт, сайт, блогера чи інший ресурс. На цьому етапі він може бути маргінальним і не привертати особливої уваги.
Підхоплення
Інші інформаційні ресурси починають багатократно повторювати цю тезу. Поступово вона стає звичною і вже не сприймається як окрема позиція одного джерела. Так формується враження, що «про це говорять усі».
Розмноження та адаптація
Початковий меседж змінюється під різні інформаційні приводи й адаптується під різні аудиторії: його спрощують, емоційно забарвлюють, доповнюють новими аргументами, прикладами чи «експертними» оцінками. Наратив починає жити власним інформаційним життям.
Резонанс
Теза провокує бурхливе обговорення, суперечки та емоційні реакції. Важливо, що для поширення наративу не обов’язково, щоб його підтримували, — навіть критичне обговорення збільшує його видимість.
Вихід за межі початкового середовища
Наратив переходить із соцмереж чи окремих сайтів у ширше медійне поле. Його починають обговорювати журналісти, політики, експерти, громадські діячі.
Легітимація та публічний дискурс
Через багаторазове повторення і залучення авторитетних спікерів проблема починає сприйматися як реальна й суспільно значуща. При цьому сам факт обговорення може створювати відчуття, ніби вона потребує негайного вирішення. Наратив стає частиною загального порядку денного. Про нього говорять уже не лише ті, хто його поширював, а значно ширше коло учасників інформаційного процесу.
Вплив на політичний та управлінський порядок денний
На фінальному етапі сформована проблема може ставати предметом заяв політиків, парламентських дискусій, державних рішень або вимог до влади.
А тепер згадаймо, що і як відбувалося.
Перша ластівка (вкидання)
Першу спробу розіграти «міграційну карту» ми зафіксували в другій половині 2023-го.
Усе почалося в липні 2023 року з оцінки Міністерством економіки потреби в додатковій робочій силі для майбутнього відновлення України — 4,5 млн працівників. Про це йшлося в одній із дискусій про брак робочої сили в Україні. У соцмережах це повідомлення перетворилося на нібито план уряду завезти 4,5 млн мігрантів з Азії та Африки.
Одним із перших зманіпулював темою Олександр Охріменко, президент Українського аналітичного центру. Зауважимо, що до великої війни він належав до пулу медведчуківських експертів, а про публічну діяльність очолюваного ним центру нічого, крім сторінки у Фейсбуці, невідомо.
Але після початку широкомасштабного вторгнення Охріменко став позиціонувати себе експертом із проукраїнськими поглядами, зокрема підкреслено підтримував діяльність Володимира Зеленського, давав переважно оптимістичні прогнози щодо української економіки і катастрофічні щодо російської.
Отже, 29 листопада 2023 року Охріменко назвав конкретну цифру і закріпив інтерпретацію про «4,5 млн мігрантів з Азії та Африки». Він закликав спростити отримання громадянства для вихідців з Африки та Азії і заявив, що Україні варто бути відкритою до міжнародної міграції.
Теза про «4,5 млн мігрантів з Азії та Африки» ще не раз спливатиме в інфопросторі й вийде за межі інформаційної бульбашки.
Щонайменше три фейсбук-групи з нашої вибірки активно підхопили озвучені Охріменком тези: «Горячие новости Украины | Политика | Экономика | Общество | Криминал» (61,8 тис. підписників), «Совість та Честь України» (51,2 тис.) і «Новини Сьогодні» (49,2 тис.).
Паралельно із фейсбук-сміттярками тему майбутнього залучення мігрантів почали розкручувати й проросійські телеграм-канали. «Резидент» (915 тис. підписників), «Пруф» (145 тис.), «Отряд Ковпака» (142 тис.), «Картель» (115 тис.), «MediaKiller» (110 тис.) і «Скептик» (25 тис.) розганяли тезу про неминучу демографічну катастрофу та необхідність завезення мігрантів у майбутньому.
До кампанії долучилися й інші проросійські інфлюенсери — теперішні «члени клубу Медведчука» Олександр Шелест і Дмитро Співак, а також Олексій Арестович.
На цьому етапі мігранти ще не були головними героями наративів. Основний акцент робили на демографічній кризі й загрозі «вимирання українців», якщо війна триватиме. Аудиторію підштовхували до висновку, що заради збереження населення та майбутнього країни Україна має йти на компроміси й домовлятися про мир. Тим часом єдиний «мир», який і тоді, і тепер пропонує російська влада, — це фактична капітуляція України.
Перший постріл виявився холостим.
Друга спроба (повторне вкидання)
У 2024 році формується конспірологічний наратив про заміщення мігрантами населення України.
6 травня Юлія Мазур від ГО «Доста», що відоме антимобілізаційними закликами й акціями, винесла тему на 129-тисячну аудиторію у фейсбук-групі. Вона заявила, що, поки «наші хлопці, фермери та хлібороби боронять державу», уряд нібито планує залучати трудових мігрантів з інших країн: «Одні воюють і гинуть, а проживати на землі мають інші».
«Доста» — громадська організація, створена на Закарпатті, яка згодом розширила діяльність на інші регіони України. Під час повномасштабної війни її активісти (зокрема, у соцмережах) змістили фокус на критику ТЦК, блокування мобілізаційних заходів та поширення ідей так званого руху живих людей / суверенів. Тому журналісти та розслідувачі зараховують їх до рухів, які діють в інтересах російської пропаганди для дестабілізації ситуації в Україні.
Схожі тези почали синхронно просувати пропагандисти з великою аудиторією:
- блогер Мирослав Олешко («Кулеба, Зеленський і нафронтники, які булять українців за кордоном, лише шкодять державі й скоро матимуть серед своїх сусідів сирійців»);
- блогер Денис Єлисевич («Рабочие места украинцев займут мигранты?»);
- псевдоексперт Сергій Ягодзінський («Не шкода нікого, бо тут будуть жити мігранти?»);
- народний депутат Олександр Дубінський («Украине нужно ежегодно привлекать 300 тыс. мигрантов. Очевидно, из наибеднейших стран: Африки, Пакистана, Индии, Бангладеш, и др. В основном это люди, исповедующие ислам. Концентрироваться они, понятное дело, будут в крупных городах. Таким образом, условный Харьков или Одесса станет “черным” за год. Киев — года за три. Удачно решили вопрос сохранения нации, ничего не скажешь»).
Це дивовижно, але Дубінський і далі поширює фейки та російську пропаганду, перебуваючи під вартою, — його звинувачують у державній зраді, корупції, роботі на російську розвідку.
У проросійських телеграм-каналах 1 червня почали активно форсити інтервʼю Дональда Трампа-молодшого, у якому він сказав: «Мені здається, що іноземні інвестори хочуть після закінчення війни в Україні захопити її сільськогосподарські угіддя, де працювали б мігранти, адже українці стерті з лиця землі».
Постійні поширювачі дези або деструктиву
Це проросійські блогери та політики, а також українські контроверсійні інфлюенсери, які часто повторюють тези, співзвучні з російською пропагандою. Вони регулярно підхоплюють і поширюють маніпулятивні повідомлення, фейки та наративи, що спрямовані на підрив довіри до українського суспільства та державних інституцій.
Підхоплення й адаптація
30 червня одразу сім великих телеграм-каналів — «Резидент», «Шейх Тамир», «Наблюдатель», «Страна», «Тарас Сидорец», «Запальничка», «Славянск-Краматорск» — протягом одного дня синхронно написали, що мігранти заміщають українців у багатьох робочих сферах.
У Фейсбук тоді ж з’явилися повідомлення про майбутні «анклави» вихідців з Азії та Африки: «Досить швидко через велику народжуваність мігрантів, які не інкорпоруватимуться в українську культуру, суспільство, мовне середовище тощо, ми отримаємо цілі автономні анклави сомалійців, лівійців, афганців і сирійців!».
Наратив, запущений проросійськими каналами і пропагандистами, підхопили й стали розкручувати українські праворадикали.
Історик і політолог Павло Гай-Нижник пов’язав тему міграції з теоріями про вплив Джорджа Сороса і «навмисним заміщенням» українців. Приводом для цього став законопроєкт № 11405 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку працевлаштування іноземців в Україні».
Включився в кампанію й праворадикальний активіст із сумнівною репутацією Дмитро Корчинський.
Водночас в Україні тривало і виважене обговорення теми демографічної кризи та перспектив залучення мігрантів.
Наприклад, у жовтні 2024 року генеральний директор Київського міжнародного інституту соціології Володимир Паніотто припустив, що для подолання демографічної кризи можуть дозволити міграцію людей із менш розвинених країн, таких як Афганістан, країни Африки.
Новина розійшлася в Телеграмі. Українські анонімні канали опублікували лише тези, проросійські джерела використали цю інформацію для підсилення своїх наративів.
Паніотто також сказав про те, що Україні вигідніше зосередитися на поверненні громадян, які виїхали за кордон, ніж витрачати ресурси на адаптацію мігрантів з інших країн та культур. Але пропагандистські ресурси пропустили цю частину або розширили власною інтерпретацією.
Докотилося до посадовців
У січні 2025 року соцмережами поширилася новина з посиланням на керівника Закарпатської ОВА: меблеве підприємство в області планує залучити 160 працівників із Бангладеш.
Повідомлення стало обростати в соцмережах численними коментарями з тезами про «заміщення населення»: «Причиною є намагання цих манкуртів заселити і залишити в Україні десятки тисяч мігрантів неєвропейського походження».
До осені 2024 року такі тези активно просувалися здебільшого на фейсбук-сторінках і в групах із сумнівною репутацією. Зокрема, їх поширювали коментатори на анонімній сторінці «Микола Відлига» (про неї тут). Але до обговорення повідомлення про меблеве виробництво на Закарпатті на початку 2025 року вже долучилися впізнавані публічні діячі: і неприховано проросійські, і контроверсійні. Серед них колишній журналіст Дмитро Гнап, пропагандисти Мирослав Олешко, Анатолій Шарій, колишній народний депутат Ігор Мосійчук, чинні нардепи Олександр Дубінський та Артем Дмитрук.
Навколо антиміграційної кампанії формується постійне коло інфлюенсерів, майданчиків і набір повторюваних тез. Наче кола, що розходяться на воді після кинутого каменя, наратив обростає новими сюжетами й починає відтворюватися майже автоматично.
Взимку 2025 року тема з трудовими мігрантами переходить у режим рециркуляції: її знову й знову повертають в інформаційний простір і підсилюють щоразу, коли з’являється привід.
Блогери й експерти — часто контроверсійні та з проукраїнською позицією — розносили наратив по своїх аудиторіях, розвиваючи його і здобрюючи скандальними заголовками та конспірологією.
Вихід на нові аудиторії
Наприкінці серпня 2025 року одним із таких приводів стала новина про спрощений порядок перетину кордону для українських чоловіків віком 18–22 роки. Кілька роботодавців заявило, що це поглибило дефіцит кадрів. Посадовці й експерти почали обговорювати проблему, зокрема й можливість стимулювання зовнішньої міграції та залучення іноземних працівників.
Проросійські телеграм-канали і фейсбук-ресурси одразу підхопили дискусію, щоб знову нагадати про «заміщення українців» працівниками з Індії та Бангладеш.
Для телеграм-каналів тема нелегальних трудових мігрантів особливо приваблива, бо не потребує складних пояснень, зате провокує сильну реакцію: обурення, тривогу, страх чи суперечку, а отже, перегляди, коментарі та репости.
Канали з різною аудиторією почали масово писати про «заміщення населення» мігрантами, майбутній приїзд сотень тисяч азіатів та африканців, вимирання українців і навіть формування «нової ідентичності».
3 листопада щонайменше 45 телеграм-каналів поширило майже ідентичне повідомлення із посиланням на економіста Олега Пендзина про те, що в Україну вже нібито завозять трудових мігрантів із Бангладеш. Експерт відзначає факт дефіциту працівників і те, що підприємства вирішили усунути його, залучивши мігрантів, а в телеграм-каналах це подавалося як доказ масового напливу нелегальних мігрантів і нагнітання.
Далі в цій історії з’явився новий елемент — український військовий із власною аудиторією.
4 жовтня заступник командира 3-го армійського корпусу підполковник Максим Жорін написав у своїх соцмережах: «Ніяких трудових мігрантів з абсолютно далеких від нас культурно і ментально країн, які тут будуть заробляти, поки українці воюють, не має бути».
Жорін і раніше висловлював антиміграційні погляди. Цього разу його заява прозвучала в момент, коли тема вже була розігріта. Так він став ситуативним союзником наративу, який до цього розганяли переважно анонімні або відверто проросійські майданчики.
Жорін — відомий бойовий офіцер із власною аудиторією та високим рівнем довіри. Його слово має вагу, і популярні телеграм-канали миттєво скористалися цим приводом для нової хвилі, перетворивши міграцію на один із помітних і гострих актуальних сюжетів, попри те що мігрантів в Україні у цей період більше не стало. Про реальну кількість мігрантів в Україні ви можете почитати в нашому попередньому дослідженні тут.
Військові
Заяви військових вивели наратив про мігрантів як національну загрозу на «нову орбіту», адже рівень довіри до їхніх слів значно вищий, ніж до публікацій в анонімних телеграм-каналах чи заяв політичних блогерів.
Зрештою в цей період наратив виходить за межі інтернету. У містах західної України з’являються антимігрантські листівки, візуально й наповненням схожі на ті, що раніше розповсюджувалися в Росії, реєструються петиції «Не надавати роботу, соціальні виплати та житло мігрантам». Хоча держава навіть не обговорювала наміру надавати якусь соціалку чи житло мігрантам.
Завірусилося завдяки ШІ
У 2026 році ця історія отримала нове життя і новий інструментарій.
Якщо раніше наратив про мігрантів розганяли переважно через перекручені цитати, емоційні пости та маніпулятивні заголовки, то тепер до нього додався штучно згенерований контент.
Фейкові відео та зображення почали створювати ілюзію того, що вигадані в дописах події відбуваються буквально на очах. Мігранти, наче віртуальні «покемони», масово «з’являлися» на українських вулицях, вокзалах, у громадському транспорті чи біля підприємств — скрізь, де насправді їх не було.
Найкраще це демонструють відео, які завірусилися в ТікТоці. Про це ми писали більше в нашому дослідженні.
Канал: kent61310
Перегляди: 1 300 000
Лайки: 83 600
Поширення: 72 100
Коментарі: 626
Канал: slavaport
Перегляди: 12 600
Лайки: 106
Поширення: 64
Коментарі: 2
Канал: slavaport
Перегляди: 88 700
Лайки: 1222
Поширення: 828
Коментарі: 23
Канал: kent61310
Перегляди: 1 000 000
Лайки: 18 700
Поширення: 16 800
Коментарі: 835
Особливість цієї хвилі в тому, що згенеровані ШІ ролики та зображення підхоплювали й популярні українські телеграм-канали заради трафіку, часто без позначення їхнього походження.
Якщо раніше було багато текстів про те, що «в Україну завозять мігрантів», то на цьому етапі відео і картинки мали створити відчуття, що «вони вже тут».
Наприклад, 5 популярних суспільно-політичних телеграм-каналів, зокрема «Батальйон “Монако” | Україна | Новини», який має понад 700 тис. підписників, майже синхронно поширили фейк, у якому нібито мігрант з Індії закликає співвітчизників приїжджати працювати в Україну, мотивуючи це тим, що українські чоловіки перебувають на війні, а отже, країна потребує робочих рук.
18 каналів за один день, використовуючи фейкові зображення, повідомляли про масовий заїзд мігрантів і про те, що вони нібито на старті отримують 800 доларів заробітної плати. Ще 5 каналів поширювали фейки про те, що мігранти перуть речі в українських водоймах, 17 каналів поширювали лякалки про те, що приїзд мігрантів спричинить зростання захворюваності на екзотичні хвороби.
Врешті фейки прорвалися навіть у деякі регіональні медіа. Наприклад, Павлоградська телекомпанія цілком серйозно розповіла у своєму сюжеті, що індуси перуть речі в українській річці.
У цьому епізоді ми побачили, як вигадана пропагандистами реальність витіснила реальну картину світу.
Роль експертів і маніпуляторів
Справжньою зіркою кампанії став голова громадської організації «Офіс міграційної політики» Василь Воскобойник. На сайті організації зазначено, що це об’єднання експертів із міграційної політики, демографії, права, економіки та комунікацій.
Назва «Офіс міграційної політики» може сприйматися як назва державної установи, хоча йдеться про громадську організацію. Через що його коментарі отримують додаткову вагу: частина аудиторії сприймає їх не просто як думку експерта, а як озвучування певної державної політики. Цим і користуються анонімні телеграм-канали та інші майданчики, вибірково цитуючи заяви Воскобойника і вбудовуючи їх у вже сформований наратив про «масове завезення мігрантів».
Маніпуляції експертними заявами і коментарями — звична техніка пропагандистів, яка допомагає надавати поширюваним тезам більшої ваги. Основою для маніпуляцій часто були реальні висловлювання різних науковців і дослідників, перекручені або вирвані з контексту.
Наприклад, і відверто проросійські, і популярні українські суспільно-політичні телеграм-канали, і фейсбук-сміттярки поширювали заяву інфекціоністки Ольги Голубовської: «Жителям Києва загрожують екзотичні віруси, які привозять мігранти й туристи з тропічних країн». Але це виявилося маніпуляцією. Насправді Голубовська заявила, що не вважає, що Україна перебуває на порозі епідемічної катастрофи через мігрантів.
Від популістів до президента (публічний дискурс)
Підігріта і розгойдана соцмережами дискусія навколо вигаданого нашестя мігрантів в Україні врешті набрала таких обертів, що на неї мусили реагувати найвищі посадовці, піднявши таким чином рівень обговорення. У гру вступили політики.
14 квітня керівник Офісу президента Кирило Буданов заявив, що в Україні готують перегляд списку країн «міграційного ризику», який визначає правила в’їзду та легалізації іноземців. Це може частково спростити імпорт робочої сили на тлі дефіциту кадрів. Заява підклала дровенят у новий виток інформаційної пожежі.
До дискусії долучилися політики з популістичною риторикою Дмитро Разумков та Олексій Гончаренко. Анна Скороход (про неї і нову хвилю політиків — адептів «русского міра» читайте в нашому дослідженні тут) і Данило Гетманцев почали розповідати вже про засилля мігрантів у парламенті країни.
Міські голови Терехов, Марцінків, Садовий на всяк випадок заявили, що не допустять у містах засилля мігрантів.
Посадовці й народні депутати
Залучення до цієї теми міських голів і народних депутатів надало їй політичної ваги та легітимності, суттєво посиливши кампанію: тези, які раніше поширювали переважно анонімні канали та блогери, тепер звучать від публічних представників влади й сприймаються як реальна суспільно-політична проблема. Народні депутати використовували тези про мігрантів у популістських промовах і заявах.
Пік медійної кампанії припав на 11 травня. Цього дня ми виявили більше ніж 140 повідомлень за день у телеграм-каналах різного ґатунку.
У травні в українських містах відбулися мітинги проти трудової міграції. Деякі з них організовані сумнівними особами. Наприклад, за результатами розслідувань журналістів та осінтерів мітинги організували блогери (француз-русофіл Ніколя Амбер, Юлія Чубарєва, Михайло Монастирський і Катерина Таран), які створили платформу «Майбутнє українського народу». Про цей рух та його очільників ви можете дізнатися більше тут.
Тему напливу іноземних трудових мігрантів врешті змушені були прокоментувати на той час прем’єрка Юлія Свириденко і президент Володимир Зеленський.
Що в результаті
Кампанія отримала мільйонні охоплення в соцмережах, виникла публічна дискусія за участю експертів та найвищих посадовців, зібралися нечисленні мітинги.
Тобто ті, хто планував і реалізував цю інформаційну операцію, певного успіху все ж таки досягли. Але ми не знаємо, якою була кінцева мета.
Найпереконливішими ознаками успіху будь-якої інформаційної кампанії зазвичай є зміни в поведінці та свідомості суспільства або поява конкретних політичних рішень, які відповідають її цілям.
Цього, на нашу думку, поки що не сталося. Тема напливу іноземних трудових мігрантів несподівано зійшла нанівець у липні й серпні 2026 року. Але, ймовірно, наратив про мігрантів як екзистенційну загрозу для українців ще не раз повернеться в український інформаційний простір і використовуватиметься для посилення суспільного напруження.