20 кілометрів сірої зони. Лінія фронту стала розмитою
Що відбувається
навколо сірої зони
Що відбувається в контрольованій дронами смузі, де люди постійно грають у хованки зі смертю?
Кілзона
Лінія фронту зникла. Натомість є кілзона — умовна смуга завширшки від 500 м до 6–7, а то й 10 км, де перемішані українські та російські нори і сховки, які в офіційних повідомленнях голосно називають вогневими позиціями.
Умовною сірою зоною вважається смуга 20–30 км між основними нашими силами й силами окупантів, яка проглядається дронами й прострілюється обома сторонами з обох боків. Найближчі до ворога кілька кілометрів цієї смуги — то вже не сіра зона, а кілзона, де людина постійно грає в хованки зі смертю. Саме про неї наш проєкт.
Ілюстрації: Іван Кипібіда
Верстка: Нікіта Головінський
Автори: Інна Гадзинська, Надя Кельм, Роман Кульчинський
Ми описали узагальнену ситуацію, у реальності на різних ділянках ситуація може різнитися.
Хаос
На різних ділянках фронту зона змішаних позицій і хаосу різна, і її межі постійно змінюються. Десь зигзаги окопів і траншей. Десь руїни, обгорілі стовбури випалених посадок чи залишки лісу. Вздовж доріг згорілі автомобілі, мотоцикли, бронетехніка. Подекуди поруч лежать тіла загиблих, які не змогли забрати — занадто небезпечно. Земля зрита вирвами від вибухів. Навколо суміш каміння, скла, заліза і цегли, бетону, меблів, посуду — всього того, що залишилося від зруйнованих будинків. Також багато «воєнного» сміття: маскувальні сітки і шматки дротів, уламки снарядів та інших боєприпасів, пачки з-під сухпайків, залишки спорядження.
На сотні метрів тягнуться спіралі скрученого колючого дроту (єгози), менш помітні нитки тонкого дроту (путанки), рибальські сітки і пасма оптоволокна від дронів.
Штурми
Штурмують пішки, повзком, на мотоциклах і на бронетехніці.
Мета — зайняти наш опорний пункт, сховатися в норі чи підвалі й, попри обстріли і скиди дронів, вижити там, чекаючи, поки до них проберуться інші. Потім зайти в тил до наших чи рухатися до наступної позиції. Йдеться про мінімальні кількості людей: пʼятеро бійців — це вже накопичення. Адже у ворога також дефіцит солдатів.
Останній тренд — просуватися повзком, накриваючись маскувальним антитепловізорним плащем. Вдень окупант лишається на місці, а вночі повзе з мінімальним боєкомплектом. Їжу і воду йому скидають із дрона, боєприпаси в точці накопичення також. За кілька днів він переповзає кілзону, потім чекає інших, і вони, підійшовши, непомітно закидають нашу позицію гранатами, зокрема з хімічними речовинами, атакують FPV-дронами. У пріоритеті екіпажі FPV-дронів і мінометні розрахунки.
Також росіяни пробують просочитися малими піхотними групами, які йдуть пішки, або швидко пролетіти кілзону на мотоциклах, багі чи автомобілях. Вони роблять це під прикриттям поганої погоди, прокладають собі логістичні шляхи, продумують точки накопичення та відпочинку на кількаденних маршрутах.
Штурми на бронетехніці зараз рідкість, бо її немає і вона легко знищується.
Нори
У землі посеред згарищ, вирв і руїн заховані нори, де наші поодинокі бійці тримають оборону. Ворог намагається знайти їх і знищити будь-якою ціною. Піхотинців у Силах оборони зараз дуже мало, тому позиції розкидані на великій відстані одна від одної.
Найстрашніше для піхоти — це скиди, тобто дрони, які зависають вгорі й скидають боєприпаси. Ключове призначення укриттів — захист від загрози з неба.
Поодинокі нори — вириті нашвидкуруч заглиблення в землі, горизонтально з окопу чи під кутом, часто попід деревами чи кущами, із замаскованим входом-накриттям. Більші нори іноді мають додатковий вхід збоку, виритий у формі літери Г. У таких укриттях площею 2–4 кв. м поміщається 1–3 людини.
Кількасотметрові ланцюжки окопів, зазвичай виритих раніше і вже не раз обстріляних, нині здебільшого стоять порожні, але використовуються як ландшафт для облаштування спостережних пунктів.
«Робочі» ділянки окопів угорі затягнуті маскувальними та рибальськими сітками, які ловлять FPV-дрони та скиди.
Трапляється навіть, що росіяни облаштовують свої позиції в одному кінці захопленого ланцюжка окопів, а позиції в іншому утримують українці.
У знищених селах і містах бійці використовують погреби, підвали чи залишки будівель, у яких можна сховатися. Поки в норі є хтось живий і не здається, ця територія наша. Російська армія теж відчуває брак людей і боїться просуватися вперед, поки один чи кілька бійців сидить у норі.
Евакуація і ротація
Іноді для логістики та евакуації на передовій використовуються наземні дрони. Цей вид техніки поки що перебуває у своєму зародковому стані. З наземними дронами чимало проблем. Але часто це остання соломинка, за яку хапаються, коли потрібно зробити важливу доставку або забрати пораненого.
В ідеалі бійці на позиціях мають змінюватися раз на кілька днів, але зайти на позицію і вийти звідти — найважче завдання на цьому етапі війни. Тому норування залежить від обставин і може тривати десятки й десятки днів. Увесь цей час бійці намагаються не видати себе. Навіть сходити в туалет складно — використовуються пакетики.
Ротація відбувається так: пікапи підвозять піхоту на відстань 1–7 км до нір. Далі люди йдуть пішки, несучи по 20–40 кг вантажу: боєприпаси, обмундирування, воду, їжу, індивідуальну РЕБ.
Озброєння піхоти на передньому краї — автомати, ручні кулемети і гранатомети. Стаціонарний кулемет чи іншу важку зброю занести на позиції майже неможливо й смертельно небезпечно. І ним не повоюєш, бо ворог одразу ідентифікує і знищить кулеметну точку. Або розвідувальні дрони наведуть на неї артилерію, або прилетять FPV-дрони чи скиди. Актуальний ще рік-два тому розподіл позицій на першу і другу лінії дуже умовний. Що глибше і що більше можливостей для маскування, то більше стаціонарних кулеметів і гранатометів, броньованої техніки.
Логістика
Вдень пересуватися в кілзоні неможливо, а вночі дедалі складніше. Будь-які маневри — перезмінка, евакуація, доставка їжі та боєприпасів, укріплення позицій, мінування — відбуваються лише в дощ, туман, на світанку і в сутінках, «по сіряку». Великі вантажні дрони доставляють піхотинцям воду, їжу (консерви, енергетичні батончики), засоби зв’язку та боєприпаси, кидаючи їм пакунки вагою 10–20 кг в обумовлений час в обумовлених місцях.
Ворожі дрони нишпорять, намагаючись розвідати, звідки відправляється і куди прибуває доставка. Якщо помітять, то можуть накрити артилерією весь квадрат. Водії пікапів та бійці вночі використовують прилади нічного бачення, червоні малопомітні ліхтарики. Піхотинці пересуваються в маскувальному одязі й антидронових плащах, які частково захищають від тепловізорів. На ділянках, де ворожі позиції розташовані близько, іноді використовують електромобілі та електромотоцикли, які їздять тихо.
Дрони
У повітрі над кілзоною постійно висять дрони — і наші, і ворожі. Ведуть розвідку, в ідеалі працюють у режимі «каруселі», щоб постійно контролювати ситуацію, змінюючи один одного.
Дрони в повітрі завжди і всюди, вони різних типів і для різних завдань. Літають на висоті від 100 м до 5 км. Різними моделями керують різні екіпажі. Є крила-розвідники, які висять високо й сканують землю в пошуках об’єктів для ураження.
FPV-дрони полюють на людей і транспорт. Новинка цього року — FPV-дрони на оптоволокні, які змінюють правила гри, оскільки невразливі до РЕБ. Діставшись до близького тилу, вони можуть чекати на потенційну ціль у засідці. Наприклад, дочекатися авто на узбіччі дороги й атакувати його. Про наявність таких дронів на певній ділянці свідчать нитки оптоволокна на землі. У них плутаються й гинуть птахи і тварини.
РЕБ, сітки й антидронові рушниці
Для захисту від FPV-дронів та протидії розвідувальним БпЛА на полі бою постійно працюють спеціалізовані підрозділи РЕБ. Вони створюють мережі засобів виявлення та радіоелектронного подавлення ворожих дронів, координують роботу дружніх БпЛА. Також ворожі FPV збивають скидами сіток з інших дронів або просто таранять їх.
Піхотинці намагаються влучити по FPV зі спеціально закуплених для цього дробовиків. Індивідуальні засоби РЕБ — це вже обов’язковий елемент кожної групи. Використовуються й антидронові рушниці, які за допомогою радіоперешкод відганяють малі дрони. Також засоби РЕБ встановлюють на автомобілях.
Але не всі засоби РЕБ гарантують захист, оскільки частоти дронів постійно змінюються. Ще одна проблема — джерело живлення. Чим більше боєць донесе на собі до позиції запасних акумуляторів, тим довше працюватиме його РЕБ.
Пілоти дронів намагаються обійти РЕБ, відповідальні за РЕБ намагаються «впіймати» частоти дронів. Підрозділи, які забезпечують РЕБ, зазвичай розташовуються на кілька кілометрів углиб від зони зіткнення.
Міни
Наші мінують шляхи потенційного просочування. Росіяни також мінують, але щоб відрізати наших від баз. Мінування відбувається різними способами: вручну, за допомогою наземних дронів і БпЛА, а також артилерії. Останній тренд — оптоволоконні дрони-«ждуни», які сидять на землі й чекають, коли хтось ітиме чи їхатиме. Наші їх нищать скидами і FPV-дронами.
Ракетна артилерія, яка стоїть подалі від зони влучання дронів, дистанційно мінує територію касетними боєприпасами. Нам таких можливостей часто бракує.
Сапери зазвичай працюють у негоду, на світанку чи в сутінках, коли оператори FPV-дронів погано бачать місцевість. У разі ручного мінування міни часто маскують під залишки обмундирування, сміття тощо. Ми знаємо приклад, коли росіяни замаскували міну тушкою мертвого зайця. Окрім мін дрони також скидають колючий дріт, сітки та інші перешкоди.
Оборона
Відбиття ворожого штурму — результат щоденної злагодженої праці цілої бригади або батальйону. Розвідники цілодобово спостерігають за полем бою, аналізують дії противника і вказують на можливі шляхи наступу.
Інженери мінують і перекривають їх перешкодами. Виявивши противника, його починають знищувати артилерією, дронами та стрілецькою зброєю. Чим раніше розвідникам вдається виявити противника, тим більше часу буде на його знищення.
Завдання наших — не допустити ворога на відстань стрілецького бою до нори. Для цього ворожу штурмову групу вишукують із повітря і, як тільки побачать, знищують артилерією, мінометами, скидами і FPV-дронами. Але окупанти, користуючись браком людей і ресурсів у нас, посилають усе нові й нові групи, і хтось із них та й проходить.
Поява противника прямісінько біля позицій піхотинця — це провал організації оборони командуванням. Успіх оборони та відбиття штурмів залежить від достатньої кількості людей, дронів і боєприпасів для артилерії та мінометів, а також від досвіду, вміння і злагодженості підрозділів БпЛА та артилерії.
Забезпечення всім цим та організація навчання людей — безпосередня відповідальність командирів. Чим краще працюють офіцери, тим успішніший та ефективніший підрозділ у бою.
Що відбувається в контрольованій дронами смузі, де люди постійно грають у хованки зі смертю?
Що відбувається
навколо сірої зони
Кілзона
Лінія фронту зникла. Натомість є кілзона — умовна смуга завширшки від 500 м до 6–7, а то й 10 км, де перемішані українські та російські нори і сховки, які в офіційних повідомленнях голосно називають вогневими позиціями.
Умовною сірою зоною вважається смуга 20–30 км між основними нашими силами й силами окупантів, яка проглядається дронами й прострілюється обома сторонами з обох боків. Найближчі до ворога кілька кілометрів цієї смуги — то вже не сіра зона, а кілзона, де людина постійно грає в хованки зі смертю. Саме про неї наш проєкт.
Ми описали узагальнену ситуацію, у реальності на різних ділянках ситуація може різнитися.
Ілюстрації: Іван Кипібіда
Верстка: Нікіта Головінський
Автори: Інна Гадзинська, Надя Кельм, Роман Кульчинський
Хаос
На різних ділянках фронту зона змішаних позицій і хаосу різна, і її межі постійно змінюються. Десь зигзаги окопів і траншей. Десь руїни, обгорілі стовбури випалених посадок чи залишки лісу. Вздовж доріг згорілі автомобілі, мотоцикли, бронетехніка. Подекуди поруч лежать тіла загиблих, які не змогли забрати — занадто небезпечно. Земля зрита вирвами від вибухів. Навколо суміш каміння, скла, заліза і цегли, бетону, меблів, посуду — всього того, що залишилося від зруйнованих будинків. Також багато «воєнного» сміття: маскувальні сітки і шматки дротів, уламки снарядів та інших боєприпасів, пачки з-під сухпайків, залишки спорядження.
На сотні метрів тягнуться спіралі скрученого колючого дроту (єгози), менш помітні нитки тонкого дроту (путанки), рибальські сітки і пасма оптоволокна від дронів.
Штурми
Штурмують пішки, повзком, на мотоциклах і на бронетехніці.
Мета — зайняти наш опорний пункт, сховатися в норі чи підвалі й, попри обстріли і скиди дронів, вижити там, чекаючи, поки до них проберуться інші. Потім зайти в тил до наших чи рухатися до наступної позиції. Йдеться про мінімальні кількості людей: пʼятеро бійців — це вже накопичення. Адже у ворога також дефіцит солдатів.
Останній тренд — просуватися повзком, накриваючись маскувальним антитепловізорним плащем. Вдень окупант лишається на місці, а вночі повзе з мінімальним боєкомплектом. Їжу і воду йому скидають із дрона, боєприпаси в точці накопичення також. За кілька днів він переповзає кілзону, потім чекає інших, і вони, підійшовши, непомітно закидають нашу позицію гранатами, зокрема з хімічними речовинами, атакують FPV-дронами. У пріоритеті екіпажі FPV-дронів і мінометні розрахунки.
Також росіяни пробують просочитися малими піхотними групами, які йдуть пішки, або швидко пролетіти кілзону на мотоциклах, багі чи автомобілях. Вони роблять це під прикриттям поганої погоди, прокладають собі логістичні шляхи, продумують точки накопичення та відпочинку на кількаденних маршрутах.
Штурми на бронетехніці зараз рідкість, бо її немає і вона легко знищується.
Нори
У землі посеред згарищ, вирв і руїн заховані нори, де наші поодинокі бійці тримають оборону. Ворог намагається знайти їх і знищити будь-якою ціною. Піхотинців у Силах оборони зараз дуже мало, тому позиції розкидані на великій відстані одна від одної.
Найстрашніше для піхоти — це скиди, тобто дрони, які зависають вгорі й скидають боєприпаси. Ключове призначення укриттів — захист від загрози з неба.
Поодинокі нори — вириті нашвидкуруч заглиблення в землі, горизонтально з окопу чи під кутом, часто попід деревами чи кущами, із замаскованим входом-накриттям. Більші нори іноді мають додатковий вхід збоку, виритий у формі літери Г. У таких укриттях площею 2–4 кв. м поміщається 1–3 людини.
Кількасотметрові ланцюжки окопів, зазвичай виритих раніше і вже не раз обстріляних, нині здебільшого стоять порожні, але використовуються як ландшафт для облаштування спостережних пунктів.
«Робочі» ділянки окопів угорі затягнуті маскувальними та рибальськими сітками, які ловлять FPV-дрони та скиди.
Трапляється навіть, що росіяни облаштовують свої позиції в одному кінці захопленого ланцюжка окопів, а позиції в іншому утримують українці.
У знищених селах і містах бійці використовують погреби, підвали чи залишки будівель, у яких можна сховатися. Поки в норі є хтось живий і не здається, ця територія наша. Російська армія теж відчуває брак людей і боїться просуватися вперед, поки один чи кілька бійців сидить у норі.
Евакуація і ротація
Іноді для логістики та евакуації на передовій використовуються наземні дрони. Цей вид техніки поки що перебуває у своєму зародковому стані. З наземними дронами чимало проблем. Але часто це остання соломинка, за яку хапаються, коли потрібно зробити важливу доставку або забрати пораненого.
В ідеалі бійці на позиціях мають змінюватися раз на кілька днів, але зайти на позицію і вийти звідти — найважче завдання на цьому етапі війни. Тому норування залежить від обставин і може тривати десятки й десятки днів. Увесь цей час бійці намагаються не видати себе. Навіть сходити в туалет складно — використовуються пакетики.
Ротація відбувається так: пікапи підвозять піхоту на відстань 1–7 км до нір. Далі люди йдуть пішки, несучи по 20–40 кг вантажу: боєприпаси, обмундирування, воду, їжу, індивідуальну РЕБ.
Озброєння піхоти на передньому краї — автомати, ручні кулемети і гранатомети. Стаціонарний кулемет чи іншу важку зброю занести на позиції майже неможливо й смертельно небезпечно. І ним не повоюєш, бо ворог одразу ідентифікує і знищить кулеметну точку. Або розвідувальні дрони наведуть на неї артилерію, або прилетять FPV-дрони чи скиди. Актуальний ще рік-два тому розподіл позицій на першу і другу лінії дуже умовний. Що глибше і що більше можливостей для маскування, то більше стаціонарних кулеметів і гранатометів, броньованої техніки.
Логістика
Вдень пересуватися в кілзоні неможливо, а вночі дедалі складніше. Будь-які маневри — перезмінка, евакуація, доставка їжі та боєприпасів, укріплення позицій, мінування — відбуваються лише в дощ, туман, на світанку і в сутінках, «по сіряку». Великі вантажні дрони доставляють піхотинцям воду, їжу (консерви, енергетичні батончики), засоби зв’язку та боєприпаси, кидаючи їм пакунки вагою 10–20 кг в обумовлений час в обумовлених місцях.
Ворожі дрони нишпорять, намагаючись розвідати, звідки відправляється і куди прибуває доставка. Якщо помітять, то можуть накрити артилерією весь квадрат. Водії пікапів та бійці вночі використовують прилади нічного бачення, червоні малопомітні ліхтарики. Піхотинці пересуваються в маскувальному одязі й антидронових плащах, які частково захищають від тепловізорів. На ділянках, де ворожі позиції розташовані близько, іноді використовують електромобілі та електромотоцикли, які їздять тихо.
Дрони
У повітрі над кілзоною постійно висять дрони — і наші, і ворожі. Ведуть розвідку, в ідеалі працюють у режимі «каруселі», щоб постійно контролювати ситуацію, змінюючи один одного.
Дрони в повітрі завжди і всюди, вони різних типів і для різних завдань. Літають на висоті від 100 м до 5 км. Різними моделями керують різні екіпажі. Є крила-розвідники, які висять високо й сканують землю в пошуках об’єктів для ураження.
FPV-дрони полюють на людей і транспорт. Новинка цього року — FPV-дрони на оптоволокні, які змінюють правила гри, оскільки невразливі до РЕБ. Діставшись до близького тилу, вони можуть чекати на потенційну ціль у засідці. Наприклад, дочекатися авто на узбіччі дороги й атакувати його. Про наявність таких дронів на певній ділянці свідчать нитки оптоволокна на землі. У них плутаються й гинуть птахи і тварини.
РЕБ, сітки й антидронові рушниці
Для захисту від FPV-дронів та протидії розвідувальним БпЛА на полі бою постійно працюють спеціалізовані підрозділи РЕБ. Вони створюють мережі засобів виявлення та радіоелектронного подавлення ворожих дронів, координують роботу дружніх БпЛА. Також ворожі FPV збивають скидами сіток з інших дронів або просто таранять їх.
Піхотинці намагаються влучити по FPV зі спеціально закуплених для цього дробовиків. Індивідуальні засоби РЕБ — це вже обов’язковий елемент кожної групи. Використовуються й антидронові рушниці, які за допомогою радіоперешкод відганяють малі дрони. Також засоби РЕБ встановлюють на автомобілях.
Але не всі засоби РЕБ гарантують захист, оскільки частоти дронів постійно змінюються. Ще одна проблема — джерело живлення. Чим більше боєць донесе на собі до позиції запасних акумуляторів, тим довше працюватиме його РЕБ.
Пілоти дронів намагаються обійти РЕБ, відповідальні за РЕБ намагаються «впіймати» частоти дронів. Підрозділи, які забезпечують РЕБ, зазвичай розташовуються на кілька кілометрів углиб від зони зіткнення.
Міни
Наші мінують шляхи потенційного просочування. Росіяни також мінують, але щоб відрізати наших від баз. Мінування відбувається різними способами: вручну, за допомогою наземних дронів і БпЛА, а також артилерії. Останній тренд — оптоволоконні дрони-«ждуни», які сидять на землі й чекають, коли хтось ітиме чи їхатиме. Наші їх нищать скидами і FPV-дронами.
Ракетна артилерія, яка стоїть подалі від зони влучання дронів, дистанційно мінує територію касетними боєприпасами. Нам таких можливостей часто бракує.
Сапери зазвичай працюють у негоду, на світанку чи в сутінках, коли оператори FPV-дронів погано бачать місцевість. У разі ручного мінування міни часто маскують під залишки обмундирування, сміття тощо. Ми знаємо приклад, коли росіяни замаскували міну тушкою мертвого зайця. Окрім мін дрони також скидають колючий дріт, сітки та інші перешкоди.
Оборона
Відбиття ворожого штурму — результат щоденної злагодженої праці цілої бригади або батальйону. Розвідники цілодобово спостерігають за полем бою, аналізують дії противника і вказують на можливі шляхи наступу.
Інженери мінують і перекривають їх перешкодами. Виявивши противника, його починають знищувати артилерією, дронами та стрілецькою зброєю. Чим раніше розвідникам вдається виявити противника, тим більше часу буде на його знищення.
Завдання наших — не допустити ворога на відстань стрілецького бою до нори. Для цього ворожу штурмову групу вишукують із повітря і, як тільки побачать, знищують артилерією, мінометами, скидами і FPV-дронами. Але окупанти, користуючись браком людей і ресурсів у нас, посилають усе нові й нові групи, і хтось із них та й проходить.
Поява противника прямісінько біля позицій піхотинця — це провал організації оборони командуванням. Успіх оборони та відбиття штурмів залежить від достатньої кількості людей, дронів і боєприпасів для артилерії та мінометів, а також від досвіду, вміння і злагодженості підрозділів БпЛА та артилерії.
Забезпечення всім цим та організація навчання людей — безпосередня відповідальність командирів. Чим краще працюють офіцери, тим успішніший та ефективніший підрозділ у бою.
