НЕЗАЛЕЖНІСТЬ. Як змінилося життя кожного за 30 років

У потоці проблем, політичних катаклізмів, емоційних переживань ми зосереджуємося на сьогоденні й забуваємо про те, як жили колись. До того ж мозок влаштований так, що погане забувається, а згадується лише приємне. Ми вирішили повернутися на 30 років у минуле і подивитися, як жив кожен із нас у рік проголошення незалежності.

НЕЗАЛЕЖНІСТЬ.
Як змінилося життя кожного за 30 років

ІЛЮСТРАЦІЇ НАТАЛКИ ГАЙДИ

Інтер'єр квартири

Початок незалежності

Більшість громадян СРСР, які бути «ощасливлені» умовно власною квартирою, жили або в «хрущовках», які мали п'ять поверхів і лише сходи, або в «чешках» — дев'ятиповерхових панельних будинках із ліфтом.

Квартири, побудовані в 1960-х роках, мають загальну площу 46 м². Типово це двокімнатні квартири. Висота стелі була стандартна — 2,5 м.

Якщо люди отримували квартиру в 1970-х роках, їх «ощасливлювали» новішими комунікаціями та додатковими 2 м² площі.

Якщо ж вам пощастило отримати квартиру вже в переддень незалежності в 1980-х, тим більше якщо ви змогли зробити внесок на кооперативну, то отримали близько 54 м² житла і краще планування. Стеля у вас була на 10 см вища.

Зараз

Якщо ви купили квартиру після 2010 року, вона, найімовірніше, була двокімнатна. Висота стелі, певно, становить 2,8 м, загальна площа — 61 м². У такому будинку зазвичай 17 поверхів — саме такий вигляд має типова квартира, побудована після 2010 року.

На кухні

Початок

Радянські кухні були вкрай тісні — 6–8 м². Про вбудовану техніку ніхто навіть не здогадувався. Сім'ї з чотирьох людей там було важко поміститися, тому спільні родинні сніданки та вечері в радянський час не надто практикувалися.

Зараз

1990-ті роки не можна назвати будівельним бумом, проте в цей період українці звернули увагу на кухні. Типова кухня в будинку 1990-х має вже 9 м², а у квартирах після 2010 року 15 м². Багато родин починало євроремонти свого житла саме з кухні.

Немає що вдягати

Початок

Купити на виріст чи взяти дефіцитну річ розміру, який «викинули», — звична справа в радянський час. Тому чимало поважних господинь мало швейні машинки, щоб адаптувати одяг під свій розмір і зашивати чи перешивати, коли він зносився. Пенсіонери, у яких було багато часу, штопали шкарпетки для своїх дітей та онуків.

Зараз

Маємо іншу проблему. Одяг дешевий, його багато і хочеться купити і п'яте, і десяте. Зрештою накопичуються величезні стоси речей, які не використовуються.

На дорозі

Початок

Щоб користуватися громадським транспортом у години пік в обласних містах Радянської України, потрібно було мати особливі навички: моментально розрахувати швидкість гальмування автобуса, визначити, де опиняться двері, і вчасно підбігти на це місце.

Далі потрібно було опанувати особливе мистецтво протискуватися між натовпом, якщо трохи не вгадав,

і фінальне вміння вдавлюватися в автобус, коли й без вас двері не можуть зачинитися. Адже наступний транспорт може приїхати через пів години і не факт, що зупиниться. Двері були сформовані з двох частин, кожна з яких складалася навпіл, коли відчинялися. Тут треба було підлаштуватися під стулку дверей, просунутися до місця, де вони між собою з'єднані, й потім щосили тиснути на місце згину спиною, використовуючи енергію напханих в автобус тіл, таким чином допомагаючи механізму зачинити двері. Портфель опускався нижче колін, там більше місця. Його можна було тримати за довгу шлейку, якою він вішався на плече. І коли ти втиснувся, дуже легко було на наступних зупинках тримати двері зачиненими.

Зараз

Цей транспортний біль довго переслідував українські міста після проголошення незалежності. І хоча транспортні системи багатьох міст досі далекі від ідеалу, українці зараз мають чимало варіантів, чим замінити громадський транспорт. Це і дешеві сервіси таксі, як-от Уклон, Болт, Убер. Це й електросамокати та велосипеди, які можна орендувати в містах. Та все ж таки найпопулярнішою альтернативою став персональний автомобіль. Це, щоправда, виливається в постійні затори й забруднене повітря. Ми маємо дані з 2013 року, і за цей час українці зареєстрували, а отже, придбали близько 1,5 млн легкових автомобілів.

У магазині

Початок

Про порожні полиці радянських магазинів, де в останні роки Союзу продавали тільки морську капусту і березовий сік, написано чимало. Працівники редакції дружно згадують, як їх у дитинстві батьки посилали займати черги то по молоко, то по хліб залежно від того, де відбувалася дія. Українці виживали завдяки городам, які садили навіть жителі міст, завдяки родичам із села та продуктовим базарам, де за радянськими мірками можна було добре, але дуже дорого скупитися.

Зараз

Якби громадянина СРСР перенесли з голодного 1990-го на нинішній базар із його різноманіттям овочів, фруктів, ягід, сирів та копченостей, він подумав би, що потрапив навіть не в Америку, а в рай. Адже в ті напівголодні роки неможливо було уявити, що їжі може бути так багато і такої різної. Зараз інша проблема: супермаркети навчилися використовувати людську психіку і різноманіття пропозиції, щоб змушувати людину купувати зайве.

На столі

Початок

Насушені дідом яблука — головне джерело вітамінів у щоденному зимовому раціоні. Ще варення, але воно рідке, його в школу не візьмеш. Картопля з городу. У містян вона зберігалася в спеціально утепленому боксі на балконі. Макарони, гречка, рис. Сир зі сметаною. Яєшня. Курка з базару в день зарплати батьків чи після візиту до бабусі з дідусем у село. Мандарини на Новий рік. Великі апельсини з наклейкою — суперскарб і розкішний подарунок від родичів на зимові свята. Зрідка гроно гарного кримського винограду чи кілограм мелітопольської черешні, коли сезон. Яблука, вишні, абрикоси й інша садовина — з дерев, поки влітку в бабусі. Приблизно такими будуть спогади підлітка в останні радянські роки.

Зараз

Сьогодні помідорами взимку нікого не здивуєш, апельсини в сезон за ціною яблук, банани — звична їжа для всіх, кому вони подобаються, незалежно від статків. До раціону сучасних українців входять продукти, про які навіть не здогадувалися в СРСР: авокадо, французькі сири, оливкова олія, манго, лайм, лохина тощо.

«У 2020 році Україна закупила майже 1 млн тонн різних фруктів. Це історичний максимум за обсягами імпорту фруктів, що перевищує аналогічний показник минулого року на 8% і в 1,5 раза показник п’ятирічної давності», — повідомляє Український клуб аграрного бізнесу.

Ще українці активно освоюють різні вишукані сири. Попри зростання власного виробництва, нарощується й імпорт делікатесів.

«У павильйона пиво-воды»

Початок

Пива можна було випити, відстоявши чималу чергу. Продавчині нахабно не доливали й на очах розбавляли пиво водою. Але клієнти були раді й цьому. У часи антиалкогольної кампанії останнього генсека КПРС Михайла Горбачова горілку продавали в обмежених кількостях і в певні години певних днів тижня, у чергах іноді виникали бійки.

Зараз

У перші роки незалежності налагодження нормальної роботи пивзаводів і вільний продаж смачного пива сприймалися як справжня перемога. Сьогодні лише мережа «Новус» у своєму онлайн-магазині пропонує 193 сорти пива (і це тільки в скляних пляшках). Загалом різних алкогольних напоїв там 2125 сортів. Таке різноманіття теж не завжди на користь, і держава намагається обмежувати споживання алкоголю, забороняючи його рекламу та підвищуючи акциз.

А ще українці полюбили віскі. У 1991 році його бачили тільки в кіно, це не образний вислів. Ми знайшли статистику імпорту віскі лише з 2001 року. Так-от тоді ми випили 147 тонн, а у 2020-му вже 12 тис. 281 тонн.

На шопінгу

Початок

У радянський час з одягом завжди було туго. Напередодні проголошення незалежності з радянських магазинів зникло все. Але з'явилися базари. Приміряти штани, стоячи на газетці в мороз, коли тебе закриває якоюсь рядниною продавець, — незабутній життєвий досвід.

Зараз

В Україні й досі успішно працюють речові ринки, але вони впорядковані й під дахом. Та українці дедалі більше прагнуть вдягатися стильно і хочуть скуповуватися в гарних місцях. Як підрахувала Асоціація ритейлерів України (об’єднання гравців ринку роздрібної торгівлі одягом), на початок 2019 року майже 140 фешн-брендів із 26 країн відкрили в нас власні монобрендові магазини. До того ж після Революції гідності люди стали купувати більше одягу українських брендів.

У гаманці

У нашій нещодавній історії двічі вводили купони. Спочатку наприкінці Союзу, а потім у незалежній Україні. Перші забулися, їх витіснили з пам'яті українські купони, які були протогрошима, і їх шалено з'їдала інфляція. Радянські ж купони були відрізними.

Початок

Щоб щось купити в 1990–1991 роках, потрібно було заплатити рублі й надати відрізні купони. Продавці їх натикали на спеціальний штир.

У це не віриться зараз, але в СРСР було таке: «Позичали друзям купони для покупки телевізора, бо в них були гроші, але не було купонів, а в нас навпаки». Це розповіла Текстам одна з наших читачок.

Зараз

Запроваджена в 1996 році гривня хоч і пережила кілька раундів знецінювання, але починаючи з 2016-го тримається на одному рівні.

Скільки нас

Українців стало менше. Наскільки менше, сказати важко, адже перепису населення в нас не проводили вже 21 рік. Частина українців мешкає на окупованих територіях, скільки їх там зараз, неможливо визначити. Частина виїхала в інші країни, за нашими приблизними оцінками, таких близько 1,5–2 млн. Нині смертність від старості переважає над народжуваністю, зрештою, як і в усій Європі.

Над матеріалом працювали Надя Кельм, Роман Кульчинський, Андрій Гарасим, Денис Губашов. Верстка Євгенії Дроздової.

добробут незалежність срср історична пам'ять історія