Що не так із введенням «злодіїв у законі» в законодавство, та як це розв'яже руки Авакову
"Злодії в законі" – звучить ніби кримінальне чтиво, але насправді вже за кілька тижнів ці слова депутати хочуть ввести в наше з вами законодавство та офіційний лексикон. Те, що раніше було "фенею", або, простими словами, "тюремним жаргоном", тепер стане офіційним словосполученням, закріпленим законодавчо.
Про це пише народна депутатка від "Голосу" Олександра Устінова.
Але проблема не в жаргоні й навіть не в тому, що закони про "злодіїв в законі" існують лише в двох країнах світу – Росії та Грузії. Проблема в тому, що, ухвалюючи закон під максимум 15 кримінальних авторитетів в усій країні, ми насправді даємо надзвичайні повноваження Авакову та поліції відкривати кримінальні провадження проти будь-кого.
Головною метою, як стверджують представники поліції, ухвалення такого закону є боротьба зі "злодіями в законі", які начебто масово тікають в Україну з Росії та інших сусідніх країн колишнього Союзу.
Але насправді, якщо вірити В'ячеславу Аброськіну, колишньому заступнику голови Нацполіції, ще півроку тому в Україні було аж цілих 15 "злодіїв в законі". Максимальна кількість таких осіб в Україні разом із "приїжджими" – 40.
І саме під цих 15 осіб нам начебто пропонують ухвалити закон, який насправді розв'язує руки поліції у відкритті кримінального провадження проти будь-кого : активіста, письменника чи бізнесмена.
Що не так із законопроєктом №2513?
1) Під його дію може підпасти буквально хто завгодно. Законопроєктом запроваджується кримінальна відповідальність за "встановлення, посилення та поширення в суспільстві злочинного впливу" та "умисне сприяння вчиненню таких дій" – під настільки розмиті формулювання можуть підпадати будь-які дії.
Наприклад, можна буде розпочати кримінальне провадження проти письменника, який написав про Робін Гуда – адже це можна розуміти як посилення та поширення злочинного впливу й пропаганду злочинної діяльності, особливо якщо прихильники твору можуть обирати таку саму модель поведінки.
А якщо член якоїсь занадто активної, на думку влади, громадської організації вчинить злочин, разом з ним, за новими статтями Кримінального кодексу, можна буде притягнути до відповідальності всіх інших членів ГО гуртом – за тією ж зручною логікою.
Пункт про відповідальність за ті самі дії у СІЗО та в'язницях дозволяє розцінити як "посилення та поширення злочинного впливу" будь-яке спілкування підозрюваних або обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень між собою.
2) Не треба доводити злочинні дії. Встановлюється відповідальність не за дії особи, а просто за перебування її у певному статусі – "суб'єкта підвищеного злочинного впливу", "злодія в законі". Це відкриває величезні можливості для зловживань, бо знімає потребу доводити будь-які діяння.
Таким чином, під підозру може потрапити будь-хто, кого згадає у своїх свідченнях особа, якій повідомили про підозру у вчиненні злочину. Їй достатньо сказати, що хтось надихнув її на вчинення злочину своїми "особистими якостями", і це вже підпадає під визначення "суб'єкта підвищеного злочинного впливу".
3) Кримінальна відповідальність для всіх, хто надає послуги. Законопроєкт криміналізує фактично будь-які звернення до таких "суб'єктів" і "злодіїв у законі", навіть якщо той, хто звернувся, не знає про їхній злочинний статус. Так само криміналізується і надання будь-яких послуг чи допомоги людям у цьому статусі, бо це вже – сприяння злочинцям.
Тобто, кримінальна відповідальність загрожуватиме кому завгодно, хто займається орендою приміщень (якщо там, скажімо, відбуваються "сходки" – те, що власник не знав про це, його не рятує), транспортних засобів, ремонтом техніки, навіть банки, що надають кредити особам, які є учасниками злочинної організації.
Уявіть собі: ви здаєте квартиру подобово, і у вас її орендують, а потім там проводять "сходку". Вітаю – ви тепер можете загриміти на багато років, адже довести, що ви про це не знали, коли буде наявним факт оплати за приміщення, буде важко.
Уявіть собі, як таким інструментом буде користуватися наша нереформована поліція, заробляючи на відкритті та закритті таких проваджень, або як вона пакуватиме "неугодних".
Зрозуміло, що зараз нас із посмішкою запевнятимуть, що аж до такого нібито абсурду поліція вдаватись не буде. Але нехай вас це не заспокоює. Бо навіщо тоді закладати такі розмиті формулювання і простір для зловживань?
Навіщо створювати потенційну небезпеку для всіх, без перебільшення, громадян, якщо новий законодавчий інструмент потрібен лише для кількох десятків представників найвищої ланки злочинного світу?
Досвід минулого року показав, що влада прагне ігнорувати незручні демократичні правила, ламати законодавців через коліно і створювати зручні для себе і все більш авторитарні важелі.
Законопроєкт, написаний МВС і поданий президентом, повністю вписується в цю логіку: навіщо доводити, що людина щось вчинила, якщо її можна взяти просто за "перебування у статусі" або співпрацю з теоретичними "злодіями в законі"? І навіть якщо не посадити, то добряче налякати або перервати діяльність неприємної організації, – за перевіреним принципом, за яким економічне крило СБУ "кошмарить" бізнес.
Це – надзвичайні, надлишкові, небезпечні повноваження для Міністерства внутрішніх справ, яке вже котрий рік вперто ухиляється від належного розслідування нападів на громадських активістів.
Тепер можна буде закривати роти вже всім навіть без доказів.
Цей проєкт не повинен стати законом. Принаймні в такому розмитому, небезпечному вигляді.
