Що сказано у Файлах Скрипаля про Україну (УРИВКИ)

4 жовтня вийшла книга «Файли Скрипаля» журналіста BBC Марка Урбана. Напередодні російські пропагандиські медіа встигли розповсюдити перекручені витяги з рецензії на книгу, буцімто колишній російський розвідник, якого отруїли в березні 2018-го, заперечує те, що до замаху на його життя причетна російська влада.

Отруєний Скрипаль був із тих, котрі кажуть "Ихтамнет" і "Крымнаш"

Громадське переклало кілька уривків із книги.

«Наприкінці квітня cтан Сергія швидко покращувався, і він міг спілкуватися з детективами. До BBC дійшла інформація, що той обережно ходить коридорами в супроводі медсестри, а згодом, після затяжної зими, грівся на сонечку в саду центрального корпусу лікарні. Йому було дещо складно психологічно прилаштуватися до того, щоб спочатку дещо неохоче повірити, що він міг стати жертвою російської влади, яка організувала замах», — ідеться в розділі «Довга дорога одужання».

Саме ця фраза, «спочатку неохоче повірити» згадана в рецензії журналіста The Guardian Люка Гардінга, не була взята до уваги російськими медіа. Тож автору книги довелося звертатися у твіттері до російських журналістів.

«Ключове слово “спочатку.” Це речення не свідчить, що він досі має сумніви, або ж про те, що він говорив зі мною після отруєння. Ні, цього не було. Але не забувайте: він та Юля спілкувалися з багатьма людьми — поліцією, співробітниками шпиталю й друзями».

Вже на наступній сторінці розділу, де йдеться про те, як саме Скрипаль приходив до тями, автор цитує лікаря Дункана Мюррея, який мав привітне ставлення до пацієнта упродовж лікування й намагався поставити себе на його місце. І це додає більше контексту:

«Я б дійсно думав… А як би я почувався у подібній ситуації, коли ти в чужій країні, й до тебе постійно надходить інформація, що обставини, за яких ти потрапив сюди — поза нормальністю. Переді мною, окрім нагальних [медичних] умов, постало б питання, а яке моє майбутнє, куди я маю поїхати, яким відтепер буде моє життя? Це надзвичайно витвережує, і справді дуже складно усвідомити це все… така позиція вкрай вразлива й ізолююча».

Найважливіше з нової інформації — деталі про лікування екс-агента, зокрема лікарі підтвердили Марку Урбану, що використовували нові технології. Йдеться не про конкретний антидот проти «Новачка», а про методи, які раніше не використовувалися для лікування й реабілітації. І це заперечує слова Володимира Путіна про те, що «якби це був «Новачок», Скрипаль би не вижив».

Британські медики підтверджують, що одужання росіянина було неочікувано швидким навіть для них.

Інших розмов з журналістами у Скрипаля не було, а самі британські журналісти, такі як екс-кореспондент the Guardian Люк Гардінг, вказують на те, що заради безпеки екс-шпигун може вже не бути на території Британії.

Особливість книги полягає у тому, що Марк Урбан таки особисто спілкувався з Сергієм Скрипалем. Востаннє бачився в червні 2017-го року – за більш як 9 місяців до отруєння. Тоді журналіст BBC без жодного контракту готував книгу про нову хвилю шпигунських пристрастей між Сходом та Заходом. Скрипаль мав були одним із 5-6 героїв.

Урбан за різних обставин бачився з ним раніше, але домовився про зустріч вдома у Скрипаля в Солсбері для розмови не під запис, яку нотував у блокнот. Маючи лише айфон, журналіст не хотів, щоб раптом розмову могли зафіксувати спецслужби — російські чи будь-які інші, тоді як і сам екс-розвідник не хотів бути процитованим. Так, боявся Путіна, зокрема тому, що частина родини залишалася в Росії, та й донька хотіла б повернутися.

Загалом, відповідно до описаних деталей розділу про життя росіянина в англійській глибинці, той просто гаяв час: грав у настільні ігри, будував декоративні кораблі. Це те, що помітив журналіст. Скрипаль довго оговтувався після смерті дружини, яка померла від раку у 2012-му — через 2 роки після переїзду до Британії. Людмила Скрипаль захворіла, ще коли чоловік відбував термін у Лефортово. На могилу дружини у Солсбері Скрипаль продовжував ходити більш як двічі на тиждень.

Улітку 2017 у Санкт-Петербурзі помер 43-літній син Скрипаля Олександр через гостру печінкову недостатність, викликану алкоголізмом. Попри чималу кількість теорій, які виникли потім, автор книги, який зустрічався з Олександром, згадує, що батько скаржився на проблеми сина з алкоголем, а те, що той продовжував пити, називав «самогубством».

Загалом розвідник почувався в Британії безпечно, бо був переданий за домовленістю, а також отримав формальне «прощення» президента Росії – на той час Дмитра Медведєва: «Були всі причини вірити, що якщо б він не робив політичних заяв, не давав багато інтерв’ю, життя продовжувалося б спокійно, подекуди скорботно».

Урбан описує його контакти з МІ-5 – британською розвідкою, — як такі, що насамперед пов’язані з грішми. Скрипаль був на постійному зв’язку з так званою «Командою» з МІ-5, яка опікувалася його побутом. Саме це він цінував найбільше. Після смерті дружини йому пропонували перевезти з Росії хвору матір і купити більший будинок. ФСБ заморозило рахунки екс-шпигуна, й щоб забезпечувати своє життя в Англії, йому довелося продати дачу в Москві. Хоча деяку готівку було збережено ще з часів, коли за гроші росіянин передавав дані британським спецслужбам.

Автор книги наполягає, що нині найвідоміший екс-розвідник не був важливим агентом для Британії. Однак такі, як і сам Скрипаль, таки читали лекції майбутнім агентам, насамперед розповідаючи про те, як діє ГРУ в тій чи іншій ситуації, або ж згадуючи спецоперації в Європі. Інший колишній російський розвідник і перебіжчик Олег Гордієвський пояснює Урбану: «Ми були такою собі «розвагою після вечері». Бо зрештою, у випадку Скрипаля, скількох колишніх офіцерів ГРУ ці люди коли-небудь зустрічали».

Автор книги додає, що не має жодних деталей, які б свідчили, що Скрипаль міг би тим чи іншим чином бути долученим до розслідування, що стосувалося російських зв’язків Трампа:

«Пізніше з’являться теорії, що Сергій був задіяний в активній агентурній роботі або ж робив якийсь внесок до сумнозвісного досьє на Дональда Трампа колишнього британського агента, офіцера Крістофера Стіла. Але ніщо на це не вказувало. Сергій радше скидався на домосида, людину звички, яка в свої шістдесят втратила інтерес до багатства й пригод».

Взагалі, відповідно до книги, Скрипаль не був політичним опонентом Путіна, він радше працював за гроші. Власне, й після переїзду до Британії залишався «російським націоналістом». Урбан уточнює, що сидячи в Лефортово, той дивився Перший канал.

Найцікавішими для українців справді є кілька абзаців (а йдеться буквально про 2 сторінки), присвячених поглядам Скрипаля на російсько-українську війну. Україну з Урбаном вони обговорювали паралельно з дискусіями щодо кризи між США та Північною Кореєю, яка розгорталася на час розмови).

«Безсоромний російський націоналіст, він з ентузіазмом в багатьох речах погоджувався з лінією Кремля, навіть сидячи в будинку, придбаному МІ-6. Він був, наприклад, абсолютно непохитний, що Путін не давав таємний наказ ввести російські війська в Україну, як про це писали західні медіа». Екс-шпигун наполягав, що інакше б вони «вже давно взяли Київ».

Кульмінацією цих розмов є короткий діалог:

Сергій: Проблема з українцями в тому, що вони не здатні керувати. Їм потрібна для цього Росія. Українці просто, як вівця, якій потрібен пастух.

Журналіст: Гм… Сергій… Видається, маю сказати вам, що мій батько був родом з України.

Сергій (непорушно): Це ок. Не турбуйся.

Власне, це і є згадка про ставлення Скрипаля до російських дій в Україні. У книзі не йдеться про анексію Криму. Все ж більше автор описує його, як радянську людину, яка сумувала за розпадом Радянського Союзу, але по суті лишалася колишнім військовим.

Але попри всі складнощі, Скрипаль перебував у хорошій фізичній і моральній формі.

«Файли Скрипаля» насамперед відновлюють його минуле до отруєння, але книга була здана в друк до оприлюднення інформації, що за замахом можуть стояти агенти ГРУ Чепіга-Боширов та Петров, чиї фото опублікували британські спецслужби, а згодом ідентифікували журналісти: