Події в Польщі нагадують українцям Майдан. Чому поляки протестують? (ОГЛЯД, ФОТО)
Впродовж кількох останніх днів Польщу струснули масштабні вуличні протести. Їх масштаб найбільший з 2015-го року, коли до влади на парламентських виборах прийшла партія «Право і справедливість» на чолі з Ярославом Качинським, - передає Главком.
Протестувальники виступають проти судової реформи, ухваленої, ініційованою партією влади і підтриманою Сеймом. Акції відбуваються окрім столиці також у Познані, Вроцлаві, Лодзі, Кракові, Щецині, багатьох інших містах. Активісти заявляють, що понад сто тисяч людей посеред робочих буднів вийшли на вулиці сказати «ні» реформі. Демонстранти скандують «Вільна Польша - європейська!».
«Ми не дозволимо їм топтати європейські цінності. Ми не дозволимо собі бути виштовхнутими з Європейського Союзу», – заявив на одному з мітингів лідер опозиційної Польської народної партії (PSL) Владислав Косиняк-Камиш. Законопроекти, початок дії яких може докорінно змінити систему стримувань і противаг у Польщі, підтримала більшість депутатів Сейму. У суботу майже о другій годині ночі останній з законів, про Верховний суд, схвалив Сенат (Верхньої палати парламенту). Тепер справа за президентом, який може або підписати, або ветувати ухвалені документи.
В чому суть реформи
Минулого тижня Сейм (нижня палата парламенту) проголосував за новий закон про Національну раду судочинства (орган, який призначає суддів і вирішує питання їхнього просування по службі). Чинний закон говорить про те, що Національна рада судочинства складається: з голови Верховного суду, голови Вищого адміністративного суду, міністра юстиції, членів, що призначаються президентом, Сеймом, Сенатом, а також суддів, обраних суддями. Проект закону пропонує звільнити 15 членів Нацради з числа суддів, передавши право їх обрання до Нацради від фахових суддів до депутатів Сейму.
Наступний законопроект, ухвалений депутатами - «Про судоустрій». В разі, якщо він вступить у дію, то надасть право парламентарям і голові Мін’юсту, який за наслідками реформ вже фактично є і генеральним прокурором, самостійно призначати голів апеляційних та окружних судів, без консультацій з представниками органів правосуддя. Критики заявляють, що документ ухвалено без публічних слухань.
Проект закону про Верховний суд був ухвалений останнім, 20 липня. Документ передбачає можливість відставки голови Верховного суду і суддів фактично лише за бажанням міністра юстиції. Тобто мова іде не про застосування професійних критеріїв до суддів, які претендуватимуть на високі посади, а про одноосібне рішення урядовця. Цікаво, що на посаду судді Верховного суду тепер зможуть претендувати нотаріуси, юрисконсульти, адвокати, окружні прокурори з досвідом не меншим за 10 років. Природно, що нинішні судді з цим змиритися не можуть. Так, голова Верховного Суду, професор Малгожата Герсдорф просить президента Анджея Дуду про зустріч і закликає до дискусії щодо судової реформи в країні. Про це свідчить її відкритий лист на адресу глави держави.
Президент Дуда йде на тактичну хитрість: обіцяє ухвалити закон з поправками. Опоненти реформи називають їх несуттєвими
ЄС також засуджує польську реформу, а незалежні експерти називають її ледь не найбільшою проблемою для об’єднаної Європи, навіть більшою, ніж проблеми біженців чи ісламського радикалізму. 19 липня Єврокомісія виступила із заявою, що у разі прийняття судової реформи, яка, на думку європейської інституції, знищує незалежність судів, проти Польщі можуть бути застосовані санкції.
Пропоновані у Польщі зміни, каже перший віце-президент Єврокомісії Франс Тіммерманс, «збільшують систематичні загрози верховенству права» та «знищать решту незалежності судової гілки влади», адже поставлять судочинство «під цілковитий політичний контроль уряду».
Окрім цього, комісар з прав людини Ради Європи Нільс Мужнієкс заявив, що новий польський закон, який підвищує політичний контроль над суддями, є «основною перешкодою для незалежності суддів». Однак такі оцінки з Європи не подіяли на Варшаву, адже вже наступного дня більшість Сейму прийняла нову редакцію закону Верховний суд. «Нас не залякають польські та закордонні захисники інтересів еліти», – заявила у четвер ввечері голова уряду країни Беата Шидло.
Після критики з ЄС, із заявою виступило і МЗС Польщі, обґрунтовуючи необхідність реформ застарілою системою судочинства, яка збереглась у країні з комуністичних часів: «Уряд старається провести реформи відповідно до європейських стандартів, використовуючи досвід і розв`язання, прийняті в державах-членах Європейського Союзу, із збереженням ідеї розподілу влади…».
Натомість незалежні експерти бачать все з точністю до навпаки, називаючи реформу згортанням демократії, адже підпорядкування судової гілки влади парламенту і уряду дадуть можливість уряду фальсифікувати вибори, замовчувати корупцію, переслідувати політичних опонентів. «З моменту приходу до влади, партія «Право і справедливість» методично підкоряла собі раніше незалежні інститути: суспільного мовлення, прокуратуру і, що серйозніше, Конституційний трибунал. Уряд також політизував державну службу, а міністр оборони відсторонив більшу частину професійного військового керівництва», - нагадує у колонці для The Washington Post володарка Пулітцерівської премії Енн Епплбаум. Нині Польща, на її думку, перетворилася на джерело справжнього розчарування і гніву для всього континенту, хоча ще нещодавно була якщо не взірцем демократії, то упевнено стояла на прихильності демократичних цінностей, адже не дарма колишній прем’єр Дональд Туск є нині президентом Європейської ради.
Експерти звертають увагу й на те, що польські парламент і уряд активізували реформу одразу після візиту до країни президента США Дональда Трампа. Виступаючи у Варшаві, американський лідер факторами, які об’єднують Європу назвав класичну музику і бога, майже не згадуючи про європейські цінності. Натомість нагадав про погрози Заходу від «Півдня або Сходу», а також від «деспотичної ідеології» радикального ісламу, який «прагне експортувати тероризм і екстремізм по всьому світу». Цей факт, ймовірно, надав польській владі упевненості в тому, що принаймні з боку США жорсткої критики внутрішньопольської політики чекати не слід.
