Тепер Сбєрбанк може втекти з України. І це погано
Продаж "дочки" Сбєрбанку Росії в Україні - тема сьогоднішнього дня. Однак, факт продажу не такий однозначний - і відверто невигідний для країни.
Таку думку висловлює інвестиційний банкір Сергій Фурса на сторінці Економічної правди. Наводимо його допис повністю.
"Сбєрбанк йде. Завіса. Глядачі аплодують.
AS Norvik Banka і його основний акціонер, громадянин Великобританії Григорій Гусельников, підписали угоду про участь в інвестиційному консорціумі з придбання українського підрозділу російського Ощадбанку.
Мажоритарним акціонером нового консорціуму став громадянин Великобританії Саїд Гуцерієв і білоруська компанія, яка йому належить. Сбєрбанк Росії йде. Завіса.
Невеликий ліричний відступ.
Є в милому провінційному місті Суми футбольний клуб ФК Суми. І володів ним до недавнього часу один українсько-російський олігарх. Не те щоб він сильно любив футбол. І якщо вже і вболівав за якусь команду, то швидше за Динамо Київ. Але це було давно.
Просто у цього олігарха є заводи в місті Суми. І на додачу йому дали футбольний клуб. Так раніше було, а-ля соціальне навантаження, кожному олігархові по футбольному клубу. Це справа клопітка, дорога, але зверху була така вказівка. І олігарх тягнув лямку.
А потім влада змінилася. Нинішньому власнику футбол не дуже цікавий. Що, напевно, добре. Як індикатор, вінницька Нива ще не стала лідером прем'єр-ліги.
А значить футбольний клуб був тягарем. Але просто так його не позбудешся. Люди нагадувати будуть. Адже люди звикли. А людей ніхто засмучувати не любить. Навіть олігархи. Тим більше, якщо у них завод у місті. І лояльність місцевої влади не завадить. Здавалося б, безвихідь.
І тут відбувається диво. У місто приїжджає великий китайський інвестор. У всякому разі, він так себе називає. І приводить його колишній великий футболіст. І, звичайно ж, олігарх не може не віддати (продати) клуб китайцям. Адже ті обіцяють мало не Лігу Чемпіонів виграти.
Та й усім відомо, що в світі зараз китайський футбольний бум. І в самому Китаї витрачають шалені гроші на футбол і футболістів. Загалом, всі щасливі. І не біда, що китайський інвестор більше схожий на кухаря китайського ресторану, а не великого банкіра.
Всі роблять фотки. Олігарх умиває руки. Китайці входять у владу. Місто готується до свята. Колишній великий футболіст стає новим головним тренером.
Не минуло й місяця, як все закінчилося. Китайці так і не принесли гроші. Колишній великий футболіст засмутився і звільнився. Завіса. Казка закінчилася.
Мораль цієї байки? Все просто. Очевидно, що покупець банку - чисто номінальний. Цим акціонерам 100 років не потрібен банк в Україні. І купують вони його на велике прохання когось в Кремлі. Або самого Кремля.
І тепер головне зрозуміти, що буде далі. Є два варіанти.
Вони його купують, щоб "злити". Або щоб потримати до кращих часів. Очевидно, що ці люди не будуть вливати гроші в банк. І тут звичайно дуже важливо, чи входить в умови угоди заборгованість Ощадбанку перед материнською структурою, чи ж її списали.
Тому що купувати актив з величезним "мінусом" майже в мільярд доларів боргу - справа зовсім пропаща. І очевидно, що кращі часи для російських інвесторів настануть в Україні не скоро.
А значить банк будуть або "пиляти" по частинах і розпродавати портфелі, щоб просто "обнулити" і вийти, або просто дозволять впасти. У будь-якому випадку, надійність депозитів в цьому банку істотно знижується.
Чим був гарний Сбєрбанк Росії як власник. Він не міг дозволити банку померти. Тому що був глобальним фінансовим інститутом, для якого вкрай важливо зберігати надійність.
Україна фактично тримала Сбєрбанк Росії за одне місце. Він сюди вносив гроші, які розчинялися в нашому болоті. Україна отримувала ресурс. Кремль платив гроші, нічого не отримуючи взамін. Ніякого прибутку в Росію не йшло, тому що тут були суцільні збитки.
Ніякого політичного впливу цей банк не давав. Тому що в українських судах все вирішують гроші, які платили позичальники, що дозволяло їм не повертати кредити. Все було так. Поки не втрутилися "патріоти".
Щоб угода була завершена, необхідне схвалення НБУ. Можна припустити, що регулятор не погодив би таку угоду в будь-який інший ситуації - занадто "стрьомні" нові акціонери.
Але є політична ситуація. І проблема. У вигляді цегли в центральному офісі банку. І проблем з МВФ, який просить навести порядок. В таких умовах, при політичному тиску, на таку угоду може погодитися і МВФ, і НБУ. Вибравши менше зло. І Сбєрбанк зможе втекти з України. З радістю втекти.
Тепер все буде Вятка. Вятка Банк. Саме так і називається Norvik насправді. Так називався на початку свого шляху. "Патріоти" щасливі."
