Символ незахищеності журналістів: сьогодні виповнюється 16 років від дня зникнення Георгія Гонгадзе
16 вересня – 16 років від дня зникнення журналіста, засновника «Української правди» Георгія Гонгадзе.
Його поховали лише цього року. До довічного ув’язнення засудили тільки екс-генерала МВС Олексія Пукача. Тим часом в Україні з’явилася ще одна справа про вбивство журналіста Павла Шеремета, розслідування якої, як вважають експерти, також може затягтися. Поліція наразі відпрацьовує чотири версії. До розслідування підключили співробітників ФБР, проте мотив, замовники та виконавці не встановлені.
Фото - Радіо. Свобода
Якби Георгій Гонгадзе був живим, то пішов би воювати на фронт, написала його вдова Мирослава у колонці на «Українській правді». За її словами, Георгій часто говорив, що «Крим для України може стати серйозною зоною конфлікту», а також, що «якщо їх (росіян – ред.) не зупинити у Грузії – вони підуть на Україну».
Георгій Гонгадзе став символом незахищеності журналістів в Україні. Розслідування та судова справа щодо його вбивства триває вже 16 років.
До довічного ув’язнення засудили лише екс-генерала МВС Олексія Пукача. У червні його етапували до Чортківської колонії № 26 на Тернопільщині, підготувавши одиночну камеру. Проте слухання тривають: на 12 жовтня запланований касаційний суд щодо вироку.
Пукача суд визнав виконавцем, утім замовників досі не встановили. Восени 2000 року в Україні вибухнув касетний скандал після оприлюднення «плівок майора Миколи Мельниченка». На оприлюднених записах вказується про причетність екс-президента Леоніда Кучми та низки інших високопосадовців до вбивства журналіста Гонгадзе.
Валентина Теличенко, яка тривалий час була адвокатом вдови журналіста Мирослави Гонгадзе, зазначає, що наразі немає ніяких політичних перешкод для розслідування цієї справи.
«Але я усвідомлюю, що є певні об’єктивні обставини, оскільки минуло багато часу. Наскільки повним сьогодні може бути розслідування, ми почуємо тоді, коли буде доповідь від Генпрокуратури, яку було обіцяно раніше», – зазначає Теличенко в інтерв’ю Радіо Свобода.
«З 2005 року справа перебуває у Генпрокуратурі у стадії досудового розслідування. У різні часи до цього розслідування було різне ставлення. У час Рената Кузьміна кількість політичних спекуляцій просто зашкалювала. Правильно було б остаточно визначитися з цією кримінальною справою, щоб надалі уникнути цих політичних спекуляцій», – говорить Валентина Теличенко.
Не менше запитань залишається навколо смерті журналіста Павла Шеремета. Автівку з ним підірвали у центрі Києва 20 липня. Українська влада кваліфікує загибель журналіста як умисне вбивство. Утім, поліція та слідчі не беруться однозначно говорити про мотив – відпрацьовують кілька версій.
Справа Шеремета відрізняється
Справа Шеремета відрізняється від справи Гонгадзе, каже Оксана Романюк, виконавчий директор Інституту масової інформації.
«Там питання швидше не політичної волі, а в тому, що, дійсно, складно встановити винуватців. До цього часу навіть у нас немає чіткого усвідомлення, чи це пов’язане з тим, що він був близьким до Олени Притули (шеф-редактора «Української правди») чи це пов’язане з його попереднім досвідом роботи», – каже Романюк.
«Що ж стосується загалом ситуації з розслідуваннями нападів на журналістів: у цьому році маємо невеликий прогрес. Якщо у минулому році за перші 8 місяців тільки 3 справи були розслідувані правоохоронними органами, і вони дійшли до суду, то цього року вже є 14 таких справ», – додає Романюк.
Пов’язує експерт це з тим, що з кінця 2015 року створили низку робочих груп, до яких увійшли правоохоронці та громадські діячі. Прогресу було би більше, якби провели переатестацію слідчих, адже багато розслідувань гальмуються на регіональному рівні.
За повідомленням Інституту масової інформації, минулого року в Україні загинули 2 журналісти – Олесь Бузина, якого застрелили біля будинку, і фотограф Сергій Ніколаєв, який загинув у зоні бойових дій на Донбасі. Цього року список загиблих поповнив Павло Шеремет.
Яна Полянська для Радіо.Свобода
