Депутати Ради просять Польщу не політизувати трагічну історію (ПОВНИЙ ТЕКСТ)
Депутат Ганна Гопко опублікувала щойно прийняту заяву Комітету Верховної Ради у зв'язку з прийняттям польським Сеймом постанови про "день геноциду", учиненого ОУН.
ЗАЯВА КОМІТЕТУ
ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ У ЗАКОРДОННИХ СПРАВАХ
У ЗВ’ЯЗКУ З УХВАЛЕННЯМ СЕНАТОМ і СЕЙМОМ РЕСПУБЛІКИ ПОЛЬЩА ПОСТАНОВ ВІД 7 і 22 ЛИПНЯ 2016 РОКУ ЩОДО ВОЛИНСЬКОЇ ТРАГЕДІЇ
Комітет Верховної Ради України у закордонних справах :
висловлюючи глибоку стурбованість ухваленням Сенатом і Сеймом Республіки Польща постанов від 7 і 22 липня 2016 року щодо Волинської трагедії, якою надана викривлена, політично і юридично некоректна оцінка трагічної сторінки українсько-польської історії, що стосується подій на Волині;
констатуючи, що Україна та Республіка Польща вже дали спільну об’єктивну оцінку історичним подіям, зокрема на Волині, у погоджених обома сторонами документах, зокрема таких як:
- Заява Президентів України та Республіки Польщі «До порозуміння і єднання» від 21 травня 1997 року;
- Заява парламентів України та Республіки Польща у зв'язку з 60-ю річницею Волинської трагедії від 10 липня 2003 року;
- Спільна заява Президентів України та Республіки Польща "Про примирення – в 60-у річницю трагічних подій на Волині" від 11 липня 2003 року;
- Послання Греко-Католицьких Єпископів України та Римо-Католицьких Єпископів Польщі з нагоди акту взаємного пробачення і поєднання від червня 2005 року;
- Спільна заява Президента України та Президента Республіки Польща з нагоди 60-ї річниці акції «Вісла» від 27 квітня 2007 року;
- Спільна Декларація між Українською Греко-Католицькою Церквою та Римо-Католицькою Церквою Польщі з нагоди 70-х роковин злочину на Волині від 28 червня 2013 року;
звертаючи увагу на підтвердження такої оцінки у відкритому зверненні колишніх Президентів України, церковних ієрархів та представників української інтелігенції до Польської держави, духовних і культурних діячів та всього польського суспільства від 2 червня 2016 року та відкритому зверненні колишніх Президентів Республіки Польща та польської інтелігенції до українського народу від 4 липня 2016 року;
вважаючи, що ухвалення Сенатом і Сеймом Республіки Польща антиукраїнських постанов перекреслює весь конструктивний політичний і дипломатичний доробок та зусилля двох держав і народів, спрямовані на взаємне прощення та примирення і вшанування пам’яті невинно убієнних українців та поляків;
висловлює жаль, що Сейм Республіки Польща проігнорував пропозицію Верховної Ради України спільно вшанувати жертви Волинських подій шляхом ухвалення спільної заяви, проект якої був заздалегідь переданий польським парламентарям та залишився без будь-якої реакції;
засуджує односторонні дії Сенату і Сейму Республіки Польща, спрямовані на перегляд позитивних результатів співпраці, яких було досягнуто під час конструктивного українсько-польського діалогу за останні десятиліття;
наполягає на тому, що підхід авторів проектів постанов Сенату і Сейму Республіки Польща до оцінки подій Волинської трагедії є політично незбалансованим та юридично некоректним;
розглядає прийняття Сенатом і Сеймом Республіки Польща цих постанов як провокативну акцію націоналістичних сил в Республіці Польща і як таку, що свідомо спрямована на підрив дружньої атмосфери українсько-польських взаємин;
заявляє, що вся відповідальність за можливу руйнацію українсько-польських відносин має бути покладена на ініціаторів односторонньої відмови від погодженої формули порозуміння між Україною та Республікою Польща;
зауважує, що повернення до болісних для українського та польського народу історичних проблем відбулось в момент найбільшої вразливості Української Держави, яка перебуває у стані війни з Російською Федерацією та, даючи відсіч збройній агресії Російської Федерації, захищає від агресора найближчих сусідів демократичної Європи, зокрема Республіку Польща;
усвідомлює, що єдиний шлях до примирення і поєднання між українським та польським народами лежить через пізнання історичної правди та взаємне християнське прощення за вчинені кривди в минулому, до якого закликав Папа Римський Іван Павло ІІ у своєму посланні від 7 липня 2003року;
підтримує доцільність продовження фахового діалогу між істориками України та Польщі з метою розкриття усіх досі нез’ясованих фактів та обставин спільної історії на основі достовірних архівних матеріалів, залишаючи простір для кожної сторони інтерпретувати історичні факти;
знову звертається зі щирим проханням пробачити і пробачає, в дусі християнської моралі та примирення, гріхи тих українців і поляків, які в умовах воєнних потрясінь свідомо чи несвідомо стали на шлях зла, піднявши руку на беззбройних і беззахисних польських і українських братів і сестер;
закликає нинішні та майбутні покоління українців і поляків продовжувати стратегічне партнерство та не піддаватися спробам радикальних націоналістичних політичних сил маніпулювати чутливими сторінками спільної історії всупереч інтересам українського та польського народів;
звертається до польських колег з наполегливим проханням припинити політизацію трагічних сторінок спільної українсько-польської історії та зосередити зусилля на конструктивній побудові взаємин між Україною та Республікою Польща для зміцнення партнерства в демократичній Європі на підставі європейських цінностей.
