Аби загарбати Десятинну церкву, московські попи створили музей-примару
У «справі Десятинної церкви», яка за наполяганням істориків повинна стати музеєм, а на думку священнослужителів - храмом, відбувся новий виток. Міністерство культури придумало, як розв’язати проблему одним махом, і в квітні створило музей історії Десятинної церкви, запросивши працювати в нього священнослужителів. Вибір припав, зрозуміло, на представників УПЦ МП, які звели на Святокиївській горі храм і навіть заснували Десятинний монастир Різдва Пресвятої Богородиці.
Про це пише у «Коментарях» Олекса Шкатов
Інтрига в тому, що про створення і діяльність музею не було нічого відомо до 26 листопада, коли в пресі з´явився відкритий лист на ім´я Міністра культури Михайла Кулиняка від імені наукових співробітників музею. У документі, який отримали «Коментарі», чітко вказана вимога позбавити установу від засилля церковників і православної цензури. Співробітники стверджують, що керівництво музею без оголошення конкурсу було доручено ієродиякону Десятинного монастиря УПЦ МП Ярославу (Дорошенку), який особисто займався набором співробітників. Так, у штат було прийнято понад 50 представників братії і громади згаданого монастиря, а також Київської духовної академії та синодальних відділів УПЦ МП. Як зазначають автори листа, говорити про якусь профільну освіту нових працівників музею не доводиться.
У той самий час, заступником директора з наукової роботи Мінкульт призначив старшого наукового співробітника Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. Рильського Ларису Ганзенко, яка залучила до співпраці низку кваліфікованих музейників. У результаті між «церковною» і «світською» частинами колективу виник конфлікт інтересів. Так, на думку авторів листа, «в баченні представників церковної громади Десятинного монастиря на чолі з директором музею, його завдання зводиться до відтворення« історичної традиції богослужіння» на території церкви шляхом спорудження нового собору і пропаганди релігійної свідомості».
Керівництво музею навіть намагалося ввести цензуру при підготовці екскурсій - заборонялося вживання деяких наукових термінів («релігія», «культ» і т.п.), розповіді про дохристиянський період історії Києва, зате віталися антинаукові концепції і церковна пропаганда. Конфлікт зайшов настільки далеко, що заступник директора з наукової роботи Лариса Ганзенко була звільнена - нібито за прогули. При цьому самі служителі церкви неодноразово заявляли вченим, що руїни Десятинної церкви належать громаді Десятинного монастиря і ніхто не завадить звести на них храм УПЦ МП.
За словами авторів листа, наразі музей обслуговує вузькі інтереси релігійної громади і є відвертою філією Десятинного монастиря, фінансованою за державний рахунок.
Директор Музею історії Десятинної церкви Павло Дорошенко (він же - ієродиякон Ярослав) озвучені в листі претензії відкинув. За його словами, йому невідомі випадки відсутності взаєморозуміння в колективі, як і випадки цензури. Крім того, відкинув він і розробку проектів, які могли б знизити охоронний статус Старокиївської гори і дозволити там будь-яке будівництво. «Ніяких ландшафтних інститутів не передбачається і не розглядається, оскільки у нас в Статуті значаться музеєфікація та консервація залишків Десятинної церкви. Ми є державним підприємством, й інших повноважень нам дано не було», - підкреслив Дорошенко. Що ж до Лариси Ганзенко, то вона, за словами директора музею, була звільнена за власним бажанням, про що є відповідні накази і записи.
Однак насторожує не тільки факт призначення священнослужителя директором, але і сама історія створення Музею історії Десятинної церкви. Створений він був 9 квітня 2012 року наказом Міністерства культури. Причому на сайті відомства якусь інформацію про нову установу знайти неможливо. Є лише цікавий факт: музей входить до 15 установ країни, які безпосередньо підпорядковуються Мінкульту. При цьому власної будівлі у нього немає, а зареєстрований він за тією самою адресою, що і Національний музей історії України - вул. Володимирська, 2. Цікаво й те, що оголошення про набір співробітників чомусь з´являлися на православних сайтах. Як пояснив директор установи, причина в убогому фінансуванні проекту, через що музей змушений використовувати як дошки оголошень будь-які безкоштовні майданчики.
Цікаво й те, що музей, по суті, не має не тільки стін, але і експонатів. А з´явився він так тихо і непомітно, що про нього не чули навіть профільні фахівці. Так, архітектор Лариса Скорик, колишня член журі в конкурсі на кращу концепцію з музеєфікації решток Десятинки, дізналася про нову установу від журналістів. «Вперше чую про такий музей. Хто його створив - не маю поняття, - зазначила Скорик. - Не розумію, який може бути музей Десятинної церкви, якщо у нього немає ніяких артефактів? Всі артефакти - на зберіганні в Музеї історії Києва ».
Факти говорять самі за себе: інакше як «планомірною» здачею фундаментів Десятинної церкви представникам Московського патріархату пояснити створення музею складно. Процес цей триває з 2007 року, і в останні кілька років лише прискорився. Так, у травні минулого року було проведено конкурс на кращий проект реконструкції території Стародавнього Дитинця з руїнами Десятинки включно. Тоді чиновники від Мінкульту відверто просували інтереси церкви, а коли досягти бажаного не вдалося, проект «заглох» - власне, нічого про нього невідомо й досі. У той самий час, предстоятель так званого «Десятинного монастиря» архімандрит Гедеон не приховував, що легендарні руїни готуються до забудови черговим храмом УПЦ МП, а законодавство у випадку потреби можна і переписати.
У підсумку вже розкопані фундаменти законсервували, однак влітку цього року церква знову змусила згадати про конфлікт: всупереч приписам Державної архітектурно-будівельної інспекції про демонтаж своїх будов, служителі культу навпаки їх зміцнили і зробили більш капітальними.
Так що церква, крок за кроком, позбавляє киян та всіх українців однієї з найцікавіших археологічних пам´яток часів Київської Русі, причому робиться це безпосередньо під прикриттям органів влади з Міністерством культури включно.
