Від чого помирає Чорне море: равлики-зайди, олімпіада в Сочі та багато іншого
Сьогодні, 31 жовтня, шість причорноморських країн - Болгарія, Румунія, Туреччина, Грузія, Росія і Україна – відзначають Міжнародний день Чорного моря. Саме цього дня в 1996 році був підписаний Стратегічний план дій з реабілітації і захисту Чорного моря. План був розроблений після того, як дослідження показали: життєздатність морського середовища з кожним роком нестримно погіршується.
Заступник голови Української молодіжної екологічної ліги, магістр екології і природозахисної політики Олександр Заклецький розповів «Коментарям» про те, які проблеми найбільш актуальні для української частини Чорного моря.
Люди постарше напевно пам´ятають фільм за повістю Валентина Катаєва «Белеет парус одинокий », де мадам Стороженко обурювалася: «Де бички? Я їх не бачу! Чи це те, шо я тримаю в руках? Так це не бички! Це воші! Хіба є в них шо посмажити? У них навіть посмажити нічого не немає!» Бички на той час вважалися рибою смітєвою і купувалися по 30 копійок за сотню, Чорне море називалося «Морською житницею», а білуга пудової ваги нікого не дивувала, інша справа - двадцятипудова! Але все це зникло. Один із найграндіозніших риболовецьких флотів розпроданий або заіржавілий, а Чорне море все більше нагадує тяжкохворого. На ринках приморських міст практично не дістати свіжої місцевої риби: скумбрії, бичка, калкана, не кажучи вже про осетрів.
Проблема №1. Рибалки
Проблеми почалися ще на початку 70-х років, коли масово стала зникати макрель, вона ж скумбрія. Після довгих досліджень виявилось, що проблема в забрудненні Мармурового моря - саме там макрель нереститься. Але шумові й хімічні забруднення створили своєрідний бар´єр, який не дає скумбрії мігрувати на нагул у Чорне море. А ось осетрових риб серйозно підкосили дамби, якими перегороджували річки, при цьому забуваючи про нормальні рибохідні канали. Остаточно ж хрест на популяції поставили браконьєри: за 10 років підводних досліджень я лише один раз бачив чорноморського осетра, і того підстрілив підводний мисливець на Тарханкуті.
Свого часу осетрові й чорноморська скумбрія, яку біля берегів Одеси називали «чирус», становили близько 50% улову в українських водах Чорного моря. Після того, як ці два стратегічні види зникли, рибаки переключилися на придонну рибу – камбалу і чорноморські шпроти. Для вилову придонної риби використовуються спеціальні донні трали, укомплектовані свинцевими баластними дошками і катками. Ефективність конструкції сумнівна: дві третини живності, що потрапляє під трал, просто роздавлюється або калічиться. Крім того, з переораного дна піднімаються відкладення мулу: після такої рибалки морська вода тижнями, якщо не місяцями приходить до нормального прозорого стану. А ще внаслідок тралення знищуються донні колонії молюсків-фільтраторів, які відповідають за чистоту води.
Проблема №2. Шкідливі водорості
Бурхливе цвітіння одноклітинних водоростей у районі Дніпро-Бузького лиману і далі по всьому шельфу Черномого моря насправді є проблемою всеукраїнського масштабу. На супутникових знімках північного Причорномор´я і Приазов´я, зроблених улітку, легко побачити рясне цвітіння в поверхневій зоні величезної кількості одноклітинних водоростей.
Викликано це великим стоком нітратів і фосфатів із полів у річки, а далі - в море. Через водорості, що цвітуть, як у водосховищах, так і на північному шельфі Чорного моря спостерігається страшний мор усього живого, будь то риби, молюски або ракоподібні. Окрім цього, одноклітинні водорості ще і в 20-25 разів зменшили площу філофорного поля Зернова – аналога Саргасового моря, тільки на чорноморському шельфі. Філофорне поле (поле проживання одного з видів чорноморських водоростей - філофори ребристої) і було тим місцем, де нерестилося багато цінних порід риб.
Проблема №3. Вселенці з інших морів
Ще один об´єкт промислу – чорноморську устрицю - добило два види вселенця: грибок і равлик. На початку 50-х років минулого століття в Чорному морі з´явилася так звана «устрична чума» - грибкове захворювання, яке вражало зябра устриці, внаслідок чого молюск гинув від гіпоксії (браку кисню). Популяція устриці вже почала виробляти імунітет до цього захворювання, але тут з’явився ще один вселенець – пузоногий молюск рапана, – який довершив знищення молюска.
До речі, на цьому лиходійства далекосхідного рапана не закінчилися: зараз молюск майже знищив популяцію мідії в східному Криму і навіть дістався до острова Зміїний. Знищуючи фільтраторів по всьому шельфу Чорного моря, шкідливий равлик сприяє підвищенню каламутності води і бактеріологічному забрудненню акваторій. А природного ворога в Чорному морі у цього молюска немає.
Справжнім бичем, проте, стала абсолютно нешкідлива, на перший погляд, тварина – гребневик Мнеміопсис.
Завезений наприкінці 80-х років із баластними водами з Тихого океану, гребневик почав неконтрольовано розмножуватися і поїдати планктон, яким до того харчувалися місцеві види. Мало того, статеві продукти Мнеміопсиса, схожі на білі нитчасті соплі, зіграли істотну роль у зменшенні прозорості водної товщі. Це, у свою чергу, привело до зменшення потоку ультрафіолету до донних екосистем і деградації чагарників макрофітів. Ці багатоклітинні донні водорості – свого роду ліс на морському дні, адже вони дають притулок і місце для нересту морським мешканцям, а також збагачують екосистему киснем.
Проблема №4. Неохайні готелі й ресторани
Дикий і неконтрольований розвиток прибережного туризму став ще одним важливим проблемним чинником. Незважаючи на дороге оздоблення готелів і надхмарні ціни при средньому сервісі, більшість готелів не спромоглися поставити у себе очисні споруди для стічних вод. У результаті стічні води потрапляють прямо в акваторію, створюючи своєрідні водні притулки для всіляких захворювань. Як результат – спалахи різних інфекцій і навіть холери, що стали вже традиційними.
Проблема №5. Олімпіада в Сочі
Зовсім свіжою і досить несподіваною проблемою стало видобування біля берегів Криму піску для спорудження олімпійського містечка поблизу Сочі. Спочатку пісок планувалося видобувати на кавказькому узбережжі, але там «на диби» стали не лише екологи, але і місцеві бізнесмени, адже видобування піску в промислових масштабах може знищити пляжі й викликати ерозію берегів. Тоді російська сторона вирішила видобувати пісок біля Севастополя. У планах компанії, що веде роботи на шельфі, – вирити близько 10 млн. т піску. Це видобування не просто знищить значну кількість підводних екосистем, але і змиє в море пляжі, поставить під загрозу не лише існування рекреаційних приморських зон, але і взагалі існування будь-яких об´єктів на березі Чорного моря. Включаючи дачі поп-зірок і українських політиків.
