Китайці протистоять владі за допомогою портретів розстріляних корупціонерів
Китайський художник Чжень шість років малює портрети китайських корупціонерів. На сьогодні він зробив уже 1600 картин і планує до 2020 року намалювати 10 тис. портретів. Щоб прискорити роботу, він найняв 20 малювальників. Продукція Чженя користується неабияким попитом у опозиції – вішаючи портрети хабарників на стіну, вони вірять, що борються з режимом.
Батько і мати Чженя, інтелігенти у третьому поколінні, потрапили під каток культурної революції Мао. Його дід як «шпигун Гоміндану» був розстріляний на початку 1950-х. Сам Чжен прожив 10 років у США. Причин любити свою батьківщину в нього не було. Та у Китаї дисидент Чжень отримав шанс заробити мільйонні статки.
Обсяг хабарів в Китаї сягає щонайменше $300-350 млрд на рік. Близько $100 млрд з цих грошей осідає на рахунках за кордоном (в основному, в банках Гонконгу і Сінгапуру). Як і в Україні (Росії, Бразилії, Туреччині, Мексиці тощо) 90% обороту цього «ринку» припадає на бізнес: капіталісти пхають гроші чиновникам, щоб отримати вигідний контракт, задавити конкурента, виграти липовий тендер, за безцінь прикупити шматок державної землі або будівлю, взяти участь у приватизації. Лише 10% корупції (якщо вимірювати в грошах, а не у кількості випадків) припадає на простий народ – хабарі поліції, суддям, лікарям і т.д..
У Китаї, де зберігаються залишки маоїзму (архаїчного, первісного соціалізму), з корупцією потроху борються. Але чим більше капіталізму в країні, тим тихіше ця боротьба. Для порівняння: 2000 року в КНР засудили близько 11 тис. корупціонерів, 2010-го - лиш 3,6 тис. Зрозуміло, за ці 10 років корупції в країні менше не стало. Просто партійний і господарський апарат всіма силами протистоїть антикорупційним заходам.
Чжень став збирати фотографії головних корупціонерів (мерів міст, міністрів, партійних бонз, директорів держпідприємств) шість років тому. Тоді ж його осяйнула ідея малювати їхні портрети. Всі вони виконані в рожевому кольорі – під тон 100-юаневої купюри. Власних сил Чжен вистачає тільки на 100-150 портретів на рік (вони розмірів 50х60 см, виконані олійними фарбами на полотні). У 2011 році Чжень найняв 20 ремісників-малювальників. Процес прискорився, і зараз колекція Чженя налічує вже 1600 портретів корупціонерів.
Портрети корупціонерів продаються по 500 юанів ($90), кожен найнятий ремісник отримує за малювання одного полотна 100 юанів. Таким чином, Чжен має з кожної картини 400 юанів. 1 тис. картин на рік - це 400 тис. юанів доходу для художника. Нескладно підрахувати, що до 2020 року він заробить на них більше 3 млн. юанів.
Хто ж купує картини Чжена? Їх придбає китайська опозиція. В країні, де заборонені акції прямої дії, страйки і навіть критика влади в інтернеті, залишається один шлях боротьби з режимом – алегоричний. Умовний китайський опозиціонер вішає у помешканні портрет якогось комуніста-хабарника, що поклав у кишеню кілька мільйонів доларів. Ймовірно, розстріляного або засудженого до 20 років в'язниці. На будь-які претензії політичної поліції завжди можна зробити круглі очі: «Він же комуніст! Що, його розстріляли? Вибачте, не знав».
За матеріалами «Блога Толковатєля»
