Вийшов англійський переклад Останннього кільценосця, апокрифа Володаря Кілець Толкієна, де події описуються з точки зору представників темних сил
У зв'язку з цим в російській пресі з'явилися публікації із закликами використати роман для про-російської пропаганди на Заході. Автор книги, російський науковець Кирил Єськов, у своєму блозі саркастично повідомив, що чекає у цьому зв'язку дзвінка з адміністрації президента Росії із запрошенням на роботу.
Єськов, науковець-палеонтолог за основною діяльністю, та донедавна письменник-аматор, назвав спроби використати його книгу для агітпропу "ідеологічною вундервафлею" (алюзія на німецьке слово "чудо-зброя", на яку в останні роки існування дуже сподівалося керівництво 3-го райху). Автор "Останнього кільценосця", судячи з його виступів та дописів, досить критично налаштований до діючої російської влади. Про причини написання книги (яку він створив ще в 1999 році) він розповідає в одному з своїх ессе. Не дивлячись на те, що стиль ессе навмисно і занадто вульгаризований, прочитати його варто.
У самій книзі оповідь ведеться від осіб "людей з Півдня", що виступали союзниками Саурона (Володаря Мордору) у битві проти людей Середнозем'я, ельфів, хобітів та гномів, а події відбуваються після поразки Володаря Кілець і знищення хоббітами головного перстня.
В альтернативному підході Єськова світлий чарівник Гендальф насправді є "яструбом", що бажає знищити наукові та технологічні ініціативи Мордора , тому що "наука знищує гармонію світу і висушує душі людей". Ельфи, представники абсолютно чужої цивілізації, є головними союзниками Гендальфа, бажають стати володарями світу і перетворити Серединні землі на погану копію магічної омріяної ельфської землі "за морем". Барад-Дур, відомий як "Темна Башта", насправді є містом алхімиків та поетів, механиків, астрономів, філософів та фізиків ... єдине місце у світі, яке намагається використовувати раціональне знання та молоду технологію проти давньої магії.
Не дивно, що такий собі Лєв Данілкін на Афіші.ру просто волає: "Безусловно, «Последний кольценосец» — не самое выдающееся произведение мировой литературы; но какая разница, при чем здесь литература, речь об идеологии; ведь какой бы маргинальной ни казалась эта альтернативная история другой альтернативной истории, «Властелин колец» — это сейчас базовый миф западной цивилизации, на нем несколько поколений уже выросло.
И раз у Мордора в кои-то веки появляется привлекательный альтернативный миф, сильная карта, которая может — если повезет — дать положительный имиджевый эффект, — она должна, обязана быть разыгранной. Это ведь ничего, совсем ничего не стоит — зато потенциально может стать более эффективным антидотом от «ГУЛАГа», чем Олимпиада и ЧМ вместе взятые; странно, неужели совсем никто этим не занимается?"
І скажимо відверто, така щира реакція багато чого варта.
Не дивлячись на те, що автор книги дуже скептично ставиться до подібних закидів, частина західних критиків також вказує, що постійні алюзії на моменти військової історії Росії, або використання Єськовим визначень "Імперія Зла" (постійні слова Гендальфа щодо Мордора), дають підстави вважати, що в уяві автора Білий Маг - це символ ворогів Росії 20-го сторіччя, а відповідно епічне протистояння - це битва між силами Заходу (Гендальф, ельфи, люди, гоббіти, гноми) та Росією (Мордором).
Остаточний висновок можна зробити лише після прочитання книги (Її можна безкоштовно скачати російською тут). Лише після цього можна сказати, чи став Кирило Єськов, хоча б навіть і проти своєї волі, черговим "трубадуром Імперії", за визначенням блискучої Єви Томпсон.
Отже, "Останнього кільценосця" варто прочитати. Принаймні, спроба автора написати "історію зі слів тих, хто програли", може бути парадоксальним чином схожою з нашими (дотабачниківськими) спробами написати історію, наприклад, УПА - тоді ми програли також.
