«В армії заробляють 120 тисяч і годують безплатно»: військовий спростовує поширені міфи про службу

В армії знають більше про обстановку на фронті

Звісно, солдат, який сидить в бліндажі, знає, скільки у нього води, і як часто поряд з його бліндажем щось прилітає. Пілот, який сидить в тому ж бліндажі, знає трохи більше, бо він літає навколо. Він знає, де москалі, де сидять інші наші пілоти. Командир батальйону може приблизно знати, наскільки важкий у нього участок. Але участок батальйону — це кілометрів 5–10, не більше. Що відбувається на фронті взагалі — ніхто не знає. Може десь в генштабі… хіба що, але вони нічого військовим не розказують.

В армії немає ніяких доповідей про обстановку. Так, іноді розвідка повідомляє про якісь події, на кшталт — там пролізли москалі, а от там пролізло ДРГ. Про якусь загальну обстановку на фронті ніхто нікому нічого не доповідає. Якщо ти комбат, або ротний і ти хочеш щось знати про загальну обстановку на фронті — робиш точно те саме, що всі — шукаєш телеграм-канали, які, на твій погляд, подають хоч скільки достовірну інформацію.

На жаль, військові в армії нічого не знають про обстановку на фронті.

Дорожня поліція не зупиняє і не штрафує військових в зоні бойових дій

Зупиняти та штрафувати військових — улюблене і прибуткове заняття ДПС. Вони тут заробляють. Бо солдату треба їхати, командиру треба, щоб солдат їхав, комбату треба, щоб солдат їхав. А солдат може бути без прав, солдат може бути з перегаром після вчорашнього, солдат може вже випив банку пива і не збирався нікуди їхати. Якщо солдата задують — він залишиться без премії (мінус 30 тисяч). Тому є стандартна такса, якщо поліція чує перегар — 10 тисяч. Або більше. Більш того! Поліція, яка спіймала п'яного водія, може оформити адміністративне правопорушення на його командира. Тоді прощай премія ротного. Ротному дешевше відкупити солдата.

В армії заробляють 120 тисяч

Про це я писав. Так, сидячи в бліндажі можна заробляти 120 тисяч у місяць. Для цього треба відсидіти 30 днів в бліндажі поблизу лінії фронту. В бліндажах сидять десь 5–10% батальйону, що стоїть біля фронту. Всі інші військові заробляють 50–60 тисяч. Якщо його не задує ВСП або ДПС.

Солдатів розселяють. Чи то в казармах, чи то в хатах

Уявіть собі, що ви приїхали в якесь місто або село. І вам треба тут жити кілька місяців. Що ви будете робити? Орендувати будинок або квартиру? Саме так. Ось так солдатів і поселяють. «Шукайте хату». Всі солдати десь живуть. Безкоштовно — лише покинута будівля в режимі «сарай». Відкриваєш OLX і шукаєш хату в аренду. А там як пощастить. 10 тисяч в місяць — це дешево, 20 тисяч — нормально, а може бути і 30 тисяч. Жити десь треба. Армія не селить солдатів. До речі, зазвичай всі, хто зараз не на позиціях, а це приблизно 90% батальйону — живуть, знаєте де? Там же, де і всі люди. Так само, як всі цивільні. В орендованих хатах та квартирах. Якщо подорожче, то з комфортом, якщо подешевше, то без. Хто як платить, той так і живе.

Форма

Раніше була. Зараз, коли кіл-зона розширилися до 20–30 км, нарешті прийшов наказ ходити лише в цивільному. У формі ходять лише на позиції. Все ж таки вона трохи маскує. Таким чином військові на службі зараз взагалі не відрізняються від цивільних. Звичайні люди, у звичайному одязі, на звичайних автівках, які живуть у звичайних квартирах та хатах. До речі, автівки теж перефарбували в цивільні непримітні кольори. Зелені автівки — ціль для FPV. Якщо ви дивитися на фото-відео звіти, де військові сидять у формі та броніках і дякують за щось корисне від волонтерів — значить, вони зітхнули та пішли переодягатися для звіту.

В армії є дисципліна, є субординація, є накази

Армія України — фактично армія добровольців. Якщо солдат не хоче йти на позицію — не піде, якщо не хоче їхати в небезпечну зону — не поїде, і командир нічого не може з цим зробити. Якщо солдат не хоче їхати туди, де літають ФПВ — він не поїде, і ніхто з цим нічого не може зробити. Фактично, у командира немає важелів впливу. Ну догану можна дати, ну у другу відпустку можна не відпустити (перша відпустка обов'язкова)… ну і все. Хто не хоче ніяк служити — не служить, такого намагаються перевести кудись в інший батальйон або в іншу бригаду. Але переводять не часто. Ось і все, що може командир.

Лінія фронту. Окопи! Де сидять солдати та дивляться через приціл автомата в бік противника

Лінії фронту — не існує. Окопів — не існує. ЛБЗ (лінія бойового зіткнення) — це зона, приблизно в глибину 5 км. В цій зоні знаходяться точечки — бліндажі, дуже ретельно замасковані. В цих бліндажах тихенько сидять 2–3 бійці і намагаються не висовувати носу. Бо вся ЛБЗ — це кіл-зона, де постійно літають БПЛА, розвідники, бомбери та ФПВ. Задача хлопців, що сидять в бліндажі — дочекатися штурму і відбитися. А коли ФПВ спалять їх бліндаж — живими перебратися в інший.

В армії годують. Або протилежна думка — в армії голодують

В армії годують лише працівників штабу батальйону, ну там штабні служби всякі, персонал, служба ПММ, служба зброї, служба техніки. Для них існує кухня, яка тричі на день в великих термосах приносить їжу. Звичайні військові, ну ті що воюють, отримують просто продукти щотижня. Там доволі багато всього: картопля, овочі, фрукти, соління, йогурти, масло, крупи, макарони, кетчупи, апельсини, оливки, морожена курятина та свинина. Зазвичай все гідне і свіже, крім м'яса. М'ясо зазвичай після розморозки третина собакам, третина на котлети, третина на шашлик. Шашлик в армії люблять готувати. Бо чоловіки люблять готувати шашлик. Було б м'ясо. Ну і зі всього іншого теж щось готують. То вже як хто захоче.

В армії багато фізичних навантажень

Навпаки. Навантаження лише тоді, коли солдат їде на позицію. Бо йому треба принести з собою їжу на два тижні, навіть якщо йде на тиждень. Тут дуже доречні НРК, а коли нема — солдат бере самохідну НРК, модель «кравчучка». Коли він прийшов, слава богу, живим, він просто сидить, цілодобово сидить у бліндажі і не висовує носа. Можно видовбати ямку під генератор, або під бензин, або запасний вихід. Але якщо все це вже викопано і видовбано, то робити нічого і ходити нема куди. І краще не треба. Отак і сидиш собі, або лежиш, або знов сидиш. За штабні служби і не говорю, там щоденно, без вихідних сидять. На хаті буває робота, залежно від обставин, але здебільшого, без навантажень. Ожиріння, пузико і геморой — результати служби в армії. В мирному житті можна побігати, сходити в спортзал, просто погуляти, а в прифронтовому місті зазвичай або сидиш в хаті, або сидиш за рулем.

Вам треба висококалорійна їжа! Печиво, шоколад, батончики

Навпаки, нам потрібна їжа безкалорійна, яку можна жувати і не розжиріти. Несолодка, нежирна, неважка по вазі їжа, яка може довго лежати. Тут вибір дуже обмежений. Яблучні сушки, м'ясні або курячі снеки, і чесно, кажучи, більше нічого. Завжди доречні дві речі: хороша розчинна кава та мівіна. Все інше ми спокійно сами купимо. Та і це теж самі купляємо. Чомусь досі важко зізнатися, але нам дійсно нічого з їжі не потрібно.

А що вам купити, яких смаколиків прислати? У вас же немає магазинів

Магазинів багато і ще трошки. Супермаркети, магазини, ларьки — все працює до останнього. Навіть коли вже місто евакуйовано, навіть коли в хатах вже позиції пілотів або позиції піхоти — поряд буде працювати якийсь магазинчик. Поки туди не прилетить міна. Усюди працюють магазини. Все, майже все можна купити. На окраїнах міста вже будуть москалі, а з іншого краю ще працюють магазинчики. Також завжди працює інтернет, все можна замовити.

Протилежне питання. У вас там, напевне, як у фільмах про зомбі-апокаліпсис, да? Можна зайти в закинутий магазин і набрати безплатно продуктів

Спочатку закриваються великі супермаркети — вони забирають всі продукти і закривають магазин. Потім закриваються менші гастрономи — вони забирають всі продукти і закривають магазин. Потім закриваються маленькі магазинчики — вони забирають всі продукти і закривають магазин. Потім закриваються ларьки — вони забирають всі продукти і закривають ларьок. Відчуваєте тенденцію? Ніде ніхто нічого не залишає. Або в магазин прилітає і він згоряє… Я якось зайшов в згорілий магазин із цікавості — дивно, але там все згоріло.

Забезпечення

В армії дають: паливо (бензин та солярка), продукти, БК (патрони і снаряди), зброя, обладнання (РЕБи, детектори). Це приблизно все. А от чого в армії не дають: це життєво необхідні автівки, запчастини для ремонту автівок, резина для автівок, масло.

Цього я досі не розумію. З автівками бідося. Є пара статутних корчей, які тричі вже згнилі, але ми не можемо їх позбутися, бо солярку дають лише на статутні (обліковані) автівки. У нас є X-Trail, такий гнилий, що ми купили донора і переставили буквально все, сидіння, салон, двигун, підрамник, навіть половину кузова відрізали і приварили. Хоча донор був у кілька разів кращому стані.

Що в армії потрібно? Чим допомогти? Що купити, що вислати?

Для війни потрібні три речі: гроші, гроші і гроші. Якщо у вас є знайомий військовий, особливо командир роти, то все, що йому треба — це гроші і ще трошки грошей. Він сам купить запчастини, резину, масло, зварювальний апарат, бензопили, обладнання для НРК та БПЛА, EcoFlow, генератор, продукти та енергетичні батончики. Або попросить замовити і прислати. Тут завжди працюють магазини, інтернет, Нова пошта або інша доставка. Все, що треба, можна замовити і купити, були б гроші.

армія військо життя бійців захисники України міфи

Підпишіться, щоб отримувати найкращі статті на e-mail (раз на два тижні)

Підписатися

Подивитися свіжий випуск