Фрагменти

Навіщо Зеленський їздив до Вучича та про що домовилися Україна й Сербія

Володимир Зеленський здійснив свій перший візит до Сербії — найближчої до Росії держави Європи. Попри незмінну відмову Белграда приєднуватися до санкцій проти РФ, зустріч з Александаром Вучичем показала: ця поїздка була критично важливою для обох країн. Київ шукає гарантій щодо постачання дефіцитних боєприпасів, а сербська влада намагається врятувати свої відносини з Євросоюзом.

Про це йдеться у статті Європейської правди.

Чи справді Сербія союзник Росії

Перший візит українського президента до Белграда розтягнувся на два дні — з неофіційною вечерею у п’ятницю, 7 серпня, та серією офіційних зустрічей наступного дня. Такий формат зазвичай сигналізує про особливу близькість, хоча Вучич напередодні знову підкреслив: Белград не збирається долучатися до санкцій проти РФ. Попри це, перебіг перемовин свідчить, що візит був потрібен обом лідерам, а поставлені завдання вдалося виконати обом сторонам.

Як йдеться у статті, на перший погляд, Сербія залишається найбільш проросійською державою Європи. Навіть Угорщина за часів Орбана не демонструвала настільки показової близькості до Кремля. Вучич минулого року відвідував військовий парад у Москві, Сербія купує російський газ, зберегла й збільшила прямі авіарейси до РФ, а 71% сербів, за даними Євробарометра, позитивно ставляться до Росії.

Проте паралельно Белград дедалі частіше демонструє публічні контакти з Києвом: Вучич відвідував саміти «Україна – Південно-Східна Європа» в Одесі та Києві, а до Сербії приїздили голова Верховної Ради Руслан Стефанчук та тодішній віцепрем’єр Тарас Качка. І хоча Сербія відмовляється підписувати підсумкові декларації із засудженням агресії РФ, самі контакти з Україною неабияк дратують Кремль.

Візит Зеленського до Белграда не лише став продовженням цього зближення, а й завдав психологічного удару по РФ, повторивши ефект від його червневої поїздки до Вірменії та продемонструвавши падіння російського впливу вже на Західних Балканах.

Гарант постачання «радянських» снарядів до ЗСУ

Головним практичним здобутком для Києва стали перемовини щодо боєприпасів. Попри офіційні заяви про відсутність прямих продажів зброї Україні, сербські снаряди радянських калібрів через країни ЄС постачалися ЗСУ безперервно. Колишній посол США в Сербії Крістіан Гілл підтверджував, що готовність Белграда де-факто гарантувати ці обсяги була набагато важливішою за формальну участь у санкціях. Потреба в сербських постачаннях додатково зросла після заяви нового уряду Болгарії про зупинку військової допомоги, тому Києву важливо було підстрахуватися й зберегти або й збільшити ці обсяги.

Натомість для Вучича цей візит є спробою пом’якшити позицію Брюсселя. Демонструючи потепління з Києвом, сербський президент прагне довести Євросоюзу свою відданість загальноєвропейському курсу.

Однак за лаштунками дипломатичного потепління залишаються питання, які можуть кардинально змінити ситуацію, зазначається у матеріалі. Чому чутки про будівництво заводу БПЛА в Сербії так і залишилися фантастикою, як жорстко реагує Косово на позицію Києва та який «внутрішній ворог» в оточенні Вучича насправді загрожує євроінтеграції Белграда?

Докладніше про це та інші приховані деталі візиту читайте за посиланням.

боєприпаси дипломатія зеленський сербія євроінтеграція