Фрагменти

Лише 11% госпіталізованих дітей з опіками в Україні отримують реабілітацію, — дослідження

Лише незначна частина дітей з опіковими травмами в Україні отримує необхідну реабілітаційну допомогу, а її вчасний початок у перші дні лікування фіксується вкрай рідко.

Про це свідчать результати дослідження, під час якого фахівці проаналізували понад 5 600 випадків лікування дітей з опіками за рік.

Роботу провели Благодійний фонд «Пацієнти України», ГО «Фонд досліджень у сфері наук про здоров'я», Норвезький інститут громадського здоров'я (NIPH) та Реабілітаційна лікарня Sunnaas за фінансової підтримки Норвезького агентства з розвитку співробітництва (Norad).

Метою проєкту було з'ясувати, як організована реабілітація дітей з опіками в Україні на всіх етапах: від екстреної допомоги та госпіталізації до хірургічного лікування та подальшого відновлення. Для цього дослідники використали знеособлені дані з електронної системи охорони здоров’я щодо пацієнтів віком 0–18 років із різними видами опіків та порівняли фактичні процеси з вимогами наказу МОЗ щодо реабілітації при опіковій травмі (№1869 від 06.11.2024).

Результати аналізу

Загалом до вибірки дослідження увійшли 5 660 дітей з опіками, серед яких 2 438 осіб (43,07%) були госпіталізовані. Саме ця група пацієнтів із потенційно тяжчими травмами стала основним фокусом подальшого аналізу. Статистика засвідчила, що хоч якась реабілітація була зафіксована лише у 7,61% від усіх випадків лікування (431 пацієнт із 5 660). Якщо розглядати тільки госпіталізованих дітей, цей показник становить 10,99% (268 пацієнтів із 2 438).

За чинними стандартами, реабілітація має розпочинатися в перші 72 години після стабілізації стану пацієнта. Однак під час першого епізоду лікування реабілітацію мали лише 5,90% дітей у загальній вибірці та 8,61% серед госпіталізованих.

Важливість раннього відновлення підкреслила експертка проєкту, завідувачка опікового відділення Київської міської дитячої клінічної лікарні №1 Леся Стрілка. Вона зауважила, що найкращі результати з пацієнтом з'являються тоді, коли лікарі мислять не тільки закриттям ран, а враховують майбутню функцію дитини, її соціалізацію, гру, ріст, самостійність і також повернення до життя.

«І важливою частиною цього є реабілітація дитини, яка починається з моменту потрапляння її в лікарню», — додала вона.

Розрив між стаціонаром і амбулаторією

Окрему увагу дослідники приділили тому, чи продовжується реабілітація після виписки дітей зі стаціонару. З'ясувалося, що з 70 дітей, які отримали стаціонарну реабілітацію за пакетами НСЗУ (25/53), на амбулаторну реабілітацію (пакет 54) перейшли лише 4 дитини, що становить 5,71%. Це свідчить про те, що переважна більшість дітей, які розпочали відновлення в лікарні, не мають зафіксованого продовження допомоги після виписки.

Автори дослідження наголошують, що такі результати вказують на обмежену відповідність реальної практики вимогам стандарту. Водночас вони підкреслюють: адміністративні дані НСЗУ не дозволяють точно з'ясувати причини такої ситуації. Низькі цифри можуть свідчити як про справжню відсутність реабілітації, так і про її запізніле призначення, недостатнє документування або надання допомоги неформальними шляхами, які не потрапляють до звітності.

Зокрема, фахівці зазначають, що вони майже не документують реабілітацію в гострому періоді, оскільки вона не оплачується. Крім того, поза межами адміністративних даних залишаються роль сімей у процесі, координація між фахівцями, а також оцінка болю та функціонального стану самими дітьми та батьками.

Для детального з'ясування бар'єрів, причин переривання маршруту пацієнта та труднощів із документуванням автори пропонують провести додаткові якісні дослідження. Стратегічна лідерка ініціативи TRUE, БФ «Пацієнти України» Анастасія Бойчук підсумувала, що Україні потрібна системна робота з опіками, де пацієнта підхоплюватимуть в перші години і надаватимуть якісну спеціалізовану допомогу і реабілітацію.

дослідження діти здоров’я медицина реабілітація