Фрагменти

Кислиця про зміну позиції Трампа щодо Путіна та специфіку переговорів з росіянами: головне з інтерв'ю

Перший заступник голови Офісу президента України Сергій Кислиця дав велике інтерв'ю РБК-Україна. Texty.org.ua виокремили найцікавіші фрагменти розмови та подають їх у вигляді прямої мови дипломата.

Про зустріч Зеленського і Трампа

Це була одна з найкращих, а може і найкраща, зустріч. Два лідери пройшли важливий шлях від зустрічі в Овальному кабінеті до сьогоднішнього діалогу. Була взаємно зацікавлена розмова, лише одне спілкування за присутності журналістів тривало, мабуть, хвилин 45.

Є суттєвий прогрес по ліцензіях на Patriot. Якщо на G7 ми ще просили про це, то вже сьогодні отримали чітку позитивну відповідь. Анкара – це потужний сигнал Москві. Як зустріч Україна-США, так і власне сам саміт, дискусія на ньому і заключна декларація.

Про зустрічі у Стамбулі

У 2025 році, як ми всі пам'ятаємо, були раунди навіть не переговорів – і я завжди на цьому наголошую – а зустрічей в Стамбулі.

Те, що там відбувалося – це був обмін позиціями. Тобто обидві сторони приїздили, і російська сторона дуже так кондово розповідала, що у нас така-то позиція. Була спроба російської сторони на початку видати минулорічні стамбульські зустрічі за відновлення стамбульських зустрічей, які були в 2022 році. Ми це відразу на корню відкинули.

І, до речі, мені було тоді цікаво, як, по суті, Мединський дуже швидко погодився з тим, що це не буде продовженням бесід 2022 року. Хоча на подальших зустрічах вони робили такі спроби.

Вони казали: якщо в 2022 році ви "погодилися на -надцять сторінок" домовленостей, а зараз ви хочете довести все до того, що у вас буде в результаті 80 сторінок.

У них була така побудована схема, що, мовляв, давайте, українці, погоджуйтесь з тим, що було раніше, тому що якщо ви з тим не погодитеся, то умов буде значно більше, тому що ми ж тут на фронті просуваємось, і тому ви будете ще жаліти, що ви не погодилися.

Таким чином перемовин не було, це були такі позиційні зустрічі. Важливим результатом – чи не єдиним – було те, що тоді були домовленості про масштабні обміни, які і так тривали, і наші спецслужби співпрацювали, і деякі країни-партнери за лаштунками нам допомагали і допомагають.

Про тристоронні переговори

У 2026 році були дві зустрічі в Абу-Дабі, одна зустріч в Женеві, це я кажу про повноцінні тристоронні зустрічі. Бо ще були двосторонні зустрічі, окремо їздили керівники і делегації. Рустем Умєров ще багато чого робив паралельно.

Таким чином, принципова відмінність – в тому, що в 2026 році, ще до початку іранської кампанії, це були вже повноцінні тристоронні перемовини.

Американська сторона була задіяна, вони не просто були присутніми. Вони ставили запитання, вони самі відповідали на запитання, і подеколи, коли українська і російська сторона не могли знайти спільної мови, наприклад, у військовій групі, особливу роль відігравав командуючий сил НАТО в Європі генерал Гринкевич.

І це була не тільки тристороння робота, а це ще була робота в двох групах, політичній і військовій.

Я був у військовій групі, в принципі, була вона успішна, тому що вона була дуже структурована, і вона не настільки була "на хайпі", як політична група. Звичайно, після кожної зустрічі в Абу-Дабі, в Женеві, журналісти питалися передусім про результат роботи політичної групи.

Але в чому полягала цінність військової групи? А тому, що, якщо ми уявимо сценарій, за якого політики вирішують найбільш складні політичні питання, то їхня імплементація все одно вимагатиме дуже злагодженої роботи не лише українських і російських військових, а іще, наприклад, тих, хто брав би участь у непростій системі верифікації і моніторингу виконання домовленостей. І про це домовитися за п'ять хвилин неможливо.

Неможливо і за день домовитися, враховуючи масштабність і кількість армій з двох боків, враховуючи величезну територію, враховуючи довжелезну лінію зіткнення. Це не можна порівняти навіть з тим моніторингом, який здійснював ОБСЄ, коли, пам'ятаєте, великим проривом і технологічним чудом вважалося, коли ОБСЄ законтрактувало два безпілотники для здійснення моніторингу.

Одним словом, в Женеві нам вдалося досягти принципових домовленостей про те, що у нас є така рамка майбутньої системної верифікації і моніторингу. Дуже важливо було, що американська делегація підтвердила, що вона буде брати в цьому участь.

Але ми все одно "вперлися в стіну" в цій військовій групі, тому що вона вимагає вирішення ключових питань, які можуть бути вирішені лише політиками. Грубо кажучи, військові зробили 90% справи, і тут дуже велику роль відігравав наш керівник Генштабу Андрій Гнатов, який дуже вдало вів ці перемовини.

А потім почалася іранська операція. Ті люди з американського боку, які вели перемовини – це практично ті ж самі люди, які були задіяні, і до цього часу в певній мірі задіяні, до перемовин з Іраном.

Про зміну позиції Трампа

Трамп, коли був на засіданні G7 з участю України (я не можу все розповідати, тому що це було закрите засідання), він має дуже чітке уявлення про стан справ, хочу вас запевнити. Трамп сказав, що Путін сьогодні і Путін рік тому – це різні речі.

Американці ж бачать, що скільки б росіяни не говорили, Донбас вони так і не захопили.

Я можу припустити, що американці бачать, на чиєму боці була Росія в Ірані. Вони бачать, як Путін програв вибори в Єревані. Вони бачать економічну ситуацію у Російській Федерації.

Вони бачать неймовірно вражаючі успіхи України по нанесенню діп- і міддл-страйків. Тобто це складається в картину, де щонайменше Путін не виграє війну, а ймовірно він її програє. Інше питання, чи готові деякі країни у світі до того, щоб РФ програла війну.

Розумієте, крах Росії – це непроста річ. Тобто, навіть ті країни, які щиро з нами і щиро вважають, що ми маємо виграти мир, вони не готові сприйняти можливу ланцюгову реакцію від краху Росії.

Багато людей на Заході до сьогоднішнього дня, на превеликий жаль, мають ще рудиментарні підходи до Росії, які були наприкінці 80-х, на початку 90-х років. Для певної кількості столиць важливо збереження контролю за цією величезною територією, бодай навіть недемократичним урядом, контроль за ядерною зброєю, контроль за кордонами. Це не тільки поширення тероризму, це і поширення наркотичних і інших речовин.

дипломатія закінчення війни мирні переговори трамп-зеленський трамп-путін