Фрагменти
Буданов про фронт, Крим, Білорусь і завершення війни: головні заяви
Голова Офісу президента Кирило Буданов дав велике інтерв'ю виданню РБК-Україна. Texty.org.ua виокремили найважливіші фрагменти розмови і наводять їх у вигляді прямої мови Буданова.
Про стабілізацію фронту
Різного роду дії щодо зниження рівня функціонування їхньої логістики ми багато разів намагалися зробити. Інколи це йде більш результативно, інколи менш результативно. Зараз, вочевидь, – і всі це бачать із стрімким розвитком технологій – це стало нам робити легше.
Тому сукупно це точно допоможе нам. І іншого варіанту у нас зараз і не існує.
Об'єми нашого власного виробництва стали вже достойні, скажімо так, що дозволяє збільшити інтенсивність. А інтенсивність дозволяє досягти певних результатів.
Фронт має бути більш-менш сталим. Для досягнення цього багато в чому потрібно знищення логістики або її максимальне ускладнення. Що, зрештою, всі зараз і бачать.
Про Крим
Я хотів би сказати, користуючись можливістю, таким людям, які насправді розуміють, що Крим – це Україна і це єдине ціле, і ніколи розірвати цей зв'язок нікому не вдасться – що їм треба з розумінням ставитись до того, що відбувається.
Я розумію, що вони бачать в цьому всьому, окрім успішних ударів по ворогу, ще і соціальні проблеми для себе особисто, пов'язані з тим, що нема бензину, це просто факт. Перебої зі світлом величезні, часто – з водопостачанням, це похідне від перебоїв з електроенергією здебільшого.
Але всі ці незручності – заради великої мети, а велика мета – це повернення додому.
Зараз нам головне – обрізати всю цю південну логістику, бо через територію тимчасово окупованої Автономної Республіки Крим йде забезпечення угруповання "Днєпр", при чому дуже так серйозно.
Про Трампа
Всі у світі люблять переможців. Тих, хто програє, ніхто не поважає. І всерйоз до них не ставиться.
Трамп одностайно любить переможців. Тож треба показувати перемогу, це дасть нам шанс.
Не те, що показувати – а мати її насправді. Це дасть нам шанс утримати прихильність. Яка нам, зрештою, потрібна не як знак чогось, а як конкретні кроки.
Ще раз вам кажу, ми працюємо на перемогу України. Якою буде ця перемога, залежить від нас. Але для того, щоб вона була справжньою, нам потрібні союзники, партнери, друзі і так далі. А за це треба поборотися.
Про "дух Анкориджа"
Це інтерпретація того, що сталося там на Алясці. І в кожної сторони вона своя.
Росіяни вірять в те, що вони зазвичай називають "3 плюс 2". Це їхнє право, вони можуть це вірити. Три – це Автономна Республіка Крим, Донецька, Луганська область. Плюс два – це частини Херсонської, Запорізької області, які зараз під їхнім контролем.
Тобто завершення війни на таких умовах, визнання всіма повного суверенітету Російської Федерації на цій території. Оце є "дух Анкориджа". Такий сенс росіяни вкладають в цей термін. І багато інших кроків, але в тому, що стосується України – йдеться саме про це.
Що може змусити Путіна припинити війну
Тільки скоординована робота, всіх разом. Це Україна, Сполучені Штати, перш за все. В другому плані – вже Європа, бо їхня думка для Росії не так важлива, але від них багато чого насправді залежить.
Китай – так, але в Китая свої, скажімо так, бенефіти від цього. Тому Китай і так висловлює свою офіційну позицію, і добре, що вона така, яка є, бо могло бути зовсім інакше.
Набагато гірше було, якби Китай зайняв якусь відверто проросійську позицію. Це було б для нас проблемою, причому серйозною, з усіма наслідками.
Про завершення активної фази війни у 2026 році
Шанси є, і весною був дуже гарний темп перемовин. Зараз ми всі пішли в ескалацію, це всі розуміють. Для того, щоб вийти з ескалації, зазвичай потрібна максималізація ескалації.
Тобто ескалація зараз, деескалація і далі продовження діалогу. Якщо сторони в цьому зацікавлені.
Про пік конфлікту з Польщею
Він точно буде попереду. Тут нема великої таємниці. У нас трошки менше тижня залишилося до 11 липня, коли буде річниця Волинської трагедії.
З тієї інформації, якою я володію, вони готують цілу низку, як на мене, незрілих ескалаційних кроків. Тому, вочевидь, все це зараз продовжиться.
Я застосував термін "незрілість". От так я це і бачу. Але, знову ж повторюсь, Україна не сприйме ультиматумів ні від кого в цьому світі. Останній, хто намагався поставити нам ультиматум – це Російська Федерація.
Без образ до Польщі – але вона трошки потужніша, ніж Польща. І ми його все одно не прийняли. Так, важко, погано, крові багато. Але навіть їхній ультиматум ми не прийняли. То чому хтось думає, що ми приймемо щось інше, від іншої сторони? Ультиматумом з нами розмовляти не треба.
Якщо ми визнаємо, що хтось робить незрілі кроки, нащо нам відповідати, робити хибні кроки наперед. Зроблять свій – побачимо, будемо відповідати. Мовчки сидіти ніхто не буде.
Про Білорусь
У принципі я більш спокійно б ставився до питання Білорусі. Не треба нам робити ще одного ворога.
Я не в тому сенсі, що ми самі щось там ескалюємо, ні. Але в принципі мати ще одного ворога і ще одну зону бойових дій нам точно не вигідно. Те, що вони нас почули – це дуже правильний крок. І треба сприймати його саме так.
Війна з Україною для них завершиться крахом. Тому що з одного боку Росія, яка буде душити в братських обіймах і задушить в таких умовах до кінця. І вони це чудово знають. З іншого боку Україна, яка, скажімо так, щось може.
Тому нема жодного сенсу. Відповідно, станом на зараз, на момент розмови, загроз якихось, я не кажу тільки про наступ на землі, я не бачу.