Фрагменти
«Синдром потопельника»: як загнаний у кут Путін повторює помилки Миколи II, — FP
«Спеціальна військова операція», яку Володимир Путін планував завершити за кілька днів, перетворилася на виснажливу війну, що вже триває довше за участь СРСР у Другій світовій. Російська армія зазнає величезних втрат, економіка опинилася на межі системного колапсу, а всередині країни та серед еліт стрімко наростає глухе невдоволення.
Про це пише у своїй статті для видання Foreign Policy Пітер Франкопан, професор світової історії в Оксфордському університеті.
Як зазначає автор, оскільки можливості Кремля звужуються, російський диктатор дедалі більше піддається «синдрому потопельника», що робить його поведінку та рішення небезпечними як для внутрішнього оточення, так і для зовнішнього світу.
Колосальні людські втрати
Як йдеться у статті, російські сили вже давно перестали досягати значних успіхів на полі бою, а у квітні та травні навіть втратили частину раніше окупованих територій. Професор Оксфорду наводить дані британської розвідки Центр урядового зв'язку, згідно з якими кількість лише загиблих російських військових наближається до пів мільйона осіб, тоді як загальні втрати РФ пораненими та вбитими за західними оцінками значно перевищують 1 мільйон. Швидкість виснаження живої сили є приголомшливою: Росія втрачає вісьмох солдатів убитими або важкопораненими на кожного одного втраченого військового з боку України.
У матеріалі наголошується, що за середньомісячних втрат у понад 30 тисяч осіб Кремль із великими труднощами знаходить свіжі резерви. Щоб залучити нових солдатів, влада змушена пропонувати одноразові виплати до $80 000 та списувати борги на суму до $140 000. Проте на самих новобранців, як пишуть російські військові блогери, чекає катастрофічна реальність. Через кардинальну зміну технологій та масове застосування дронів середня тривалість життя рекрута від прибуття на полігон до загибелі становить від 10 днів до трьох тижнів, а безпосередньо на полі бою російські бійці живуть у середньому від 20 до 35 хвилин.
Економіка на межі шоку
Як зазначається у статті, удари українських далекобійних дронів по нафтопереробних заводах та енергетичній інфраструктурі вже перенесли війну безпосередньо на територію Росії. Масовані атаки суттєво знизили потужності нафтопереробки РФ, що спровокувало дефіцит пального всередині країни. Понад половина російських регіонів і окупований Крим уже запровадили нормування або повністю зупинили продаж палива населенню.
Економічний біль посилюється через безпрецедентний тиск на бюджет. Автор наголошує, що військові витрати Москви наразі поглинають половину всього державного бюджету Росії, що значно перевищує офіційно визнані Кремлем цифри. Голова Центрального банку Ельвіра Набіулліна відкрито попереджає про постійне погіршення ситуації та хронічний дефіцит робочої сили, викликаний масовою загибеллю чоловіків на фронті.
За оцінками європейських розвідок, на які посилається професор Оксфорду, російська економіка зараз має лише два шляхи: довгостроковий занепад або раптовий шок, кожен з яких неминуче завершиться фінансовою катастрофою.
Роль Миколи II
На тлі воєнних невдач та фінансових труднощів у Росії стрімко руйнується колишній консенсус щодо підтримки вторгнення. Як пише Пітер Франкопан, серед російських бізнес-еліт та воєнних блогерів назріває серйозне невдоволення управлінськими рішеннями Кремля, які дедалі частіше називають безглуздими та саморуйнівними. Російські ультрапатріотичні інфлюенсери відверто попереджають про наближення драматичних подій і порівнюють поточну ситуацію із 1917 роком — напередодні краху Російської імперії.
Замість демонстрації стратегічного бачення, Володимир Путін фактично повторює помилки царя Миколи II під час Першої світової війни. За спостереженнями автора, диктатор надмірно заглиблюється в мікроменеджмент військових дій, надовго зникає з публічного простору через параноїдальні страхи за власну безпеку, а його рідкісні появи виглядають абсолютно відірваними від реальності.
На думку професора Франкопана, Путін опинився у політичній пастці, адже будь-яке скорочення військових витрат чи спроба домовитися з Україною призведе до миттєвого стиснення економіки, яка зараз тримається виключно на оборонних замовленнях. У цих умовах загнаний у кут Кремль намагатиметься розширити поле бою шляхом гібридних атак, диверсій і ядерного шантажу Заходу.