Мистецтво «неугоди». Нове перемир’я Трампа стало капітуляцією перед Іраном, — Френсіс Фукуяма

Отже, Дональд Трамп у свій 80-й день народження оголосив про угоду, згідно з якою передбачається 60-денне припинення вогню. Точні деталі ще не були опубліковані офіційно. Але, згідно з повідомленнями, вони, очевидно, включають припинення атак у Лівані, відновлення судноплавства в Ормузькій протоці — за словами Трампа, «назавжди безмитної» — та зняття військово-морської блокади США з іранських портів. Він підніс це як ключову перемогу, попутно похваливши китайського лідера Сі Цзіньпіна та російського президента Владіміра Путіна за допомогу в її забезпеченні.

Ця «угода» не була нічим подібним. Якщо повідомлення точні, вона натомість означає повну капітуляцію США перед Іраном. Цей меморандум фактично повернув час назад до лютого, коли протока була відкритою, а Сполучені Штати та Ізраїль ще не почали бомбардування Ісламської Республіки. Вона лише розв'язала проблему, яку Трамп і прем'єр-міністр Ізраїлю Беньямін Нетаньягу самі ж і створили, розпочавши війну.

Все ще залишені для майбутніх переговорів усі ті цілі, які адміністрація Трампа висувала протягом останніх трьох місяців, намагаючись виправдати війну:

• Не відбулося зміни режиму чи «беззастережної капітуляції»; Корпус вартових ісламської революції контролює країну навіть ще міцніше, ніж раніше;
• Не було жодного зобов'язання з боку Ірану передати свої запаси збагаченого урану;
• Не було жодного зобов'язання припинити збагачення урану — ні негайно, ні в якусь визначену дату в майбутньому;
• Не було жодних зобов'язань щодо припинення іранської підтримки союзних угруповань у регіоні, таких як хусити або Хезболла;
• Не було жодної згоди з боку Ірану послабити жорстоке придушення протестувальників.

Оприлюднений «Меморандум про взаєморозуміння» відкладає всі спірні питання на потім — на переговори, які мають відбутися під час 60-денного припинення вогню. Трамп говорив про всі ці питання так, ніби вони вже узгоджені, але якщо це так, чому їх не було в меморандумі? Дуже малоймовірно, що Тегеран поступиться в цих питаннях за два місяці, адже саме вони зачіпають саму сутність режиму.

Трамп заявив, що якщо Іран не погодиться на ці невирішені умови, він знову розпочне війну і, можливо, зробить Сполучені Штати «охоронцем Близького Сходу» в обмін на 20 відсотків доходів регіону. Важко сказати, що виглядає абсурдніше — реакція близькосхідних держав, включно з американськими партнерами на кшталт Саудівської Аравії чи ОАЕ, яким тепер довелося б відкрито платити за американський захист, чи реакція американської громадської думки, яка радше прагне якнайшвидше припинити втручання у справи регіону.

Меморандум, який святкував Трамп, є гіршою угодою, ніж угода Обами 2015 року, яку Трамп нескінченно ганив у минулому. Угода Обами обмежувала збагачення урану рівнем 3,67 відсотка протягом 15 років (це набагато нижче за 90 відсотків, необхідних для виробництва ядерної зброї), передбачала вивезення збагаченого матеріалу за межі Ірану і ставила всі ці умови під контроль міжнародних інспекторів; Іран дотримувався цих зобов’язань, доки Трамп не вивів США з угоди.

Головна критика тієї угоди з боку американських "яструбів" полягала в тому, що вона не містила положень про регіональні союзні угруповання Ірану і передбачала пом’якшення санкцій ще на початковому етапі.

Натомість новий меморандум не встановлює жодних обмежень на ядерні можливості Ірану, не містить зобов’язань щодо регіональних союзників Тегерана і не визначає механізму санкцій на випадок, якщо Іран не піде на поступки до завершення 60-денного терміну, – тоді як іранська сторона вже заявила, що не розпочне остаточних переговорів, доки санкції не буде послаблено заздалегідь. Тож Трамп досяг значно меншого, ніж Обама.

Очевидно, що внутрішній тиск через зростання цін на нафту та інфляцію змушує Трампа знову відкрити Ормузьку протоку практично за будь-яку ціну. Не бажаючи відправляти наземні війська до Ірану, він мав обмежений арсенал засобів тиску впродовж останніх шести тижнів, щоб домогтися від Тегерана додаткових поступок, — і зрештою обрав відступ, повернувшись до статус-кво, що існував до початку війни в лютому.

Світові дійсно стане краще, якщо протоку знову відкриють. Можливо, затятих прихильників Трампа з руху MAGA вдасться переконати, що він домовився про досконалу угоду і здобув велику перемогу. Але всі інші зрозуміють, що наймогутнішою країною світу керує безвільний та неосвічений президент, який завдасть величезних збитків як іншим країнам, так і своєму власному народу, якщо вважатиме, що це принесе вигоду йому самому.

близький схід війна війна іран дипломатія перемир'я трамп

Підпишіться, щоб отримувати найкращі статті на e-mail (раз на два тижні)

Підписатися

Подивитись свіжий випуск