Фрагменти

«Я виходжу надвір, щоб кричати на Росію»: криза психічного здоров'я охопила Україну, — The Times

Тривога, депресія та сильний стрес охоплюють 70 відсотків українців, оскільки війна спричиняє безпрецедентну психологічну кризу, пише The Times. Texty.org.ua публікують переклад статті, здійснений Mediabrama, у скороченому вигляді.

Киселівка після деокупації. Фото: Катерина Середа, головна редакторка видання НикВести

Коли російські дрони-камікадзе налітають на розтрощене війною село Киселівка на півдні України, пенсіонерка Ірина Володкович чекає, поки пролунає сигнал про закінчення тривоги, а потім кричить у нічне повітря.

«Я виходжу на вулицю і кричу так голосно, що мене чує вся околиця», — сказала вона. «“Ви, ідіотські росіяни! Коли це все закінчиться?” — кричу я. Потім я повертаюся додому, дивлюся на себе в дзеркало і кажу: “Ти це переживеш, бабусю. Ти зможеш. Не втрачай надію”».

На запитання, чи допомагають їй такі спалахи емоцій впоратися зі стресом і страхом перед російськими атаками, Володкович знизала плечима.

«Не знаю», — сказала вона, стоячи біля зруйнованої бомбами будівлі. «Але вони мене розхитують. Ось чому я так роблю».

У Киселівці, яку в 2022 році ненадовго окупували російські війська, була знищена або пошкоджена майже кожна будівля, включно зі школою, церквою та головним магазином. Хоча місцеві жителі провели деякі ремонтні роботи в будинках, більша частина інфраструктури села залишається в руїнах.

Ольга, яка на початку війни втекла до сусіднього міста Миколаїв, але повернулася до Киселівки після вигнання російських військ, сказала: «Ми не живемо, ми просто існуємо. Я намагаюся себе мотивувати, але іноді, звичайно, я плачу».

Криза психічного здоров’я

Російська війна в Україні не лише знищила життя та домівки. Вона спричинила кризу психічного здоров’я, яка не має прецеденту в сучасній Європі. Гуманітарна організація «Міжнародний комітет порятунку» (IRC) оцінила, що 15 мільйонів людей в Україні, приблизно половина населення під час війни, потребують психологічної підтримки.

Всесвітня організація охорони здоров’я заявила, що майже 70 відсотків українців страждають від тривоги, депресії або сильного стресу. Цього місяця вона попередила, що вплив війни на психічне здоров’я українців, ймовірно, триватиме «протягом поколінь».

Доктор Хазім Мостафа, фахівець IRC з психічного здоров’я та психосоціальної підтримки в Україні, сказав: «Люди в Україні більше не потребують одноразової кризової допомоги — їм потрібна довгострокова спеціалізована підтримка. За останній рік ми спостерігаємо значну зміну: тягар психічних розладів більше не зосереджений серед переселенців, а глибоко вкорінився у всьому населенні».

Криза поглибилася через недосипання. За даними дослідження, на яке посилається експерт з психічного здоров’я Богдан Божук, з початку війни українці сплять у середньому на 40 хвилин менше через хронічний стрес, спричинений повітряними нальотами.

Для мільйонів українців навантаження на їхнє психічне здоров’я посилилося через затягнуті мирні переговори та відсутність ясності щодо того, як і коли саме закінчиться війна. Надії на те, що президент США Дональд Трамп покладе край війні, як він обіцяв, поступилися місцем похмурій перспективі конфлікту на невизначений термін.

Тетяна Устинович, мешканка Киселівки, яка працює інспекторкою з питань соціального забезпечення, сказала: «Вони казали, що все закінчиться у 2025 році, і ми сиділи й чекали, коли це закінчиться. Але це не закінчилося. Ми живемо надією, що ще нам залишається робити?»

Горе від втрат

В Одесі Олександр Аванесов, військовий психолог, який лікує дружин і подруг українських солдатів, загиблих у боях, сказав, що намагається допомогти своїм пацієнткам «повернути себе». Він сказав: «Вони розуміють, що людини більше немає, але не приймають цього у своїх серцях. Вони продовжують жити, як і раніше. Вони повністю забувають про себе, і через деякий час живуть із цим горем, ніби це є основою їхнього життя».

Охоплені горем, жінки, які втратили близьких, часто носять одяг своїх померлих чоловіків або хлопців — це акт відданості, який, за словами Аванесова, колишнього військового, що отримав важкі поранення в Донбасі, є перешкодою для психологічного одужання. Іноді, за його словами, йому вдавалося переконати їх віддати цей предмет одягу на зберігання в обмін на інший, наприклад, футболку з українським символом.

«Обмін — це не головне. Це програма психологічної підтримки, спрямована на те, щоб допомогти дружині загиблого воїна не зневіритися у житті», — сказав він, відкриваючи шафу, де лежали футболки та шкарпетки загиблих солдатів.

Справжній масштаб кризи психічного здоров’я в Україні, можливо, ніколи не стане відомим. Попри певний прогрес, багато чоловіків, зокрема військові, досі не хочуть звертатися за психологічною чи психіатричною допомогою.

За оцінками Національної медичної бібліотеки США, приблизно кожен другий український військовий, більшість з яких до російського вторгнення були цивільними особами, страждає на посттравматичний стресовий розлад.

війна люди здоров'я психологічна допомога психологічна травма травма війни