Фрагменти
Чому лише третина мобілізованих доходить до фронту: пояснює аналітик «Повернись живим» Муравейник
Керівник аналітичного напряму Центру ініціатив “Повернись живим” Антон Муравейник у великому інтерв'ю Суспільному розповів про ключові проблеми військових і недоліки нинішньої системи мобілізації. Texty.org.ua наводять відповідний фрагмент розмови у вигляді прямої мови аналітика.
До теми мобілізації. Ми ставимось до неї як до складової більшої проблеми підготовки особового складу сил оборони. Іще в 2024 році я спитав у представниці Міноборони: чи ми розуміємо, скільки з 30 тисяч мобілізованих на місяць потрапляють потім на бойові посади в бойові бригади? Там не знали. Ми потім провели своє дослідження — щонайбільше третина.
Коли ми питали в представників Генерального штабу, чому потреба саме в 30 тисячах на місяць, вони відповіли: треба набагато більше, просто навчальні центри можуть за місяць підготувати саме 30 тисяч. Але насправді цієї спроможності не існує. Ми не можемо стільки підготувати, це самообман. Коли на одного інструктора 70 курсантів при нормі 6-12 — це не підготовка. Коли з купи мобілізованих і доставлених у навчальні центри людей в перший місяць-два п'ять тисяч ідуть в СЗЧ — це не підготовка. Якщо люди не мають здоров'я, щоб пройти БЗВП, хоч приїхали як “повністю придатні” — вони так само лікуються весь цей час і не проходять підготовку.
Тобто ми системою мобілізації перевантажуємо систему підготовки, перевантажуємо й демотивуємо інструкторів, і так далі. Витрачаємо ресурс на військовослужбовців, які насправді бригадам не потрібні, бо їм треба люди на бойові посади, а не з обмеженою здатністю виконувати задачі. В підсумку мобілізація поповнює значною мірою тилові посади — і ми створюємо дисбаланс у бригаді.
Юридично процес мобілізації завершується на воротах навчального центру. Для цієї махіни, яка проробила роботу з доставки людини сюди, це — показник ефективності. А те, що ця людина ніколи не буде воювати, для неї нічого не означає. На нашу думку, це некоректно. Бо всі ці проблеми, зрештою, падають на плечі Збройних сил. Дві третини людей [з загальної кількості мобілізованих на місяць] баластом падають на Збройні сили. Вони будуть продовжувати лікуватися, будуть проходити службу на цих тилових посадах, в цих частинах корпусів, які створюються – батальйони РЕБ, батальйони забезпечення — і будуть просто десь там знаходитися. Там теж треба люди, звісно, але уявіть, яке це навантаження на бюджет. Щоб порахувати точно, в нас не вистачає даних, але навскидку – це 100 з лишком мільярдів гривень на рік.
Чи ми можемо собі таке дозволити? Не можемо. Чи ми зараз просимо у міжнародних партнерів гроші на грошове забезпечення наших військових? Президент навіть про це казав – просимо. Але тоді питання: а як ми використовуємо ті гроші, які в нас уже є?
Представникам ВЛК простіше ставити “повну придатність” — оскільки щойно вони ставлять “непридатність” або відправляють людину на переогляд, ними відразу цікавляться перевіряючі органи – щоб не було корупційного ризику. Тобто кожна “непридатність” або “обмежена придатність” від ВЛК є підставою їх перевірити. І фактично виходить, що ця ланка фіктивна.
Нам дісталась у спадок система мобілізації з радянських часів, коли за облік військовозобов'язаних відповідали підприємства, установи, місцеві органи влади. У нас це працювало в 2014-му, у 2022-му роках, коли був чималий облікований військовий резерв. Коли ж він вичерпався, справу фактично скинули на нижню ланку — поліцію, групи оповіщення ТЦК. А хто взагалі координує цей процес, забезпечує зв'язок між потребами військових та засобами мобілізації? Формально Кабінет міністрів — але на уряд передусім покладено завдання забезпечення економічної стабільності й захисту критичної інфраструктури. І там удосталь задач.
Базове грошове забезпечення військового — 23-24 тисячі гривень. Людям, які служать у Києві — наприклад, у тому ж Генеральному штабі — цих грошей не те, щоб вистачає. Вони, хтось живе в кабінетах у себе, хтось їздить щодня за 100 кілометрів додому. Вони шукають підробіток — часто це таксі. Найбільш популярна тема серед військових, які займаються, наприклад, питаннями логістики в навчальному центрі під Києвом — вони ввечері виїжджають у Київ таксувати.
Питання зміни грошового забезпечення вже давно перезріло. Один із варіантів — перехід на контрактну основу. Це складніше зробити, ніж це було в 2015-2016 роках, коли ми робили також із мобілізованої армії контрактну. Зараз масштаб проблеми більший, потреба в грошах більша, ситуація з економікою гірша. Але це можливо.
Що викликає скепсис у військових? Дві речі. Перша – це якщо буде контракт, то потім буде якась відстрочка на якийсь період. Зараз говорять про рік відстрочки. Це занадто мало. У когось повноцінне повернення до цивільного життя триває кілька років, у когось цього ніколи не стається. Але чисто повернутись додому, закрити базові питання, десь відпочити, виспатись – це десь три-чотири місяці. Потім людина починає шукати роботу — а хто ж тебе візьме на роботу, якщо тебе через пів року мобілізують знову? Або люди будуть іти на роботу з бронюванням, або нелегально залишатимуть країну.
Точно знаємо, що частина людей повернеться на службу, і це теж природньо й нормально. Доволі значна частина – половина, мені здається — у перший рік повернеться все одно на службу. Але все одно, оцей рік відстрочки навіть не сприймається всерйоз.
А друге питання, яке турбує військових, – це питання банальної базової справедливості. Чому людина, яка заходить зараз на контракт із цивільного життя, буде мати такі самі умови – рік контракту, рік відстрочки – як і людина, яка служила до 22-го року ще. Шість років [служить], наприклад — і щоб потрапити під відстрочку, треба підписати ще раз контракт на рік – і тільки потім вона отримає відстрочку.
Ми не зможемо дозволити собі однакові умови для всіх. Коли третина армії піде у відстрочку — ну, це неможливо. З іншого боку, елемент справедливості точно має бути. І це нескладно зробити. Якщо хочуть піднімати грошове забезпечення контрактникам на нових контрактах – підніміть його тоді для людей, які довше в армії, на більше. Або додайте їм якийсь період до відстрочки. Це ж можна зробити.
Читайте також: Як Україні подолати дефіцит людей у війську: переосмислення проблеми мобілізації