Фрагменти

Фонтан на місці Леніна в Києві: чому «нейтральний» проєкт називають недоречним і відірваним від реальності

На місці колишнього пам’ятника Леніну на перетині бульвару Тараса Шевченка та вулиці Хрещатик столична влада планує облаштувати безбар’єрний простір. Ця ініціатива наразилася на критику у соцмережах через її відірваність від реальності і недоречність на тлі критичних проблем Києва.

Попри обіцянки зробити локацію зручною для маломобільних груп та встановити там сучасний фонтан за кошти меценатів, ініціатива викликала хвилю обурення серед істориків, журналістів та пересічних киян.

Поки місто потерпає від наслідків обстрілів, відсутності резервної енергетики та занедбаності ключових площ, рішення мерії змістити акцент на благоустрій виглядає як спроба втекти від реальних проблем та уникнути меморіалізації національної пам’яті.

Критичні проблеми

На тлі презентації нового скверу Київ перебуває у вкрай вразливому стані. Після інтенсивних атак енергосистема міста працює на межі, а резервних потужностей практично немає.

Загроза російських ударів по Бортницькій станції аерації та системах живлення водоканалів залишається реальною, тоді як третина столиці вже тривалий час позбавлена гарячої води.

Замість того, щоб зосередити зусилля на розбудові розподіленої енергомережі та захисті критичної інфраструктури, міська влада звітує про плани зведення фонтану на Бессарабці.

Занедбане місто

Навіть за умови залучення приватних коштів від компанії Farmak, доцільність такого кроку в період воєнного стану видається сумнівною, особливо коли занедбаним лишається головний символ міста — Майдан Незалежності. там пішохідну зону дедалі частіше використовують як парковку, плитка руйнується, а в КМДА пояснюють ситуацію браком кадрів для контролю.

Як пише Хмарочос, ситуація з благоустроєм у центрі загалом виглядає гнітюче. Поділ, який мав би бути туристичною перлиною, роками перетворюється на руїну: розбиті тротуари на Валах, покинуті автівки та занедбана садиба Шишкіна свідчать про системну кризу управління.

На вулиці Межигірській комунальники зняли асфальт понад рік тому, залишивши розриті ями прямо під ногами перехожих. На цьому тлі ідея створити «символічний центр» із фонтаном на місці Леніна сприймається багатьма як недоречний ескапізм.

Пастка нейтральності

Заступник голови КМДА Валентин Мондриївський наполягає, що простір має стати доступним для всіх. «Нині площа перед Бессарабським ринком не відповідає стандартам безбарʼєрності, адже перейти дорогу тут можна лише через підземний перехід. Тому місто планує реалізувати проєкт нового простору», — цитує чиновника Вечірній Київ.

Проте для багатьох активістів питання стоїть не у фізичній доступності, а у відсутності ідеологічного наповнення.

Найбільш жорстку оцінку проєкту дали експерти з національної пам’яті. Історик і журналіст Вахтанг Кіпіані вважає, що у столиці України в центрі мають бути не фонтани, а пам'ятники «воїнам і державникам, зокрема Коновальцю, Петлюрі, Шухевичу».

Голова Українського інституту національної пам’яті Олександр Алфьоров назвав це рішення «небезпечним». На його думку, це «потурання окупанту, який дуже прагне от цієї мовчазної та сірої України». За його словами, проєкт нівелює історичне значення столиці, бо на місці Леніна мали б з’явитися маркери ідентичності, а не нейтральні фонтани.

«Київ — це Столиця. Місце, де влада бачить фонтан — це серце України. Нейтральність у сучасних умовах дорівнює безвідповідальності», — наголошує Алфьоров.

Аналогічну думку висловив журналіст Тарас Левченко, зауваживши, що замість фонтану там могли б бути імена загиблих у Маріупольському драмтеатрі, меморіал військовим або репліка трипільської кераміки.

Натомість, як зазначає речник Угруповання об’єднаних сил Віктор Трегубов, місто отримує «вирвиочний псевдокласичний фонтан посеред шести смуг руху», який ігнорує контекст і потреби часу.

благоустрій енергетична криза київ ленінопад маразм проблема історична пам'ять