Вчені з’ясували, що діти вчаться обманювати значно раніше, ніж вважала наука
Нове дослідження британських вчених свідчить, що діти опановують базові навички обману ще до свого першого дня народження. Поки одні малюки лише вчаться ходити, інші вже майстерно вдають, що не чують батьків, або приховують свої провини.
Про це пише The Guardian.
Згідно з результатами наукової роботи, опублікованої в журналі Cognitive Development, деякі немовлята починають розуміти концепцію обману вже у віці восьми місяців.
Дослідження, яке очолила професорка Бристольського університету Олена Хойка, базується на опитуванні 750 батьків із Великої Британії, США, Австралії та Канади. Науковці виявили, що розвиток навичок хитрощів є природним етапом когнітивного зростання, який починається значно раніше, ніж вважала класична психологія.
Еволюція дитячого обману
Розвиток навичок децепції має чітку динаміку, яка тісно пов’язана з дорослішанням дитини. До 10 місяців приблизно чверть дітей починає практикувати елементарні форми хитрощів, як-от вдаване ігнорування зауважень батьків, приховування іграшок або спроби потайки з’їсти заборонені продукти поза полем зору дорослих.
Починаючи з двох років, обман стає більш дієвим і часто супроводжується базовими вербальними чи фізичними запереченнями. У цей період дитина може заперечувати очевидні факти — наприклад, хитати головою на знак відмови, водночас доїдаючи шоколад.
Значний якісний стрибок відбувається до трирічного віку, коли діти стають більш вправними та креативними фальсифікаторами. На цьому етапі вони починають глибше розуміти мову та принципи роботи людського мислення, що дозволяє їм використовувати перебільшення, применшення або вдаватися до повної вигадки подій. Типовим прикладом такої поведінки є перекладання відповідальності на вигаданих персонажів, як у випадку з твердженням, що «шоколад з’їв привид», або вибіркове приховування інформації про власні вчинки під час конфліктів з однолітками.
Обман як ознака інтелекту
Автори дослідження підкреслюють, що здатність до обману не з’являється раптово у три чи чотири роки. Вона вибудовується поступово, спираючись на базові механізми, подібні до тих, що спостерігаються у тваринному світі. Наприклад, шимпанзе можуть ховатися, щоб поїсти поза зоною досяжності домінантних членів групи, а птахи використовують фальшиві тривожні сигнали, щоб вкрасти їжу. Олена Хойка зазначає, що ранні форми дитячих хитрощів — це не обов’язково «тотальний обман», а швидше спосіб отримати додаткові ласощі або уникнути небажаних обов’язків, як-от прибирання іграшок.
Професорка філософії Дженніфер Сол з Університету Ватерлоо додає, що це дослідження заповнює важливу прогалину в розумінні людської моралі. Тривалий час філософи зосереджувалися лише на тому, як обманюють одне одного дорослі, ігноруючи складність розвитку цієї поведінки у ранньому дитинстві.
Науковці заспокоюють батьків та освітян: поява хитрощів є нормальним показником розвитку малюка. Розуміння цих етапів допоможе дорослим бути готовими до дитячих маніпуляцій та краще скерувати виховний процес.
