«Це питання виживання». Валерій Маркус про страх і довіру в армії
Колишній головний сержант 47-ї окремої механізованої бригади Валерій Маркус опублікував роздуми про фундаментальні засади військового управління, де наголосив, що справжня дисципліна тримається не на статутах, а на довірі.
«В армії дисципліна і субординація — це не про красу строю і не про любов до порядку. Це питання виживання.
Від того, наскільки підрозділ контрольований, залежить, наскільки організовано, синхронно і передбачувано він буде діяти в критичний момент. А від цього напряму залежить шанс на виживання», — пише Маркус.
За його словами, у військовій системі солдат свідомо відмовляється від частини власної суб’єктності та делегує відповідальність за своє життя командиру. В обмін на це він має отримати головне — «відчуття безпеки не перед ворогом, а перед своїми».
Маркус переконаний, що дисципліна — це фактично контракт, де солдат віддає частину своєї волі, а командир натомість бере на себе частину його ризику.
Проте система ламається, коли на чолі підрозділу стоїть людина, не здатна приймати якісні рішення. У таких випадках солдат змушений повертати собі суб’єктність, щоб просто вижити, а надмірна самостійність у війську стає не проблемою, а симптомом неякісного керівництва.
«Там, де система в очах солдат не заслуговує на довіру, дисципліна перестає бути інструментом порядку», — зазначає Маркус. Він наголошує, що солдата не треба жаліти, але про нього треба дбати так, щоб він це відчував, адже наказ не має звучати як вирок, а командир повинен створювати підстави для підкорення, а не просто вимагати його.
Найбільшою загрозою для армії Маркус називає управління через страх. Хоча такий метод дозволяє тимчасово контролювати людей, він не виховує відповідальності, а лише породжує тотальну брехню.
«Страх не виховує відповідальність. Він виховує брехню. Солдат бреше, бо боїться взводного; взводний бреше, бо боїться ротного; ротний — комбата. Страх оптимізує не результат, а звітність. Найчастіше — брехливу», — стверджує військовий. Через цей ланцюг недовіри подекуди втрачається реальна картина подій як усередині армії, так і безпосередньо на лінії бойового зіткнення.
Підсумовуючи, Валерій Маркус підкреслює, що страх тримає людину лише доти, доки начальник стоїть поруч, тоді як довіра — тримає людину в строю. Він закликає пам'ятати, що ніщо не дає такої влади над підлеглими, як справедливість, компетентність та послідовність командира.
«Найвища форма дисципліни — не страх. Найвища форма дисципліни — довіра. На страху можна побудувати вертикаль. Але не військо», — резюмує Маркус, наводячи слова Наполеона про те, що на штиках важко сидіти.
