«Сіра зона» офіційних зведень. Чому штаби відстають від реальності на фронті: пояснює штаб-сержант ЗСУ
Останнім часом поняття "лінії зіткнення" на фронті стало надзвичайно розмитим. Ворог використовує тактику малих піхотних груп, які просочуються крізь посадки та забудову.
У цих умовах OSINT-аналітики, спираючись на геолокації відеозаписів з дронів – як українських, так і ворожих, – фіксують просування майже в режимі реального часу. Натомість офіційна військова бюрократія працює за зовсім іншим годинником.
Про це у колонці для УП пише штаб-сержант ЗСУ під псевдонімом Марʼян Мельник.
Військовий вказує, що найпоказовіше ця криза комунікації виявляється на прикладі Угруповання військ "Схід" – саме тут виявлено найбільше задокументованих розбіжностей між офіційними заявами та даними відкритих джерел.
Автор зазначає, що в офіційних зведеннях на регулярній основі спостерігається одна й та сама схема:
- OSINT-ресурси повідомляють про просування противника, втрату позицій, захід ворога в населені пункти або фіксацію на певних рубежах.
- Комунікатори штабу через підпорядковані армійські корпуси та сторінки бригад випускають категоричні спростування: "логістичні шляхи не перерізані", "ворога в місті немає", "ситуація контрольована" тощо.
- Реальність через кілька днів або тижнів змушує офіційні джерела визнати відхід "на більш вигідні рубежі" або вдатися до схожих евфемізмів.
На думку штаб-сержанта ЗСУ, феномен таких розбіжностей пояснюється трьома взаємопов'язаними факторами.
- Вертикаль доповідей проти горизонталі інтернету. Поки інформація про втрату позиції пройде шлях від командира взводу через роту, батальйон, бригаду та корпус до УВ – минає критичний час. Ніхто не хоче доповідати "нагору" погані новини, сподіваючись відбити позицію до якогось спланованого часу. У цей час OSINT вже публікує відео з ворожим прапором на руїнах чергової будівлі.
- Доктрина "ненагнітання". Штабний апарат досі дотримується переконання, що визнання будь-якої втрати позиції чи населеного пункту миттєво деморалізує суспільство і військо. Тому обирається тактика "заперечувати до останнього" поки факт не стане очевидним абсолютно всім.
- Заміна тактичних дій інформаційними. Найбільш критичний момент. Коли резервів або вогневих засобів для локалізації прориву чи відновлення логістики немає, єдина "зброя", яка залишається у штабу для демонстрації власної ефективності, – це пресреліз. Так створюється ілюзія контролю над ситуацією хоча б в інформаційному полі, тоді як на фізичному полі бою контроль вже втрачено.
Марʼян Мельник наголошує, що протистояння офіційних речників і комунікаторів різних штабів з OSINT-спільнотою – це симптом глибшої проблеми.
"Найчастіше агресивні спростування просування ворога є не продуманою інформаційно-психологічною операцією, а захисною реакцією системи. Коли вплинути на фактичне просування противника вже неможливо через брак людей або боєприпасів, система намагається виграти кілька днів тиші в інформаційному просторі.
Проте наслідком такої "інформаційної оборони" стає найстрашніше – втрата довіри. Військові в окопах і цивільні в тилу починають більше вірити анонімним Telegram-каналам та OSINT-картам, ніж офіційним зведенням. У довгостроковій перспективі це руйнує фундамент опору набагато сильніше, ніж гірка правда", – зазначає військовий.