100 тисяч за «бойові»: довідка не потрібна. Верховний Суд став на бік військового у справі про виплати
Відсутність окремої довідки не може бути підставою для невиплати грошей, якщо участь у бойових діях підтверджена іншими документами. Саме такий підхід раніше окреслив Верховний Суд у справі Василя — і повернув її на новий розгляд до апеляції. Під час повторного розгляду суд врахував цю позицію і став на бік військового. Інтереси бійця в цій справі захищала адвокатка Марина Кіптіла з Правозахисної Групи “СІЧ”.
Що змінилося після втручання Верховного Суду
Василь (ім’я змінено на його прохання) — доброволець із Харківщини, який служив з початку повномасштабного вторгнення у механізованій бригаді. У 2023 році чоловік перевірив свої нарахування і з’ясував, що не отримав частину “бойових” під час відрядження до іншого підрозділу.
Та коли він звернувся по пояснення, йому відповіли: немає довідки з частини, куди його відряджали, — немає 100 тисяч. Після відмов він пішов до суду: перша інстанція стала на його бік, але апеляція це рішення скасувала. Причина — не було довідки з частини, куди його відрядили. Саме цей документ військове керівництво вважало обов’язковим для нарахування чоловіку додаткової винагороди (100 тисяч гривень).
Верховний Суд із таким підходом не погодився. 31 жовтня 2024 року він скасував рішення апеляції у справі Василя і чітко пояснив: якщо факт безпосередньої участі у бойових діях підтверджений іншими документами, відсутність конкретної довідки не може автоматично позбавляти його грошей.
Саме цю позицію апеляційний суд був зобов’язаний врахувати під час повторного розгляду.
“Неправомірно покладати на військового оформлення і передачу документів з однієї військової частини до іншої”, — пояснює адвокатка правозахисної групи “СІЧ” Марина Кіптіла, яка допомогає чоловіку.
Що встановила апеляція
У новій постанові від 17 грудня 2025 року суд прямо зазначив: з урахуванням правової позиції Верховного Суду участь Василя у заходах із забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією РФ підтверджена належними документами.
Суд встановив, що:
- участь військового у бойових діях доведена документально;
- відповідач виплатив додаткову винагороду у меншому розмірі, ніж передбачено;
- аргументи відповідача не спростовують право військового на виплату.
Відтак апеляція визнала вимоги Василя законними.
Чому “немає довідки” — не аргумент
Основні доводи військової частини залишилися такими, як і були: у спірний період Василя було відряджено, а отже, підтвердженням участі у бойових діях нібито має бути довідка саме з тієї частини чи установи, куди його направили.
Апеляційний суд відхилив цю позицію.
«Верховний Суд чітко зазначив: якщо довідки немає з об’єктивних причин, це не означає, що військовослужбовець втрачає право на винагороду. Вирішальним є не конкретний вид документа, а підтвердження факту безпосередньої участі у бойових діях», — пояснює адвокатка Марина Кіптіла.
Суд врахував, що участь може підтверджуватися, зокрема:
- бойовим наказом або бойовим розпорядженням;
- журналом бойових дій чи журналом ведення оперативної обстановки;
- бойовим донесенням або постовою відомістю;
- рапортом чи донесенням командира підрозділу про участь у бойових діях або виконанні бойових завдань.
Саме такі документи були досліджені у справі.
Чому це рішення важливе для інших військових
За словами Марини Кіптілої, справа Василя демонструє важливий практичний висновок: формальний підхід до виплат є незаконним.
«Органи часто намагаються звести все до наявності однієї довідки. Але суди вже сформували позицію: якщо участь у бойових діях доведена належними доказами, відсутність конкретного документа не може бути підставою для зменшення або відмови у виплаті», — наголошує адвокатка.
Для військових, які опинилися у схожій ситуації, це означає:
- потрібно збирати та зберігати всі документи, що підтверджують виконання бойових завдань;
- у разі зменшення або невиплати винагороди - вимагати письмове обґрунтування;
- за потреби - оскаржувати рішення у суді, посилаючись на позицію Верховного Суду у цій справі.
Історія Василя показує: навіть якщо спершу відмовляють, а суд першої чи апеляційної інстанції стає не на бік військового, справа може бути переглянута. Правова позиція Верховного Суду має обов’язковий характер для судів нижчих інстанцій — і здатна реально змінити результат.
У цьому випадку вона забезпечила не лише формальну справедливість, а й право військового на 100 тисяч за участь у бойових діях.
