Війна на «чуйці» закінчилася, тепер шахи: Паліса та Оболєнський про якість війська, фронт і плани РФ на 2026 рік

Якість війська і мобілізація

Командир корпусу «Хартія» Ігор Оболєнський наголошує, що сучасна війна перейшла в стадію «інтелектуальних шахів», де цивільного досвіду мобілізованих уже недостатньо.

Ігор Оболєнський: «Нагадаю, що ми воюємо мобілізованим військом, що не так і легко. Наше військо зараз на рівні командира роти, навіть уже командира батальйону — це мобілізовані люди. Уся війна, яка в нас була до цього, навіть ще рік тому, була на чуйці. Рівень командира роти — цивільна людина, яка прийшла у військо. Ваше очікування від війська: людина одягає піксель або іншу форму й одразу повинна знати всі тактики дії. Чому ми тоді очікуємо від війська, що всі різко стали розумним, професійним військом? Війна на чуйці закінчилась. Усі тактичні елементи закінчились приблизно пів року тому.

Коли я починаю зустрічатися з противником на полі бою, це вже шахи. Ми вивчаємо нашого противника, командира бригади мінімум: де він навчався, які знання отримав. Якщо ми попадаємо на якогось молодого офіцера російської армії, це легко, з ним можна працювати — він так само на чуєчці вихований. А якщо людина має оперативні знання і вище, закінчувала правильну школу, там уже важко працювати.

Поле бою зараз розширено мінімум до 10 км — це дуже швидке виявлення/знищення. Тому зараз основне питання до нас: чого наше військо мало б навчитися і що дати нам? Тоді не буде питання про відхід або ще щось інше».

Павло Паліса погоджується з оцінками щодо стратегічної кризи на фронті, про яку раніше заявляв керівник фонду «Повернись живим» Тарас Чмут, але зазначає, що за останні сім місяців вдалося створити умови для подолання критичного виснаження піхоти.

Павло Паліса: «На четвертому році війни важко забезпечити потребу фронту в людях на такому рівні, на якому нам хотілося б. Щоб одразу отримати оперативну перевагу і її реалізацію на стратегічному рівні. Я багато в чому згоден з твердженнями Тараса [Чмута]. І високий рівень виснаження піхотних підрозділів був, навіть коли я був командиром бригади. Маючи позитивну динаміку мобілізації за останніх сім місяців, я думаю, ми створили умови, за яких хоч частково зможемо усунути виснаження підрозділів. Я зараз кажу про піхоту.

Думаю, десь за чотири-п'ять місяців значно полегшимо роботу тактичного й оперативного рівнів. Усунемо певні операційні проблеми, які заважають бути ефективними з'єднанням на полі бою. І створимо умови для того, щоб ліквідувати хоча б частково питання фрагментації фронту, коли, умовно кажучи, підрозділ воює по запчастинах: одна частина бригади — на одному напрямку, інша — на іншому».

Оболєнський додає, що основою мобілізації і ефективної військової концепції Mission Command є довіра, яка неможлива без професійної навченості.

Ігор Оболєнський: «Перший складник Mission Command — професійні, компетентні люди, це основа, база. Далі йде навченість. І третє й найвище в цій пірамідці — це довіра.

Як можна йти, якщо людина не професіонал? Повернімося до прикладу з лікарем. Є тактична медицина: людина отримала знання про зупинку крові. Далі ви чекаєте на лікаря, якому довірите своє життя. Так саме і з військом. Як тільки солдат, офіцер, командир батальйону, командир бригади відчуває довіру — у нас уже є успіх.

Мобілізація — це довіра. В нашій бригаді "Хартія" є приклад: мобілізований, який тікав з навчального центру, казав: "Робіть, що хочете, але я в жодному разі не піду на передову". Сержант побачив його якості й запропонував бути медиком. Коли він отримав якісну навченість, то пішов на штурм позаду штурмовиків. І він розповідає: "Коли кулеметник ззаду працює, я як медик уже попереду зі штурмовиком відтягую пораненого. У той момент зрозумів, що я — в родині". Тому так, знімайте фільми, показуйте, що це не страшно».

Чого потребує фронт і технологічні переваги

За словами Павла Паліси, критичними потребами на 2026 рік залишаються ППО та засоби контролю «малого неба».

Павло Паліса: «Перше — це ППО, системи і ракети. У жодній країні Європи немає такої потужної ППО, як зараз в Україні, за всіх проблем і недоліків. І все одно цього недостатньо. Останній великий удар — це 18 аеробалістичних, 16 крилатих ракет і в районі 340 безпілотників. Результат роботи ППО — це 16 балістичних, 14 крилатих і понад 300 "Шахедів". Але за один удар вилетіли 25 ракет PAC-3. Нагадаю, спроможності виробництва американської сторони — 55 одиниць на місяць станом на 25 рік. Уявіть, які це обсяги в коштах і часі.

І другий момент — усе, що треба для контролю малого неба. Дрони зараз рулять полем бою. Росіяни шляхом директивного управління швидко масштабували певні технологічні рішення. Ми ж їх переважаємо в децентралізації та якості. Зауважте, росіяни за чотири роки війни так і не народили жодного важкого дрона, який дав би їм перевагу в малому небі. У чому "русскі" нас поки обігнали — це в кількості оптоволокна. Я думаю, вони задумували ту історію, як game changer. Сподіваюся, цього року ми їх доженемо».

Ігор Оболєнський деталізує переваги ворога у засобах РЕБ та РЕР, але зазначає низьку якість використання цих ресурсів.

Ігор Оболєнський: «Щодо поля бою, вони якісно переважають у РЕРі і РЕБі. Дуже якісно. Плюс, як кажуть, мале небо — це радари малої дальності. Їх просто дуже багато, вони їх виробляють. Плюс FPV-дрони. І вибухівки в них скільки хочеш. Але великий плюс у тому, що вони неякісно використовують. Кількість є, якості немає. І це нам плюс.

Ми в чому переважаємо? У НРК, у роботі інженерних і імітаційних засобів. От на один радар "Рада" виставляється, наприклад, у Другому і Третьому корпусах Збройних сил п'ять імітацій. Їх друкують на 3D-принтері, один в один. Противник засікає, завдає удару. Уже є підбірка відео, у яких противник звітує, що разів 20–30 уразив і радари, і певні засоби. А ми сидимо й кажемо: "Добре, дякую". Тому ми починаємо бути хитрішими».

Плани противника на 2026 рік

Оцінюючи плани ворога, спікери зазначають, що попри масштабні амбіції, Росія не має спроможностей для їх швидкої реалізації.

Павло Паліса: «Наша розвідка каже, що плани росіян не змінились. Задача до кінця березня — початку квітня — вийти на адмінкордони Донбасу. Ці задачі незмінні були і протягом минулого року, вони мільйон разів переносилися, і я особисто не бачу спроможностей Рашки виконати цю задачу у визначений термін. Окремо в росіян є плани створити буферну зону: Харківська, Сумська області, по максимуму в Дніпропетровській області і Запорізький напрямок. Створити в майбутньому умови, які дозволять розпочати захоплювати Запорізьку й Херсонську області. Зараз це виглядає як фантазія.

Донбас — це першочергова задача. Наша задача була не дати їм реалізувати оперативний успіх, забезпечити стабільність лінії зіткнення. Оперативний успіх за чотири роки війни змогли реалізувати тільки українці. Херсон, Харків».

Оболєнський акцентує на ситуації в Харківському регіоні, де ворог зазнає колосальних втрат у спробах просунутися вздовж річок.

Ігор Оболєнський: «Те, що показують по їхньому телебаченні, майже 70 % — це брехня. Можу сказати за шматок території, на якій стоїть 2 корпус НГУ "Хартія": там у противника нічого не виходить і не вийде. Протягом двох місяців противник намагається штурмовими діями зайти в напрямку Харкова вздовж певних річок. За два місяці вже перемелено приблизно 700 штурмовиків, а всього заходили 1500. Але ви цього не відчуваєте, і в медіа цього немає.

Це і є наша мета. Це і є зупинка фронту. Це не буде сталим, як Велика китайська стіна. Це буде певна глибина, 10–20 км, де ми будемо забирати, вони будуть щось намагатися. Ми повинні зробити так, щоб їм це стало невигідно. Основна задача зараз — підтягнути оперативний рівень нашого війська. Тільки-но це станеться, повірте, це буде найвищий хірургічний рівень. І повторюсь за Харківський регіон: ні, у них це вийти не зможе. 100 %».

сили оборони стратегія тактика фронт хід війни