Причиною колапсу у Києві стали три масовані удари, що знищили «велике кільце» генерації, — експерт
Причиною нинішньої енергетичної кризи у столиці стали три масовані атаки Росії: 25–27 грудня, 9 січня та 13 січня 2026 року. На відміну від минулих років, ворог змінив тактику.
Про це на своїй сторінці у соцмережах написав консультант ГО "Біоенергетична асоціація України" Юрій Пилипенко.
Він зазначив, що російські удари знищили "велике кільце" генерації.
"Під основний удар потрапили ТЕЦ-5 та ТЕЦ-6. Замість класичних ударів по відкритих розподільчих пристроях (трансформаторах), які легше замінити, у грудні 2025 - січні 2026 року ворог зосередився на машзалах та котельному обладнанні. ТЕЦ-5 (найпотужніша в Україні) після атак наприкінці грудня та 9 січня була повністю зупинена на певний час. Були атаковані об'єкти інфраструктури Нафтогазу, що живлять ТЕЦ, що створило дефіцит палива для генерації тепла в моменти пікових холодів", — пояснив він.
Експерт зазначив, що у минулі роки ТЕЦ мали великий запас резервних потужностей. Кожне попереднє влучання послаблювало конструкції. Багато вузлів на ТЕЦ-6 працювали на тимчасових схемах ще з 2023-2024 років (перемички, врізки тощо). Нові удари в січні просто "добили" ті елементи, які тримали систему.
До того ж, додає Пилипенко, у попередні зими часто щастило з європейською зимою +2...-5°C. При нинішніх морозах зупинка ТЕЦ на 6-12 годин стає критичною: якщо воду не злити вчасно, система замерзає і труби лопаються (ефект Алчевська).
Чому така складна ситуація на лівому березі Києва
Унаслідок атак найскладніша ситуація на лівому березі (Дарницький, Дніпровський, Деснянський райони). Через особливості мережі та удари по локальних ТЕЦ, ці райони отримують світло лише на кілька годин на добу, а в періоди екстрених відключень можуть залишатися без нього до 10-14 годин поспіль.
"Лівий берег (ТЕЦ-6): Найбільше постраждав Деснянський та Дніпровський райони. Через часткову зупинку ТЕЦ-6 там виник найдовший період відсутності опалення.
Центр та Голосіїв (ТЕЦ-5): ситуація ускладнилася пошкодженням магістральних мереж, які не витримали перепадів тиску під час аварійних зупинок.
ТЕЦ-6 забезпечує теплом величезні масиви Лівого берега. Через морози до -20 та зупинку насосів після обстрілу, виник критичний ризик замерзання води в трубах. Операційники були змушені злити воду з систем опалення тисяч будинків. Якщо саму ТЕЦ частково запускають, процес повернення тепла в кожен окремий будинок займає дні: потрібно знову заповнювати систему, витравлювати повітря та латати розриви на мережах, які не витримали перепаду тиску", — пояснює експерт.
Він додає, що як тільки на об'єкті починаються відновлювальні роботи, туди через кілька днів знову спрямовують дрони або балістику. Це змушує щоразу зупиняти ремонт, евакуювати персонал та знову оцінювати вже нові пошкодження.
За даними Пилипенка, станом на зараз ТЕЦ-6 працює лише на 30% потужності. Цього вистачає, щоб підтримувати "життєздатність" системи (щоб труби не лопнули), але замало для повноцінного опалення квартир. Більшість споживачів Деснянського та Дніпровського районів переведені на резервні схеми від менших котелень, які не розраховані на такі навантаження.
Стратегічна помилка минулого
Система опалення Києва створювалася як одна з найбільших у світі. Однак, наголошує експерт, те, що колись вважалося її перевагою (ефективність та низька собівартість тепла), у 2026 році перетворилося на ахіллесову п'яту.
За його ловами, надмірна концентрація потужностей лише на двох об’єктах — ТЕЦ-5 та ТЕЦ-6 — стала головною причиною нинішнього замерзання міста. Спроба запроєктувати обігрів 3-мільйонного міста лише з двох точок виявилася стратегічною помилкою минулого.
"Влучання в один машзал ТЕЦ-6 миттєво вимкнуло тепло для Троєщини, Лісового масиву, Оболоні та частини Подолу. Якби замість ТЕЦ-6 ці райони обслуговували 50 окремих котелень, ворогу довелося б витратити сотні ракет, щоб досягти такого ж ефекту.
Маленьку котельню можна запустити за кілька годин після ремонту. ТЕЦ — це складний паросиловий цикл. Щоб розігріти величезні котли та синхронізувати турбіни з енергосистемою, потрібні дні. Зупинка такого гіганта призвела до падіння тиску в магістральних трубах діаметром понад 1 метр.
Щоб розподілити тепло від 2 циклопів ТЕЦ-5 + ТЕЦ-6 потрібна павутина з багатьох кілометрів труб. Кожне пошкодження труби на будь-якій ділянці на цьому шляху через стрибок тиску валять весь сегмент. Майже неможливо "відрізати" один мікрорайон і перекинути тепло з іншого, бо топологію під це не проєктували", — пояснює він.
Пилипенко зазначає, що за радянських часів величезні машинні зали та відкриті розподільчі пристрої будувалися так, щоб бути максимально ефективними, а не захищеними.
"Радянські інженери вважали, що 2-3 гігантські станції набагато економніші за 50 звичайних котелень. Саме це створило критичну вразливість: вивівши з ладу один об'єкт 1981 року побудови, можна позбавити тепла півмільйона людей у 2026-му.
УРСР будувала систему для фронтальної війни проти НАТО, розраховуючи на захист ППО та масовість. Але ніхто не закладав у проєкти міст сценарій енергетичного терору високоточною зброєю протягом 4 років.
Київ, Харків та Дніпро стали заручниками своєї ж інженерної величі. Зараз ці міста змушені в авральному порядку робити те, що треба було робити 20 років тому: встановлювати сотні дрібних установок (наприклад газопоршневих або малих турбінних) та модульних котелень, щоб роздрібнити систему на дрібні, невловимі для ракет шматочки.
З великих міст антиподом цього підходу є Житомир. Місто почало системно відмовлятися від газу та централізації ще після 2014 року. Побудували мережу невеликих котелень на біопаливі (тріска, пелети) та встановили газопоршневі установки", — підсумовує експерт.
