Європейські генерали закликають людей готуватися до війни, — The Economist
Вище військове керівництво провідних європейських країн почало публічно говорити про загрозу війни з Росією, але західноєвропейські суспільства перебувають у стані заперечення. Про це пише The Economist, далі переклад статті.
«Ми маємо змиритися з втратою наших дітей». Для громадян Франції заява генерала Фаб’єна Мандона, очільника збройних сил, зроблена в листопаді, прозвучала як громовиця. Він сказав, що можливість конфлікту з Росією до 2030 року означає: готовими мають бути всі — не лише армія. Франція буде вразливою, якщо не буде готова до страждань. Його слова викликали обурення та недовіру.
Західна Європа намагається усвідомити, що живе «у просторі між миром і війною», як висловився 15 грудня глава британської розвідки Блез Метревелі. Для країн, близьких до Росії — особливо Балтії, Польщі та Півночі — поняття «готовності до війни» добре зрозуміле. Але у столицях на кшталт Парижа, який ближчий до Алжиру, ніж до Києва, загроза здається далекою: чимось, що дивляться на екрані телевізора.
Звідси й тривога серед керівників безпеки. 11 грудня генеральний секретар НАТО Марк Рютте похмуро заявив: «Ми маємо бути готові до масштабів війни, яку пережили наші бабусі й дідусі». За кілька днів головнокомандувач британських збройних сил маршал авіації сер Річард Найтон наголосив, що безпеку «не можна перекласти лише на армію».
Деякі опозиційні політики відкидають такі попередження як залякування. Лідер французької Комуністичної партії Фаб’єн Руссель назвав виступ генерала Мандона «нестерпним розпалюванням війни». Європейські уряди, однак, починають реагувати двома основними способами: по-перше, відновлюючи певні форми військової служби; по-друге, готуючи цивільних до конфлікту.
У грудні уряд Німеччини погодив нову модель рекрутингу армії. З 2026 року всі 18-річні отримуватимуть анкету для оцінки їхньої готовності служити. З 2027-го 18-річні чоловіки проходитимуть медичний огляд. Це створить базу даних тих, кого можна мобілізувати, частину того, що міністр оборони Борис Пісторіус називає Kriegstüchtigkeit — «готовністю до війни».
Попереднього місяця президент Франції Еммануель Макрон оголосив про десятимісячну оплачувану добровільну військову службу для молоді 18–25 років, починаючи з 2026-го (обов’язкову службу було скасовано у 1997 році). Прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск розглядає можливість військової підготовки для всіх дорослих чоловіків, хоча конкретних пропозицій поки немає. Як у Німеччині та Франції, акцент робиться на створенні резерву — й на посланні противникам.
Франція та Німеччина надихаються прикладом північних країн. У Фінляндії та Норвегії військова повинність існує десятиліттями. Усі фінські чоловіки призиваються у 18 років, і від них очікують внеску в колективну оборону країни. Німеччина будує свою нову модель на основі більш сучасної шведської. У 2018 році, в рамках стратегії «тотальної оборони», уряд Швеції відновив систему, за якою всі чоловіки й жінки мають реєструватися у 18 років. Армія призиває невелику частину на 11-місячну службу. Більшість аналітиків оборони вважають, що Німеччина зрештою потребуватиме обов’язкової служби, щоб досягти амбітних рекрутингових цілей.
Втім, реакція Європи є нерівномірною. Італія призупинила призов у 2005 році. Міністр оборони Гвідо Крозетто планує представити парламенту у 2026 році законопроєкт про добровольчі резервні сили. Це мало б допомогти покрити дефіцит особового складу збройних сил у 30–40 тисяч осіб. Однак його плани поки що залишаються нечіткими. В Іспанії уряд збільшив оборонні витрати, але планує лише помірне зростання чисельності армії — на 7 тисяч осіб до 2029 року, і про відновлення призову не йдеться. Навіть Британія, яка має амбітні плани з переозброєння, про це не говорить. Її збройні сили запускають програму Gap Year для молоді до 25 років.
Що стосується готовності цивільного населення до війни, розрив між країнами Північної Європи, Балтії та Польщею й західноєвропейськими державами є ще разючішим. Щороку у Швеції проводять «тиждень готовності», щоб зосередити увагу суспільства на цих питаннях. У 2024 році уряд надіслав кожному домогосподарству 32-сторінковий буклет, у якому зазначено: «З року, коли вам виповнюється 16, і до кінця року, коли вам виповнюється 70, ви є частиною загальної оборони Швеції та зобов’язані служити у разі війни або загрози війни». Посібник пояснює, що слід мати в домашніх запасах (батарейки, ліхтарі, консерви, бутильовану воду, туалетний папір та інше) і як дістатися до укриття цивільної оборони.
Аналогічний литовський посібник перелічує все необхідне для виживання протягом трьох днів — аж до мотузки та бінокля. Швеція планує збільшити витрати на цивільну оборону до 19,4 млрд шведських крон (2,1 млрд доларів) у 2028 році з 2,7 млрд крон у 2022-му. «Ми робимо великий акцент на підході “вся держава — все суспільство”», — каже міністр цивільної оборони Карл-Оскар Болін.
Небагато країн Західної Європи мають щось подібне. У листопаді Нідерланди розіслали кожному домогосподарству буклет про підготовку до надзвичайних ситуацій, зокрема війни. Франція готувала громадян до терористичних атак, але не до такого типу конфлікту, який описував Марк Рютте: «руйнування, масова мобілізація, мільйони переміщених осіб, повсюдні страждання». В Іспанії та Італії навіть не ведеться публічної дискусії на цю тему.
Опитування в дев’яти країнах, опубліковане в грудні, підтвердило розбіжності в Європі щодо сприйняття загрози: 77% поляків вважали, що існує «високий ризик» війни з Росією в найближчі роки, тоді як серед італійців так вважали лише 34%. Водночас європейці зійшлися на думці, що вони не готові. У середньому 69% респондентів заявили, що їхня країна не здатна захиститися від Росії, зокрема 85% італійців, 69% німців, 58% поляків і 51% французів.
