Як може закінчитися 10-мільйонний роман людства з алкоголем, — The Economist

Етанол настільки токсичний, що більшість тварин, які його споживають, або швидко п’яніють, або отруюються. Люди ж — виняток: ми маємо пару ферментів, які «викидають» його з організму. Наша здатність переробляти алкоголь має глибоке еволюційне коріння.

Десять мільйонів років тому спільний предок людей, шимпанзе та горил набув мутації, яка дала змогу ефективніше виводити етанол із тіла. Ця адаптація збіглася зі зміною середовища проживання. Тропічні ліси занепадали, зазначає Робін Данбар з Оксфордського університету. Близько 90% людиноподібних мавп вимерли. Один рід вижив, спустившись із дерев і почавши шукати їжу на землі.

Поки мавпи на деревах ласували свіжими фруктами, ті, що жили на землі, знаходили плоди, які впали й почали бродити. Так наші предки могли набути смаку до алкоголю — що дозволяло їм використовувати ці дефіцитні калорії. Ця «гіпотеза п’яної мавпи» припускає, що любов до запаху й смаку алкоголю — ознаки енергетично багатих плодів — давала нашим предкам перевагу. Їхня «отрута» була доволі слабкою. Дослідження перестиглих диких плодів панамської пальми не виявило жодних зразків міцніших за 5% алкоголю — приблизно стільки ж, скільки в пляшці пива.

У певний, нині вже невідомий момент люди навчилися виготовляти алкоголь навмисно. Перші переконливі докази цього датуються майже 10 тисячами років тому. На неолітичній стоянці Цзяху в Китаї залишки в посудинах свідчать, що в них зберігалася рання форма медового напою, змішаного з рисом і фруктовим вином. Втім, алкоголь, імовірно, виготовляли значно раніше — можливо, в гарбузових посудинах або шкурах тварин.

Алкоголь допоміг людським поселенням зростати, не розпадаючись. Коли чисельність групи перевищує, скажімо, 100 осіб, підтримувати безпосередні особисті зв’язки стає складно. Потрібні нові соціальні механізми, щоб вибудовувати довіру між тими, хто не надто добре знає одне одного. Доктор Данбар вважає, що ритуали з легким сп’янінням могли допомагати зберігати згуртованість великих соціальних груп.

Існує чимало свідчень спільних бенкетів у ранніх суспільствах. Алкоголь підсилює інші інструменти, що сприяють груповій єдності: спільний сміх (який еволюційні біологи розглядають як різновид «хорової» поведінки), спів, танці, розповіді історій і релігійні обряди. Усі ці заняття стимулюють вироблення ендорфінів (як і алкоголь). Відомі як природні опіоїди мозку, ендорфіни створюють відчуття задоволення, винагороди та зняття стресу. У невеликих концентраціях це зменшує тривожність і знімає внутрішні заборони.

Ендорфінова система, за словами доктора Данбара, може підвищувати больовий поріг і формувати відчуття приналежності. Так соціальне вживання алкоголю зміцнює міжлюдські зв’язки, допомагаючи раннім спільнотам співпрацювати, керувати конфліктами та укладати союзи. Саме те, що потрібно, аби групи роздратованих сусідів могли порозумітися — скажімо, якщо виникне суперечка через те, що хтось з’їв надто щедру частку спільних запасів зерна.

Алкоголь також підвищує рівень двох нейромедіаторів — серотоніну та дофаміну. Це «перепрограмовує» нас на соціальність: ми стаємо балакучішими, жарти інших здаються смішнішими. Потенційні партнери виглядають привабливішими (звідси й «пивні окуляри»). Один-два келихи навіть роблять людину, що п’є, привабливішою в очах тверезого спостерігача. Чому саме — до кінця не зрозуміло. За однією з теорій, помірне споживання алкоголю робить обличчя трохи «живішим», що сигналізує про добре здоров’я. За іншою — кілька ковтків просто покращують настрій того, хто п’є.

Історія, побачена крізь пивні окуляри

Алкоголь також пригнічує активність префронтальної кори головного мозку, частини мозку, відповідальної за самоконтроль і судження. Це робить нас менш критичними і більш спонтанними. У всьому світі алкоголь спонукає молодих людей до більш раннього і ризикованого сексу.

Сучасні експерименти підтверджують ідею, що вживання алкоголю зміцнює соціальні зв'язки. Дослідження доктора Данбара показують, що постійні відвідувачі місцевих пабів мають більші та тісніші мережі підтримки, що пов'язано з більшою задоволеністю життям і навіть благополуччям. Міцні стосунки можуть слугувати захистом від психічних і фізичних захворювань.

Таким чином, людська цивілізація рухалася вперед під дзвін келихів. У стародавній Месопотамії, Єгипті, Греції, Китаї, імперії мая та багатьох інших країнах люди приносили жертви богам, влаштовували веселі свята, щоб зміцнити політичну ієрархію, і частково оплачували роботу будівельників пірамід алкоголем.

Едвард Слінгерленд з Університету Британської Колумбії стверджує, що алкоголь був не просто супутником прогресу, а його передумовою. Згідно з його «гіпотезою сп’яніння», запропонованою у 2021 році, вплив алкоголю на префронтальну кору людського мозку сприяв виникненню великих стратифікованих суспільств, дозволяючи «вкрай племінним приматам співпрацювати з незнайомцями». Людські суспільства настільки складні й такою мірою залежать від творчості та культурної передачі знань, що, за цією логікою, люди не змогли б збудувати цивілізацію, не напившись спершу настільки, щоб навчитися взаємодіяти й співпрацювати в масштабах, нетипових для інших видів.

Наскільки значним був вплив сп’яніння, залишається відкритим питанням. Дослідження, опубліковане в липні 2025 року в журналі Humanities & Social Sciences Communications, проаналізувало 186 неіндустріальних суспільств і виявило помірний позитивний зв’язок між наявністю ферментованих напоїв — таких як мед, вино й пиво — та вищим рівнем політичної складності. Втім, цей ефект виявляється невеликим, якщо усунути вплив сільського господарства — спільного чинника як для зростання політичної інтеграції, так і для розвитку пивоваріння. То чи були ранні люди напідпитку тому, що займалися землеробством? Чи стали цивілізованими саме тому, що були добряче хмільними? Дискусія триватиме ще довго.

Що з алкоголем сьогодні

Перенесімося у сьогодення: алкоголь набагато легше дістати, ніж тоді, коли нашим предкам доводилося шукати гнилі ягоди. Достатньо дешево у фабриці можна виготовити стільки джину, що він убив би дорослу людину. Більшість країн накладають високі податки, щоб стримати споживання, але якщо вони надто великі — люди звертаються до самогону.

Вінстон Черчилль любив хвалитися: «Я взяв від алкоголю більше, ніж алкоголь взяв від мене». Але те, що могло бути (або не бути) правдою для британського прем'єр-міністра, який любив випити під час війни, не є правдою для багатьох. У всьому світі зловживання алкоголем призводить до майже 1,8 мільйона смертей щороку. Воно може зруйнувати печінку, шлюб і кар'єру. Довгий час вважалося, що помірне вживання алкоголю є корисним для здоров'я. Але в останні роки офіційні особи заявляють, що навіть невеликі кількості алкоголю шкідливі.

Дослідження півстолітньої давності припускали, що одна-дві порції на день корисні для серцево-судинного здоров’я. Алкоголь, здавалося, підвищував рівень «хорошого» холестерину й зменшував згортання крові.

На жаль, ці переваги, ймовірно, були перебільшені. Вчені порівнювали здоров’я помірних споживачів із тими, хто не п’є, але не розрізняли між «непитущими» та «тими, хто ніколи не пив». Оскільки деякі люди припиняють пити через проблеми зі здоров’ям, ця помилка приховує частину шкоди, яку завдає алкоголь. Доктор Тім Стоквелл із Канадського інституту дослідження вживання речовин каже, що ті, хто продовжує пити, можуть бути просто тими, у кого ще не проявилися проблеми.

У січні 2023 року, коли новорічні гуляки ще каялися за надмірності свят, зануди з Всесвітньої організації охорони здоров’я заявили, що безпечної дози алкоголю не існує. За їхніми словами, це «токсична, психоактивна речовина, що викликає залежність», а також «канцероген групи 1». ВООЗ послалася на дедалі переконливіші докази того, що алкоголь підвищує ризик раку порожнини рота, горла, печінки та товстої кишки.

Такі ризики значно вищі для людей, які генетично менш здатні метаболізувати алкоголь (один із їхніх молекулярних «охоронців» гірше виводить його з організму). Близько 540 мільйонів людей, переважно східноазійського походження, мають труднощі з розщепленням ацетальдегіду — токсичного метаболіту алкоголю. У багатьох після випивки помітно червоніє обличчя — ефект, відомий у побуті як «азійський рум’янець».

Для тих, хто може нормально метаболізувати алкоголь, ризики менш серйозні. Статистик Девід Шпігельгальтер стверджує, що якщо ви п’єте небагато, небезпека мінімальна. Одне дослідження показало: якщо 25 000 людей щодня протягом року випиватимуть по одній порції, це призведе лише до одного додаткового серйозного випадку хвороби — раку, діабету чи інсульту. Американський футбольний тренер Кнут Рокне мав рацію, коли (за чутками) казав: «Випий перший. Другий — потроху й повільно. Третій — пропусти».

Та зупинитися важко. Як жартують: «Я п’ю небагато, але коли починаю — перетворююся на того, хто п’є багато». Людський організм може метаболізувати приблизно вісім грамів алкоголю на годину — цього недостатньо, щоб вивести навіть пів пінти пива. Якщо випити більше, рівень алкоголю в крові й шкідливі побічні продукти, як-от ацетальдегід, починають накопичуватися.

Нова обережність щодо алкоголю поширюється, особливо серед молоді. Підліткове споживання зменшилося з початку тисячоліття майже в усіх багатих країнах. У будні молодь частіше сидить у соцмережах, ніж нишком виходить із дому, щоб зустрітися з друзями. Підлітки долають нудьгу, спілкуючись онлайн і граючи в ігри. Багато хто вважає алкоголь дорогим способом затуманити мозок і зіпсувати сон.

Продажі алкоголю поступово знижуються в багатих країнах. У 2011 році кожна людина в ОЕСР випивала в середньому еквівалент 8,9 літра чистого алкоголю. До 2021 року цей показник знизився до 8,6. Обсяги на 20 найбільших ринках світу продовжили падати — на 2% між пандемією та 2024 роком. Заголовки газет уже припускають, що світ досяг «піку алкоголю».

Останні кілька років відзначаються різким зростанням використання препаратів для схуднення, таких як Ozempic. Ці ліки можуть також допомогти людям менше пити. Вони, схоже, впливають на шляхи винагороди в мозку, роблячи алкоголь менш привабливим. Вони також посилюють нудоту, яку людина відчуває після надмірного вживання.

Вогняна вода майбутнього

Індустрія напоїв уважно стежить за всіма цими тенденціями. Вона гарячково вигадує безалкогольні або слабоалкогольні альтернативи спиртному (у професійному жаргоні — NoLo). Продажі безалкогольних пива, вина та моктейлів, що відтворюють знайомі смаки без побічних ефектів, досі становлять лише 1,4% від обсягів алкогольних напоїв. Проте світовий ринок стрімко зростає: у 2024 році він оцінювався у $26 млрд, а до 2034-го, за прогнозами, сягне $47 млрд.

Інший підхід — створення нових напоїв, які відтворюють деякі приємні ефекти алкоголю за допомогою інших інгредієнтів. Підсилені рослинними екстрактами — такими як женьшень, L-теанін, ашваганда, «лев’яча грива» або CBD, — так звані «функціональні» напої обіцяють заспокійливу, тонізувальну або соціально «змащувальну» дію. Також дедалі популярнішими стають мінеральні добавки, зокрема магній, якому приписують заспокійливий ефект.

Втім, створити трав’яний напій, настільки ж смачний або дієвий, як справжній алкоголь, непросто. Спроби робили бренди Impossibrew, Gabyr, Three Spirit і Collider. Але жоден функціональний напій не може повторити широкий спектр ефектів алкоголю. Three Spirit пропонує три основні функції: напої, що підвищують енергію, напої, що допомагають людям спілкуватися, та напої, що допомагають їм розслабитися. Такі інгредієнти, як кофеїн, женьшень, триптофан, 5-htp, меліса та ашваганда, можуть впливати на дофамін, серотонін, гамма-аміномасляну кислоту та інші нейромедіатори. Однак ніщо не викликає вивільнення ендорфінів так, як алкоголь.

ГАМК (GABA), що є частиною природної заспокійливої системи мозку, сильно піддається впливу алкоголю. Вчені вважають, що саме через цей механізм вживання спиртного може зменшувати стрес і тривожність. Компанія GABA Labs, що базується неподалік Лондона, намагається розробити безсмакову речовину під назвою Alcarelle з подібною дією. Клінічні випробування, які мають довести її безпечність, можуть тривати роками. Але у разі успіху фірма зможе пропонувати Alcarelle виробникам напоїв як спосіб створювати безалкогольні продукти, що імітують легке «піднесення» від алкоголю — без його негативних наслідків.

PepsiCo та інші компанії також працюють над створенням інкапсульованих, а отже безсмакових, версій функціональних інгредієнтів. Це дозволить виробникам додавати будь-які бажані ефекти до будь-яких напоїв, не псувавши смак. Бармени майбутнього, можливо, подаватимуть колу, що заспокоює, або лимонад, який бадьорить.

алкоголь дослідження тенденції