Останні мирні пропозиції лише наблизилися до того, що потрібно Україні та Європі, — The Economist
Британський журнал The Economist аналізує берлінські переговори між Україною, США та європейцями. Видання зауважує, що попри оптимістичні заяви європейських та американських лідерів у Берліні, запропоновані гарантії безпеки та економічна підтримка залишаються нечіткими й неповними. Далі переклад матеріалу.
Різдвяне перемир’я в Україні? Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц сподівається на це. А піднесені слова європейських та українських лідерів, а також американських переговорників після двох днів перемовин у Берліні зробили перспективу трохи ближчою. Вони оголосили про узгодження пакета гарантій безпеки, подібних до НАТО, та економічної підтримки України після завершення бойових дій. Але багато деталей залишаються неясними й потребують значно більше переговорів. Найважливіше — ці пропозиції ще не були представлені Росії, яка, без сумніву, заперечуватиме проти багатьох із них. Ба більше, ніхто не знає, чи взагалі Володимир Путін, лідер Росії, зацікавлений у припиненні війни, що триває вже майже чотири роки.
Для України дилема лишається незмінною. Вона не може погодитися на здачу територій у рамках перемир’я без непорушних гарантій безпеки. Та чим сильніші гарантії, тим імовірніше, що Росія їх відкине. Україна та її європейські союзники можуть радіти з того, що адміністрація Трампа змістилася у їхньому напрямку, але коли Америка скорочує розрив із Європою, вона водночас збільшує його з Росією. До того ж важко побачити цінність гарантій безпеки від Америки, яка послідовно заявляла й демонструвала, що не піде на війну з Росією заради України.
На дипломатичному рівні берлінські переговори означають прогрес
Принаймні на дипломатичному рівні берлінські переговори означають прогрес. Для Володимира Зеленського, лідера України, що перебуває під тиском, тісніший консенсус серед західних союзників став полегшенням після тижнів, коли президент Дональд Трамп, здавалося, звинувачував Україну у провалі дипломатії та лаяв європейських союзників як «слабких». Тепер, сказав Зеленський, «ми узгодили 90% питань». Якщо Путін відкине нові умови, додав він із надією, то ризикує гнівом американського президента: «Я думаю, Америка натисне на нього санкціями й дасть нам більше зброї». Сам Трамп звучав незвично оптимістично: «Я думаю, ми ближче зараз, ніж будь-коли раніше». Зеленський та європейські лідери говорили про «сильну конвергенцію». На ранкових торгах нафта впала нижче $60 за барель уперше з травня — частково через надії, що більше російської нафти скоро потрапить на ринок.
Угоду про контури гарантій безпеки для України було узгоджено між європейцями та двома американськими посланцями — Стівом Віткоффом і Джаредом Кушнером, приятелем президента по гольфу та його зятем відповідно. Американські чиновники описали ці гарантії як «платиновий стандарт», хоча деталей бракує. Україну не приймуть до НАТО, але США та європейські країни запропонують обіцянку, що віддзеркалює статтю 5 НАТО, яка проголошує: збройний напад на одного союзника є нападом на всіх. Щоб надати ваги, Трамп, очевидно, готовий подати гарантію до Сенату, хоча чиновники не уточнили, чи це буде договір, чи менш зобов'язальна резолюція.
У разі майбутньої атаки Росії європейські лідери заявили, що відповідь Заходу «може включати застосування збройних сил, розвідку та логістичну допомогу, економічні й дипломатичні дії». Такі заходи значно поступаються рівню підтримки повноцінного союзника. Якщо країни НАТО проводять спільні розгортання, навчання та планування, то американські чиновники заявили, що американських військових на землі не буде. Питання полягає в тому, яку саме ступінь підтримки вони готові надати. Американці сказали, що будуть широкі положення для моніторингу перемир’я та «деескалації» між силами, щоб уникнути зіткнень. Європейські чиновники стверджували — або, можливо, лише сподівалися — що місію очолить США.
Україна отримує щонайбільше другорядні гарантії
Таким чином, Україна отримує щонайбільше другорядні гарантії. За планом вона зможе зберегти свої збройні сили на нинішньому рівні у 800 тисяч. Їх підтримуватиме європейська «коаліція охочих», у ще не визначений спосіб підкріплена Америкою. Мета — «допомогти у відновленні українських сил, у забезпеченні безпеки українського неба та підтримці безпечніших морів, включно з операціями всередині України». Подробиці мають обговорити військові чиновники найближчими днями, можливо, у Маямі.
На економічному рівні передбачено пакет підтримки для забезпечення «світлого та успішного майбутнього» України, а також перспективу членства в ЄС, кажуть американські чиновники. Фінансовий план розробляють Світовий банк та команда BlackRock, найбільшого у світі менеджера активів, за значного фінансування з боку європейських країн.
Наскільки можна буде використати заморожені російські активи — незрозуміло. ЄС безстроково заморозив активи на €210 млрд ($247 млрд). Лідери зустрінуться у четвер, щоб обговорити використання цих коштів для «репараційної позики», яка може скласти близько €90 млрд до кінця 2027 року для фінансування України. Глава зовнішньої політики ЄС Кая Каллас сказала, що досягти угоди «стає дедалі складніше» через заперечення Бельгії, де зберігається більшість коштів, та зростаючу групу незгодних членів, частково підбурених американськими запереченнями.
Україна наполягає на використанні російських активів. «Росіяни не рахують своїх загиблих, але вони рахують кожен долар і кожне євро, яке втрачають», — сказав Зеленський у парламенті Нідерландів 16 грудня. Він перебував у Гаазі на запуску ще одного можливого джерела фінансування: міжнародної комісії, де можна подавати позови проти Росії за шкоду в Україні. Але Америка значно менш охоча змусити Росію платити. Рання версія американського мирного плану передбачала використання частини російських активів для двосторонніх економічних проєктів США-Росія. А американські чиновники сказали, що остання редакція прагне забезпечити, щоб «Росія повернулася до світової економіки».
Американські чиновники запропонували перетворити Донбас на «вільну економічну зону»
Найскладніше питання стосується вимоги Росії, щоб Україна здала весь Донбас, включно з частинами, які вона досі утримує. Американські чиновники запропонували перетворити ці землі на «вільну економічну зону». Зеленський наполіг, що Україна не відмовиться від суверенітету над ними, і що будь-яке українське відведення з укріплених частин Донбасу має супроводжуватися російським військовим відступом.
Чиновники Трампа кажуть, що гарантії «не будуть на столі вічно»
Стів Віткофф та Джаред Кушнер, схоже, переконані, що бізнесові угоди забезпечать тривале мирне врегулювання і що Росія погодиться на гарантії безпеки у фінальній угоді. «Не існує постійних союзників чи постійних ворогів», — наполягає один американський чиновник. Така мова, покликана вселяти надію на мир, може натомість посилити підозри: чи не менш відданий тепер Трамп європейським союзникам і чи не прагне він зближення з Росією? Адже його чиновники кажуть, що гарантії «не будуть на столі вічно».
Якщо замислитися, заяви лідерів у Берліні виглядають надто оптимістичними. Гарантії безпеки для України залежать від невизначених розгортань європейських країн, які мають небагато військ, можливо, під проводом Америки, чия готовність захищати Україну у випадку нового нападу є сумнівною. Обіцянки, що імітують статтю 5 НАТО, мають менше значення у світі, де сама відданість Америки НАТО є непевною. Джерело передбачуваного фінансування відбудови України лишається незрозумілим. Щодо території, найбільшим досягненням є те, що американські посланці, які нещодавно висували пропозиції, що фактично визнавали б російський суверенітет над окупованими землями, тепер, здається, готові прийняти план, який цього не робить.
Тепер м’яч знову на боці Росії
Втім, тепер м’яч знову на боці Росії. Дехто вважає, що Путін може скористатися територіальними поступками, якщо вирішить, що це розколе Україну й відділить США від решти НАТО. Інші ж думають, що це йому не під силу. «Немає жодного шансу, що він прийме гарантії безпеки чи [присутність] сил НАТО в Україні», — каже Іво Даалдер, колишній американський посол у НАТО. «Усе це — лише спроба догодити Трампу, а не досягти реальної угоди».
Під час Першої світової війни різдвяне перемир’я між німецькими та союзними солдатами взимку 1914 року було недовгим. В Україні воно може взагалі не відбутися.