Як дитячий лікар-інфекціоніст допомагає збивати російські дрони у складі МВГ (ФОТО)
Федір Лапій, доцент кафедри педіатрії, імунології, інфекційних і рідкісних захворювань Міжнародного європейського університету, голова Національної технічної групи експертів з питань імунопрофілактики (НТГЕІ) долучився до мобільної вогневої групи на Київщині.
Свою історію лікар-інфекціоніст розповів виданню LB.ua. Texty.org.ua публікують ключові фрагменти його розповіді у вигляді прямої мови.
23 лютого 2022 року пізно ввечері повернувся додому, вирішив, що вторгнення відбудеться незалежно від того, буду я спати чи ні. О четвертій прокинувся, увімкнув телевізор і сидів слухав того гівнюка, дочекався прильотів. Зрозуміли, що їхати кудись немає сенсу, бо дороги будуть у заторах.
Від самого ранку зв’язався із сусідами. У чаті села сказали: «Беремо лопати і збираємося в центрі, їдемо рити окопи». На місці познайомилися з хлопцями зі зведеного підрозділу бригади ім. Чорних Запорожців. З ними і працювали, ховалися від російських літаків і гелікоптерів, щоб ті нас не засікли.
У селі тоді залишилося багато людей. 25 числа знову зібралися в центрі, думали, що робити. Того ж дня почули, що підірвали міст біля Осещини.
На зборах організовувалися. Одразу потрібно було визначитися з мобільною групою, аби виїздити на різні сигнали. Оскільки в мене була машина, дали автомат — і я поїхав. Разом з іншими добровольцями виїжджали на виклики, підозрілі авто і тому подібне. Так організували в селі ДФТГ (добровольче формування територіальної громади).
Тоді ще «шахедів» не було, ще літаки збивали над нами. Бої вели навколо нас: у Броварах, Лютежі. Чернігів був у блокаді… Були різні завдання: патрулювання, охорона, перевірки на дорогах тощо. Ну і підготовка, навчання, злагодження підрозділу.
Оскільки я медик, то також займався меддопомогою, аптечками, тренінгами з тактичної медицини. Колеги із заходу України передавали ліки, гуманітарку через збережений шлях. Так через зв’язки, знайомства організовувалися й допомагали одне одному.
Коли кацапи вже відійшли, нам командири кажуть: «Хлопці, не розходьтеся, ви тут ще потрібні, знаєте місцевість, дуже злагоджений підрозділ».
До 1 квітня лише в нашому підрозділі ДФТГ було близько 150 чоловік.
Ми продовжували навчатися домедички, стріляти. Зробили тир у полі — інші підрозділи приїжджали до нас тренуватися. Ми їх пускали в обмін на набої. Повністю безпеку організовували.
А потім вийшло розпорядження — заборонити. Подібні питання були і до зберігання зброї. Приїхала перевірка, каже: треба напівпідвальне приміщення і без вікон. Хоча в нас були і охорона, і ґрати, вікна заварені, добре оснащені місця для зберігання зброї, сигналізація, камери спостереження.
Наш підрозділ зменшувався, хлопці пішли хто по мобілізації, хто повернувся до господарства. Це травень-червень. Урешті залишився кістяк — близько 60 людей. Ми і самі відсіювали — проводили анкетування, хто приходив «із запахом», казали до побачення.
Початок роботи по дронах
Грудень 2023 року. Сказали заступити на чергування мобільній вогневій групі. З чим? Дали два автомати Калашникова, які об'єднали в пару.
Машина своя, ми ці автомати поставили спарені. Мешканці села скинулися на прожектор, тепловізори були, але слабенькі.
Потім уже видали більш потужну зброю — кулемет великого калібру. Хоча здається, тоді з автоматів нам таки вдалося підбити дрон.
Далі пройшли злагодження, машину оснастили краще з допомогою волонтерів, узяли кращий приціл.
Ситуація в небі на той період — літало, але не так багато. Більше ракети були.
Протягом 2024 року вже летіто багато, досить низько, і ДФТГ збивали їх чимало. Наш підрозділ теж збив кілька штук. Але ми не «передовики виробництва».
Що роблять МВГ під час чергувань
Зараз російські дрони летять високо. Це два-п'ять кілометрів. Трапляються і реактивні, але нечасто. Тому на чергуваннях в основному звітуємо — чи пролітали повз нас, куди, який звук, висота, азимут, яким курсом пішла ціль. І це все доповнює загальну інформацію.
І коли трапляється, що неподалік збивають ціль — ми ж місцеві, знаємо всі стежки. Тому ми на зв’язку і з пепеошниками, бо їм треба уламки для звіту, а ми допомагаємо їх знайти.
Два тижні тому «шахед» упав з боєголовкою, нерозірваний. Ми разом з пожежним добровільним підрозділом села приїхали, оточили місце, щоб туди ніхто не зайшов і не розтягнув. Тому беремо на себе і таку роботу.
Зараз працюємо зі зброї великого калібру. Звичайно, що першочергово оснащують і переоснащують підрозділи, які в більш рибних місцях працюють, тих, хто ближче до кордону — там, де заходять цілі.
Найбільше цілей знищують на Сумщині, Чернігівщині, Харківщині. Ще залежить від того, яка у дронів задача. Бо в них же різні маршрути. Чи летять на Полтавщину по газовидобувних точках, чи на Чернігів і б'ють по заправках.
Під час чергування ми бачили в застосунку на карті, як дрони перетинають кордон і як їхня кількість зменшується і зменшується, поки долетять сюди, бо там по них працюють у різний спосіб — з гелікоптерів, дронів-перехоплювачів.
Буває, під дією перехоплювачів чи РЕБ дрони знижують висоту — тоді можна працювати по них і з кулеметів. От влітку хлопці з нашого підрозділу збили один, що йшов низько.
У мобільних вогневих групах чергують добровольці. Хто має право на відстрочку, бронь або не підлягає мобілізації. У нас, наприклад, є держслужбовці, які реально толково працюють, але також вони розуміють свій патріотичний обов’язок, тому долучаються. Є викладачі, директори. Є директор дитячого садочка, наприклад.
У нас є 73-річний боєць, він зараз вчиться FPV керувати. Спершу намагався піти добровольцем, йому кажуть: «Ну куди…?». Він свого часу служив у морській піхоті, потім працював будівельником, лісничим. І дуже патріотично налаштований, талановитий, пішов учитися керувати дроном. А у фізпідготовці й витривалості ще й деяким молодим може дати фору.
Підтримати групу Федора Лапія можна донатом на банку «Пліч-о-пліч» або на рахунок 5375 4112 2152 5442.