Як Гельсінкі збудували підземне «місто» замість бункерів й інтегрували його у повсякденне життя (ФОТО)
Столиця Фінляндії Гельсінкі, замість будувати "класичні" бункери на випадок війни чи катастрофи, збудувала підземне "місто". Воно настільки стало частиною щоденного користування, що люди не помічають його.
Про це пише журналістка та науковиця Анастасія Мельниченко, яка нині живе в Фінляндії.
"Це місто — суперський кейс урбаністики, відомий як Underground Master Plan: юридично закріплена стратегія, яка розглядає скельну породу як вичерпний ресурс, котрий потребує охорони та планування", — зазначила вона.
Мельниченко окреслила масштаб «Підземного міста» у цифрах:
- Правило «1 до 100»: на кожні 100 м2 площі на поверхні припадає в середньому 1 м2 підземного простору.
- Обсяги: вже збудовано понад 10 мільйонів кубічних метрів підземних просторів. Це охоплює понад 400 окремих приміщень та мережу тунелів.
- Економічна доцільність: вартість створення підземного простору в Гельсінкі відносно невисока: близько 100 євро за кубічний метр (включно з розкопками та укріпленнями). Тож такі проєкти є досить конкурентними.
Журналістка зауважує, що Фінляндії пощастило з геологією: місто стоїть на жорсткому граніті. Збудовані у такій скелі простори перевершують будь-який бетон за міцністю, додає вона. Саме ці скелі дозволили створити мережу, що налічує близько 5 500 укриттів лише у Гельсінкі.
Загальна місткість наявних в столиці сховищ — близько 900 000 осіб. Це більше, ніж офіційне населення самого міста (600 тисяч).
"Тобто, у разі катастрофи місця вистачить не лише містянам, а й туристам та людям з передмість", — пояснює Мельниченко.
Читайте також: Останній шанс Заходу. Як побудувати новий світовий порядок, поки не стало надто пізно, — Стубб для Foreign Affairs
Вона додає, що, окрім вже збудованого, місто зарезервувало на майбутнє близько 40 скельних ділянок, які поки що не мають конкретного призначення. Це стратегічний запас «порожнечі» (загальною площею близько 1400 га) для майбутніх поколінь, щоб у них був простір для розвитку інфраструктури. Генеральний план забороняє будь-яке будівництво, яке могло б заблокувати доступ до цих ресурсів.
"Фіни зробили геніальний хід. Утримувати порожні бункери — дорого і психологічно гнітюче («апокаліпсис гряде!»). Тому вони впровадили концепцію подвійного призначення: мережа приміщень у мирний час — жива та наповнена. Деякі місцеві її не виділяють якось із загального міського простору.
Доки нема війни чи ще якого лиха, то ці бункери — це басейни, хокейні арени, паркінги, картинг-центри, дата-центри (тепло від серверів, до речі, йде на опалення будинків) і навіть церква. Люди звикають бувати там щодня. Підземелля не викликає страху, воно асоціюється з дозвіллям. Це знижує рівень тривожності", — пише журналістка.
За її словами, у цьому dual-use діє правило 72 годин. Фінське законодавство вимагає, щоб будь-який об'єкт «подвійного призначення» міг бути перетворений на повноцінний прихисток цивільного захисту максимум за 72 години.
Що відбувається за ці три доби?
- Воду з басейнів зливають (або накривають спеціальними настилами)
- Встановлюють герметичні шлюзи
- Запускають системи фільтрації повітря (захист від радіації, хімічних та біологічних атак)
- Розгортають спальні місця та санітарні зони.
Анастасія Мельниченко наводить найвідоміший приклад споруди подійного призначення — басейн Itäkeskus (на фото нижче). Це дворівневий комплекс, висічений у скелі. У звичайний день тут тренуються плавці. У день катастрофи — це сховище на 3 800 осіб, яке витримує пряме влучання, має автономне водопостачання та енергетику.
Журналістка зазначає, що у генеральному плані підземного будівництва розглядається проєкт об'єднання Гельсінкі та Талліна у «місто-близнюк» через підводний залізничний тунель довжиною 80 км.
"Окрім бункерів для людей, існує ще величезна мережа суто технічних тунелів. Тут прокладено 60 км тунелів «все-в-одному»: проходять труби опалення, охолодження, електрика та водопостачання. І от виходить, що раптом яку трубу прорвало чи треба поремонтувати — вулиці не треба розкопувати, адже обслуговування відбувається під землею", — розповідає Мельниченко.
Вона додає, що вода до Гельсінкі подається через скельний тунель довжиною понад 100 км з озера Päijänne — і це одна з найдовших подібних споруд у світі.
"Коротко кажучи, це те стратегічне мислення, яке так захоплює мене. Фінляндія займається розбудовою підземного міста з 1960-х років!" — підсумовує Анастасія Мельниченко.
