Як вести переговори з Путіним: пояснює для Трампа голова МЗС Польщі Сікорський
Віцепрем'єр і міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський у колонці для New York Times пише про те, як новій адміністрації США варто поводитися з Володимиром Путіним, щоб змусити його закінчити війну проти України. Далі Texty.org.ua наводять переклад матеріалу.
Є таке прислів’я: кожна адміністрація США щоразу наново "відкриває" Росію. Майже кожен президент останніх десятиліть приходив до Білого дому з надією на новий початок, але результат завжди однаковий: що більше пропонується Москві, то більше вона вимагає.
У перші години 10 вересня понад 20 дронів, запущених з території Росії, порушили повітряний простір Польщі. Для їх перехоплення підняли літаки НАТО. Ці дрони не збилися з курсу. Вони не потрапили на територію країни НАТО випадково. Наш уряд переконаний, що це була провокація, організована російським режимом. Лише через тиждень три російські винищувачі порушили повітряний простір Естонії приблизно на 12 хвилин.
Ці та інші інциденти — ще одне підтвердження того, що Кремль не зацікавлений у мирі, а прагне ескалації. Якщо це вас дивує — ви просто не звертали уваги.
Від моменту інавгурації президент Трамп випробував усі дипломатичні шляхи для досягнення миру в Україні. Він створив посаду спеціального посланця з миротворчих місій і призначив на неї особу, прийнятну для Кремля; американські дипломати зустрічалися з російськими колегами на нейтральній території, а спеціальний посланець неодноразово відвідував Москву; Трамп особисто й публічно звертався до президента Росії Володимира Путіна із закликом «припинити!» війну в Україні, а коли Путін проігнорував це звернення, Трамп запропонував зустрітися з ним особисто на Алясці.
Але арифметика війни говорить сама за себе: Росія не шукає виходу. Її військові витрати у 2025 році, за оцінками, сягнуть 15,5 трильйона рублів — приблизно 190 мільярдів доларів, що на 3,4% більше, ніж у 2024-му. У 2026 році витрати на оборону та безпеку, як очікується, становитимуть близько 40% усього бюджету Росії.
І вже у квітні — через три місяці після вступу нової адміністрації США на посаду — українські посадовці заявили, що Росія планує збільшити свою військову присутність в Україні на 150 тисяч осіб до кінця року. Російські бомбардування українських міст не припинялися ні на день. А тепер — зухвалі порушення повітряного простору країн НАТО. Це не побічні епізоди, а ще один щабель на драбині ескалації.
Путін, можливо, й прийняв запрошення до Аляски, але не для того, щоб вести переговори добросовісно — він хотів виграти час. Його довгострокові цілі не змінилися: відновити Російську імперію, підірвати трансатлантичні гарантії безпеки, розколоти Захід і — останнє, але аж ніяк не менш важливе — послабити Сполучені Штати.
Читайте також: Кілька днів у серпні: як Трамп міг переламати хід російсько-української війни і не зробив цього
У 2013 році Путін написав у цій газеті есе, в якому зазначив: «Ми повинні використовувати Раду Безпеки ООН і вірити, що збереження законності та порядку в сучасному складному й турбулентному світі — один із небагатьох способів не допустити скочування міжнародних відносин у хаос». Звучить розсудливо, чи не так?
Есе вийшло під заголовком «Заклик до обережності з боку Росії» і виступало проти планів США щодо втручання в Сирію проти режиму президента Башара аль-Асада, який застосував зарин проти власних громадян. Менше ніж за рік російські солдати опинилися в Криму та на сході України, а ще через вісім років Путін розпочав найкривавішу війну в Європі з часів Другої світової, яка вже призвела до загибелі або поранення майже 1,5 мільйона військових. Жодного мандата Ради Безпеки ООН не було, а Генасамблея ООН безрезультатно засудила напад.
Але з Росією можна вести переговори. Просто робити це потрібно у два етапи: спершу продемонструвати силу, а вже потім сідати за стіл переговорів. Переговори між президентом Рональдом Рейганом і радянським лідером Михайлом Горбачовим, які допомогли завершити холодну війну, не могли б відбутися, якби Рейган спочатку не скористався слабкостями СРСР, чинячи потужний військовий і економічний тиск, зокрема підтримуючи рухи й країни, що кидали виклик радянському впливу по всьому світу — як-от польська «Солідарність» і афганські моджахеди. Такий двоетапний підхід спрацював: коли кремлівська еліта усвідомила, що не зможе зламати рішучість Рейгана, вона почала вести переговори.
Путін ще не на тому етапі. Єдиний спосіб змусити його сісти за стіл переговорів — це змусити його усвідомити, що він не зможе «вибити» собі вихід із помилки, яку зробив 24 лютого 2022 року, розпочавши повномасштабне вторгнення в Україну.
Для цього необхідно продовжувати фінансову й військову підтримку України та підривати основи російської воєнної економіки. Гарним початком було б, якби самопроголошені прихильники MAGA в Угорщині та Словаччині дослухалися до Трампа й припинили купувати російську нафту, а також нарешті використали понад 200 мільярдів доларів заморожених російських активів у Європі для надання фінансової допомоги жертвам війни, розв’язаної Путіним.
Найбільша країна світу не потребує більше землі. Їй слід краще дбати про те, що вже є в її міжнародно визнаних кордонах. Російське керівництво має усвідомити: спроба відновити останню імперію Європи приречена на провал. Епоха імперій завершилася.
