Як фонд «Повернись живим» стимулює конкуренцію на монопольних ринках для розвитку військових технологій
Фонд "Повернись живим" свідомо заходить на монопольні ринки та стимулює конкуренцію між виробниками, щоб розвивати технологію у змаганні. Ідеальний партнер для фонду – це компанія, яка може обгрунтувати ціну (тобто не завищує її надто сильно), визнає свої помилки, швидко веде справи, дбає про екосистему та навчання операторів тощо.
Про це розповів голова фонду Тарас Чмут на дискусійній панелі на Brave1 Defense Tech Valley 2025, повідомляє шеф-редактор "Оборонки" Богдан Мірошниченко.
Журналіст навів розповідь керівника "Повернись живим" у вигляді прямої мови.
"Іноді виробники говорять, що винен користувач"
"Нам не треба купити "в когось шось". У нас є замовник – це конкретні військові частини. Це можуть бути конкретні вироби, які вони використовують. Або ж ми можемо йти за технічним завданням, тобто розв'язувати певні проблеми на фронті.
Ми дивимось, наскільки виробник є відкритим, наскільки є адекватним у комунікації, наскільки він готовий пояснювати ціноутворення. Останнє для нас дуже важливо, адже менша ціна – це більше закуплених засобів.
Нам важливо розуміти, наскільки він адекватний з точки зору документообігу, наскільки він швидко заповнює угоду, а не тупить цілий місяць.
Нам важливо розуміти, наскільки виробник адекватний з погляду визнання своїх недоліків. Бо дуже часто, коли щось іде не так, виробник каже: "та у вас поганий користувач". Вибачте, цей користувач забезпечує вам бронювання і можливість в Києві сидіти зараз в офісі і виробляти свій дрон.
Це не користувач поганий, він адекватний. Може у вас дрон не такий? Може ви хоч спитаєте про це? Можливо треба інструкцію дати до цього дрона? А можливо просто зрозуміти, що дійсно там є якийсь заводський брак і спробувати його вирішити? Або те рішення, яке класно працює на полігоні, воно не практично в реальних умовах?
Тому виробник, який навіть робить браковану продукцію, каже: "вибачте, високі об'єми, все виправимо, справимося" – це значно цінніший партнер, аніж виробник, який може робити дуже класний дрон, але якщо щось іде не так, в нього завжди винуватий військовий. Це певний індикатор.
"Виграли суд проти українського постачальника"
За останні три роки змінилось багато чого. В повномасштабну війну ми заходили з коштами, але без ринку виробників. Ти приходиш до якогось виробника і він каже "Так, все буде через шість місяців", а фактично робить 9-12 місяців. Це відомі великі українські виробники.
Зараз усе більш рівномірно, але бувають різні ситуації. Цього тижня ми виграли черговий суд з постачальником, якого привели військові. Він провалив контракт на 8 місяців, забив на штрафні санкції і просто сказав "робіть що хочете, нам байдуже".
"Ми не прихильники монополій"
У нас є бюджет R&D. Грубо кажучи, це 120-150 млн грн на рік. Він формується менеджерами або інструкторами, які бачать щось цікаве на ринку і купують для тестування у війську. Це може бути як за запитом військових на щось нове або коли ми бачимо якогось перспективного виробника в якісь неконкурентній ніші, і ми б хотіли підтримати його з точки зору конкурентоздатності.
Це ми робимо для того, щоб підвищувалась якість, падала ціна і люди були трошки більш комунікаційно поступливими. Ми не прихильники монополій, на монопольних ринках працювати важко.
"Треба думати про екосистему та навчання"
Інколи виробники ігнорують підготовку людей. Дуже часто говорять "ви там самі розберетесь". Вибачте, але є бригади з класними високоосвіченими фахівцями, а є купа бригад, де люди якісно гірші і їх треба вчити. Найкращий засіб у поганих руках – це просто дорога іграшка.
І коли ми заходимо до виробників і пропонуємо зробити якусь "учебку", щоб готувати людей по хороших програмах, то дуже часто виробники кажуть: "а нащо? Вони там собі розберуться". Це не дуже добрий підхід.
Ще важливо – це екосистема майна навколо. Виріб може бути класний, але те що поряд з ним – його або немає, або воно абсолютно не працює, або його треба переробляти. Це створює купу проблем.
Часто виробники не дбають про забезпечення роботи свого виробу на "крок вправо, крок вліво, крок вище, крок нижче", тобто в комплексі. Жоден виріб сам по собі не дає результату, тільки в комплексі.
"Це не той час, коли треба заробляти всі гроші світу"
Нам не потрібні найкращі вироби, нам потрібні найбільш необхідні і в достатній кількості. Відповідно, нам треба рішення, які працюють тут і зараз. Рішення, які прості, дешеві, але достатні для виконання тих задач, які від них очікують.
Не забуваймо, що це війна за виживання нашої країни, і ми ще можемо її програти. І всі виробничі потужності, всі ці заводи, виробництва, вони всі підуть в кращому випадку Росії, а в гіршому – будуть знищені разом з людьми в них.
Інколи виробники забувають, що це не той час, коли треба заробити всі гроші. Це час, де треба не програти війну. Пам'ятайте: те, що ви робите – це не кудись і для когось, не в Африку. Ви робите для військовослужбовця, який зараз воює і захищає цю країну. Ви робите це не для себе, ви робите це для людини: чийогось батька, сина, доньки, сестри. І від того, наскільки якісно або неякісно ви зробите, залежить чиєсь життя.
Це про війну на виживання. Але дуже часто останні роки виглядає так, що задача виробників якомога більше зробити, якомога дорожче продати, якомога більше вивести за кордон і на цьому крапка".
