Особиста помста: кількість вбивств у «тіньовій війні» України та Росії зростає, — звіт ACLED
Незалежна організація ACLED оприлюднила звіт про приховане протистояння між Росією та Україною. У ній розглядається, як Україна застосовує тактику замахів у відповідь на повномасштабне вторгнення Росії — і як Москва намагається її відтворити. Texty.org.ua наводять ключові висновки дослідження.
Вбивство політика Андрія Парубія — одна з останніх подій у тіньовій війні, що триває паралельно з бойовими діями та ударами на великі відстані після вторгнення Росії в Україну на початку 2022 року.
Аналіз понад 150 спроб вбивств (див. карту нижче), включно з тими, що були зірвані, як в Україні, так і в Росії, демонструє, як Україна завдала особистих втрат учасникам війни — насамперед посадовцям окупаційної адміністрації, а останнім часом і високопоставленим військовим. Росія також дедалі активніше намагається перейняти цю практику. Оскільки такі вбивства не обмежені рамками поля бою, вони можуть тривати й після завершення звичайної війни, адже ті, хто її веде, навряд чи постануть перед судом.
Українська кампанія з ліквідації триває не лише на окупованих територіях України, а й у самій Росії. Єдиний інцидент у серпні 2022 року — вибух автомобіля, внаслідок якого загинула Дар’я Дугіна, донька російського націоналістичного ідеолога Олександра Дугіна, який, можливо, був справжньою ціллю — міг викликати критику з боку західних союзників України та стримати подальші спроби того року.
Утім, уже в 2023 році спроби ліквідацій на території Росії відновилися (див. графік нижче). Спочатку вони були спрямовані на російських пропагандистів, таких як Владлен Татарський і Захар Прилєпін, а також на українців, які перейшли на бік Росії, зокрема колишнього депутата Іллю Киву. Згодом українські оперативники переключили увагу на російських військових, причетних до повітряної кампанії проти України. Серед жертв — льотчики винищувачів, старші офіцери та співробітники розвідки, командир підводного човна і керівник центру підготовки операторів дронів.
З кінця 2024 року тіньова війна ще більше загострилася — як за кількістю інцидентів, так і за рівнем посад осіб, які стали її мішенями, переважно в Москві або на її околицях. 17 грудня вибухівка, закладена в припаркованому електросамокаті, вбила генерал-лейтенанта Ігоря Кирилова. Він відповідав за ядерну, хімічну та біологічну зброю Росії. Українські спецслужби заявили, що це була помста за використання російськими військами хімічних засобів у боях в Україні — тактика, заборонена Конвенцією про хімічну зброю. За тиждень до цього невідомі особи застрелили Михайла Шацького — інженера, який розробляв навігаційні системи для російських ракет і дронів. Наприкінці грудня російська служба безпеки заявила, що зірвала інші спроби замахів на високопоставлених чиновників Міноборони.
Кількість спроб ліквідацій у Росії за перші три квартали 2025 року вже перевищила річні показники за попередні три роки. Російські війська активізували зусилля щодо захоплення України, посиливши наступ на Донеччині та безперервно обстрілюючи всю країну, особливо столицю — Київ. Це, ймовірно, стало стимулом для полювання на високопоставлених російських військових. У квітні 2025 року вибухи автомобілів забрали життя старшого інженера оборонної галузі, який відповідав за системи придушення дронів, а також генерал-лейтенанта Ярослава Москалика — заступника начальника оперативного управління Генштабу Росії.
Більшість спроб ліквідацій здійснювалися за допомогою вибухівки, зокрема поштових бомб. Зафіксовані випадки часто пов’язані з нічого не підозрюючими спільниками, яких вербують через інтернет усередині країни. Така тактика не потребує проникнення та подальшого виведення українських агентів і активно використовується самою Росією у диверсійних операціях у Європі.
У 2025 році ACLED задокументувала щонайменше два ймовірні теракти смертників. Один із них забрав життя Армена Саркісяна, засновника батальйону «Арбат», сформованого з етнічних вірмен, що діяв у Донецькій області. Інший теракт призвів до загибелі Заура Гурцієва — колишнього офіцера, який у 2022 році очолював авіаційні удари по Маріуполю.
"Еволюція кампанії з ліквідацій у Росії — від пропагандистів до тих, хто безпосередньо веде та планує вторгнення — свідчить про готовність України йти на значні кроки, щоб порушити роботу російської воєнної машини.
Україна завдає ударів не лише по військових та нафтопереробних об’єктах, а й переслідує осіб, прямо причетних до спроби захоплення країни. Як і у випадку атак на інфраструктурні цілі в Росії, ліквідація окремих фігур може не мати суттєвого впливу на здатність Москви вести війну. Водночас перспектива позасудової страти далеко від лінії фронту створює додатковий тиск на потенційні цілі", — йдеться у звіті.
Росія завдає удару у відповідь
Попри заяви України про численні спроби замаху на президента Володимира Зеленського та керівника військової розвідки Кирила Буданова, Росія, схоже, лише наздоганяє у цій «тіньовій війні». За даними ACLED, з 2023-го по серпень 2025 року зафіксовано лише дев’ять російських спроб замахів.
"Дії російських оперативників здебільшого спрямовані проти відомих українських націоналістів — що, ймовірно, підживлює офіційний кремлівський наратив про «неонацистів» в Україні. Водночас коло цілей розширюється, охоплюючи вже й високопоставлених військових.
Проте Росії, схоже, бракує можливостей діяти більш рішуче за допомогою професійних кілерів у країні, де триває війна, а перевірки документів і спостереження стали звичними. Служба безпеки України регулярно повідомляє про затримання місцевих жителів, підозрюваних у співпраці з ворогом.
Після масового вислання російських розвідників із Європи у 2022 році Москва почала активно спиратися на місцевих посередників та кримінальні кола для ворожої діяльності за кордоном. Це свідчить про наявність ресурсів і для операцій в Україні, де можливості для таємних дій обмежені значно менше. Водночас пріоритет віддається «одноразовим» непрофесіоналам, які вже перебувають у країні — зокрема тим, кого радикалізували чи просто ошукали через інтернет", — зазначають автори звіту.
Вони нагадують, що за рік до вбивства Андрія Парубія, 19 липня 2024 року, також у Львові, молодий футболіст смертельно поранив Ірину Фаріон — українську мовознавицю та колишню народну депутатку — біля її дому. У березні 2025 року дезертир зі Збройних сил застрелив волонтера Дем’яна Ганула в Одесі; у травні жінка, завербована російськими спецслужбами, поранила волонтера Сергія Стерненка в Києві.
Попри обмеження, Росія розпочала цілеспрямоване полювання на високопоставлених військових та силовиків України — ймовірно, у відповідь на попередні ліквідації двох російських генералів. 10 липня 2025 року в Києві озброєний нападник у масці застрелив полковника СБУ Івана Воронича. Відповідальність за атаку взяло на себе українське відділення угруповання The Base — ультраправої організації, що виникла у США, засновника якої підозрюють у зв’язках із Росією. Водночас Київ заявив, що вбивство було замовлене ФСБ.
Полковник Воронич брав участь у низці спецоперацій, зокрема в контрнаступі України на Курську область Росії у серпні 2024 року. Використання російськими спецслужбами іноземців із кримінального середовища для його ліквідації може свідчити про неспроможність Москви відправляти і вивозити власних професійних агентів з України.
Наприкінці липня СБУ також повідомила про запобігання замахові на Сергія Філімонова, командира батальйону «Да Вінчі Вовки». За підозрою затримали ветерана війни, який, ймовірно, вважав, що його завербувала українська розвідка, а не російські агенти.
Дуель замахів триває
У звіті зазначається, що протистояння у форматі політичних убивств, імовірно, триватиме, адже як українські, так і російські спецслужби, схоже, перейняли давню ізраїльську практику фізичної ліквідації ворогів. Дехто з українських високопосадовців відкрито виступає за такий підхід.
"Вказуючи на запозичення тактики, ACLED зафіксувала кілька інцидентів, коли ймовірні українські агенти надсилали вибухівку, замасковану під окуляри, російським операторам дронів. Це нагадує операцію з використанням вибухових пейджерів проти «Хезболли», проведену Ізраїлем у вересні 2024 року. Подібно до операцій «Моссаду», практика замахів уже виходить за межі двох країн. Так, у травні в передмісті Мадрида біля приватної школи невідомі застрелили Андрія Портнова — високопоставленого чиновника часів режиму Януковича, який розробляв закони для придушення проєвропейських протестів в Україні.
Не обмежені рамками класичної війни, ці ліквідації можуть тривати й після завершення активних бойових дій, як це вже відбувалося між 2014 та 2022 роками, попри фактичне «замороження» фронту. Притягнення до відповідальності ключових осіб, які ухвалювали рішення про агресію проти України, навряд чи буде швидким, попри ордери Міжнародного кримінального суду на арешт Володимира Путіна та його оточення, а також створення спеціального трибуналу щодо України. З огляду на це мотивація до продовження позасудових страт може залишатися високою — навіть у разі досягнення перемир’я чи формального завершення війни", — йдеться у звіті.
