«Вони краще знають!» Чітке розуміння меж відповідальності в ЗСУ дуже розмите, — Ширшин
Олександр Ширшин, колишній комбат 47-ї ОМБр, продовжує тему про роль командира в сучасній війні. Він зазначає, що ключовий елемент роботи командира — ухвалення рішення. Але для того, щоб ухвалювати рішення, має бути створено чітке розуміння меж відповідальності, що на практиці в ЗСУ дуже розмите поняття. Далі пряма мова Ширшина.
“Там більша картина і вони краще знають!” — фраза, яку сказав мені один полковник з комісії від ГШ, піднімаючи палець до гори, у відповідь на мої питання щодо недоцільності певних дій, відмовляючись усвідомити очевидний результат і невиправдані втрати.
Ключовий елемент роботи командира, як і в будь-якої іншої посадової особи, що в цивільному, що у військовому житті — ухвалення рішення. Починаючи від запланованих заходів для виконання задач (який підрозділ з якою ділянкою працює, порядок вогневого ураження, час тощо) і завершуючи реагуванням на зміну в обстановці і визначення “правильної” дії в моменті. Кожне з яких веде за собою наступну череду подій, що передбачає повторну процедуру.
Щоб ухвалювати рішення (визначених, до речі, найголовнішим словом в армійці — статутом), крім всього, має бути створено чітке розуміння меж відповідальності, що на практиці в ЗСУ під час бойовухи дуже розмите поняття. Тобто в реальності, згідно зі статутом, все з дозволу “старшого начальника”, а “наказ” вищого керівництва — закон, і маєш без заперечень його виконувати. Командир завжди знає як краще, звісно, він же ж не дарма мільйон років на службі.
Читайте також: Як управляти людьми в бою. Ширшин про те, яким має бути командир
Тільки старший начальник не завжди розуміє і бачить реальний стан справ, бо керується лише картою, бойовими статутами та документами, не знає ні змін, які відбулися, не був на рекогностуванні і навіть не припускає, що з точки, пальцем вказаній на карті, нічого не видно, не знає особового складу та їхніх можливостей, часом буває тупий і звання має, бо по посадах пхали, а тепер їздить по підрозділах з перевірками і розповідає, як розгортатися в ротні-взводні колони і що “Бредлі” має чергувати на передньому краю в бойових порядках.. ну і “єжи” треба біля позицій виставити не забути!
Також і цей старший начальник має отримати дозвіл від свого старшого і т.д. У результаті перемістити спостережний пост не може навіть кбр, бо буде покараний (отримає розслідування, знімуть з посади тощо, а це для багатьох має вирішальне значення), процес ухвалення рішення займає значний час і коштує життів. При цьому всьому відповідальність несе якраз “виконавець”.
Тому і приходять бойові розпорядження з Генштабу на роту, з корпуса на окрему особу (вітання, моєму найбойовитішому “дружбану” з 9 ак), оминаючі бригади та батальйони, які безпосередньо працюють зі своїми силами та засобами і точно можуть краще оцінити свої можливості.
Друзі, не у всіх підрозділах так, але в більшості випадків я стикався і чув про ці проблеми..
Вміння ухвалити рішення має відповідати методикам (вони є, але часто люди максимум про них чули і не знають як користуватися), яким треба вчити особовий склад і потім практикувати у відповідних умовах (моделювання бойової обстановки, наприклад) і застосовувати при організації та веденні бою.
Якщо дуже спростити: будуємо довіру на базі фаховості командира, що дає йому певну свободу дій у визначених межах діяти швидко відповідно до реальної ситуації.
А далі має додаватися взаємодія і доповіді про реальний стан справ, без страху перед начальником і в готовності нести відповідальність за свої рішення.
Складно? Можливо.. тільки відкладання необхідної трансформації дорожче і загрозливіше..
