Чому галузь настільного 3D-друку під загрозою і до чого тут Китай
Чеський бізнесмен, розробник 3D-принтерів і власник Prusa Research Йозеф Пруша попереджає, що Китай непомітно взяв під контроль галузь настільного 3D-друку. Він наводить дані про стрімке зростання кількості китайських патентів, що може призвести до повної залежності світу від Китаю у цій критично важливій технології. Texty.org.ua наводять скорочений переклад блогу автора.
Що сталося?
Ну, якщо ви трохи довше займаєтеся 3D-друком, то напевно помітили, що за останні 5 років величезна кількість колись яскравих брендів зникла. Фактично в кожній європейській країні та в багатьох штатах США були свої виробники машин, і індустрія була дуже-дуже креативною в цьому сенсі. Хтось приносив інновацію, інші її переймали та повертали спільноті.
Але приблизно у 2020 році ми вперше зареєстрували згадку про 3D-друк як стратегічну галузь з боку китайського уряду. Зараз ми це знаємо після кількох років досліджень. Спершу ми зрозуміли, що щось не так, коли ціна на окремі компоненти виявилася вищою, ніж вартість готової машини в цілому. Саме це викликало наш інтерес і спонукало розслідувати питання субсидій. Вони існують і є дуже ефективними (джерело).
Наша галузь — настільний 3D-друк — стоїть перед похмурим майбутнім. Ситуація схожа на автомобільну промисловість, якщо уявити, що лише один великий бренд із високими обсягами виробництва, скажімо Audi, залишився поза Китаєм. І все. Ми буквально за крок від повної залежності від Китаю у важливій технології, яка є абсолютно критичною для створення нового інтелектуального продукту.
2020 року в Китаї раптово відбувся багаторазовий стрибок у кількості заявок на патенти в галузі 3D-друку (див. графік). Лише чотири відомі компанії збільшили кількість заявок на патенти з 40 у 2019 році до 650 у 2022 році.
Що, власне, сталося?
3D-друк перетворився на стратегічну галузь у Китаї, і на нього почали поширюватися податкові стимули на кшталт “Super deduction”. Зазвичай у світі витрати на R&D (дослідження і розробки) справді можна списати з податків. Але точно не на 200%, як у цьому випадку.
Щоб отримати таку пільгу, потрібно довести наявність реальних інновацій, і найзручніший спосіб — подати заявку на патент. При цьому зовсім не обов’язково, щоб патент було схвалено! Ідеальна схема.
Отже, навіть у сферах, де більшість простих ідей (“low-hanging fruit”) вже використано, як-от у 3D-друці, виникає можливість патентного спаму: реєструвати кожну дрібну модифікацію чи вже відомі рішення як “інновацію”. Це й ставить open hardware у дуже невигідне становище — адже те, що було відкрито поширене у спільноті, легко “запатентувати” без серйозної перевірки.
Чи немає вже prior art на все у 3D-друці?
Є величезна різниця між вартістю подання патенту та його оскарженням. Подання в Китаї коштує 125 доларів США. Для відкритого проєкту практично нереально навіть відстежувати такі патенти, не кажучи вже про спроби оскаржити їх на етапі подачі, якщо ви не перебуваєте безпосередньо в Китаї. Превентивне оскарження заявки, коли її вже подають у ЄС/США, коштує приблизно 12 000 доларів США у найпростіших випадках і в рази дорожче у складніших. Коли патент уже видано, це стартує від 75 000 доларів США і точно не є швидким процесом.
Факт, що у вас на руках є prior art, насправді мало що означає. Патент усе одно заборонятиме вам імпортувати/продавати тощо “порушуючі” товари. І щоб використати вашу карту prior art, доведеться боротися в суді. Це може обійтися у мільйони доларів, і весь цей час ви не зможете нормально працювати…
Відкрите апаратне забезпечення має величезний недолік, адже його потрібно виготовляти/транспортувати/продавати. І навіть якщо ви самі не хочете виготовляти й продавати власний продукт, вам потрібен хтось інший, хто це робитиме. Але вони завжди намагатимуться уникати ризику.
Після того як патент видано, існує пріоритетний період для подання в інших ринках інтелектуальної власності, коли можна вимагати захисту. Це дає суттєву фору порівняно зі свіжими заявками.
Вплив
Справжній вплив все ще не відчувається, "ви просто ще не знаєте про це", оскільки захист інтелектуальної власності займає багато часу: від першої подачі заявки в Китаї до знищення чийогось проєкту може минути понад 5 років.
