«А мій в Азові». Як почувають себе рідні військових (ПОГЛЯД)
Ексміністерка соціальної політики Оксана Жолнович на своїй сторінці у соцмережах відреагувала на рекламу «А мій в Азові». Її син воює, і Жолнович на прикладі свого досвіду описує, як почуваються рідні військових. Texty.org.ua публікують її думку у вигляді прямої мови.
Реклама "А мій в Азові" викликала жваві дискусії про те, як мають/можуть себе поводити/почувати рідні військових.
Хочу теж розповісти про свої почуття, бо мій єдиний син з 18 років, вже більше трьох років, теж воює і починав з Азову. Тому, напис "Мій в Азові" торкається мене безпосередньо.
Що я як мама відчувала, коли чула про його загиблих побратимів? Звісно пекучий холод, бо те, що це не з ним — лише Боже провидіння!
Що я як мама думала, коли чула, що по ньому під час сну повзають миші — біль, бо не так я уявляла його молодість і дорослішання.
Але, що як мама я відчуваю весь час — неймовірну гордість!
Бо мій син справжній чоловік, який мав сміливість стати на захист країни.
Тому рідні військових не носять "показовий траур", а намагаються жити і робити все, щоб подвижництво їхніх найближчих не було марним, щоб вони повернулися в кращу країну!
І так, я би дуже хотіла, щоб мій син, нарешті, зміг повноцінно вчитися, будувати кар'єру, зустрічатися з дівчиною, але я розумію, що спочатку його має хтось замінити.
І поки ця ситуація незмінна, дуже неприємно чути різні виправдання, на зразок: "мій не для війни", "нехай спочатку підуть діти чиновників", "як же я буду сама" і т.д. А ще складно мовчати на це у відповідь.
Тож сьогодні вирішила більше не мовчати…
Я щиро дякую Азову, що став першим місцем гарту для мого сина і сформували в ньому необхідні для боротьби навички.
Я пишаюся всіма нашими дітьми, які обрали свободу і гідність та відстоюють їх! Бережи кожного Боже!
