Як закритість парламенту допомагає "слугам народу" і їхнім спільникам з ОПЗЖ протягувати шкідницькі ініціативи (ПОГЛЯД)
16 липня Верховна Рада ухвалила закон № 12320 щодо забезпечення дотримання гарантій адвокатської діяльності, в якому йдеться про заборону повʼязувати адвоката з клієнтом у медіа. Тепер медійників можна буде притягнути до адміністративної відповідальності просто за згадку того, що певний адвокат представляв чи представляє інтереси певної особи. У парламентському Комітеті з питань антикорупційної політики наголошують, що це може створити тиск на журналістів, тому готують блокуючу постанову.
Ухвалення цього скандального законопроєкту стало можливим зокрема й тому, що парламент досі працює у закритому режимі, вважає громадський діяч, співкоординатор "Простору свободи" Тарас Шамайда. Texty.org.ua наводять його аргументацію у вигляді прямої мови.
Історія з ухваленням Верховною Радою скандального законопроєкту #12320, який передбачає покарання за так зване "ототожнення адвоката з клієнтом" — ще один приклад того, наскільки шкідливою є закритість роботи парламенту.
Коли порядки денні й час розгляду законопроєктів приховуються, засідання комітетів анонсуються і транслюються лише за бажанням самих комітетів, "слугам народу" і їх спільникам з ОПЗЖ набагато легше протягувати подібні шкідницькі ініціативи.
Слід віддати належне депутатам від фракції ЄС на чолі з Володимиром В'ятровичем, які подали поправки про вилучення цієї самої "заборони ототожнення". І чітко обгрунтували чому це треба вилучити. Однак відомий своїми одіозними рішеннями правоохоронний комітет тупо відхилив ці поправки.
Після чого парламент без обговорення ухвалив законопроєкт у другому читанні і в цілому 262 голосами (і це голоси не лише "слуг народу" й ОПЗЖ, але і груп "Довіра" та "За майбутнє", і 10 депутатів від "Батьківщини").
Що тепер робити?
По-перше, безумовно потрібно закликати президента накласти вето на законопроєкт. Для цього не потрібно відхиляти його повністю, там є нормальні положення про захист прав адвокатів. Достатньо вилучити скандальну статтю про "ототожнення".
По-друге, розв'язувати проблему небезпечних для суспільства законопроєктів системно, виловлюючи їх на стадіях реєстрації чи принаймні першого читання, а не тоді, коли вже все залежить від доброї волі президента, яку він виявляє, м'яко кажучи, нечасто і як правило лише під сильним тиском суспільства.
Потрібна повноцінна відкритість роботи парламенту — від оприлюднення порядків денних пленарних засідань до розширення доступу журналістів до Ради
І для цього якраз потрібна повноцінна відкритість роботи парламенту — від елементарного оприлюднення порядків денних пленарних засідань (які приховуються буцімто "щоб ворог не здогадався") до розширення доступу журналістів до Ради загалом і її комітетів зокрема.
Раптом хто забув, нагадаю, що президент Зеленський ось уже пів року не підписує ініційований Ярославом Юрчишиним і ухвалений парламентом законопроєкт 11321 про відкритість роботи парламентських комітетів та органів самоврядування. Тобто абсолютно не криючись, прямо порушує Конституцію, яка зобов'язує його підписувати або ветувати закони упродовж 15 днів. Причому в Конституції є пряма вказівка, що якщо ці 15 днів минули, то закон вважається схваленим президентом і має бути обов'язково підписаним.
Про такі речі всі ми, а особливо — журналісти й публічні особи, які мають більший вплив у суспільстві, маємо нагадувати президенту, змушуючи його виконувати принаймні головні його конституційні обов'язки.
