«Відчиняємо двері — а нема куди вибігати». Що розповідають мешканці київського будинку, де ракета знищила цілий підʼїзд
У девʼятиповерхівці в Соломʼянському районі Києва, куди вранці 17 червня влучила російська ракета, Оксана Сюрха з чоловіком Сергієм та 14-річною дочкою орендували квартиру на восьмому поверсі сьомого підʼїзду.
Про те як, її сім'я пережила російський обстріл, Оксана розповіла в інтерв'ю виданню Суспільне.
Коли розпочалася атака дронів, Оксана, Сергій та їхня 14-річна дочка вперше вирішили спустися до укриття — у підземний перехід біля будинку.
"Було приблизно 10-12 вибухів, ми не рахували вже, — розповідає Оксана. — Коли вони закінчилися, ми піднялися у квартиру. Потім побачили, що летить ще балістика. Знову спустилися, перечекали, піднялися. О 3:40 донька мені сказала: "Мамо, ще трохи ― і все закінчиться, тривога триває до 5 ранку зазвичай і все". Але полетіли знову "шахеди".
Ми сховалися в закутку квартири за двома товстими стінами, давай знову збиратися в укриття ― і тут засвистіла ракета. Винесло все, що було. Спалах, вогонь, скло посипалося, піднявся запах пилюки й бетону. Ми, в чому були, стали тікати. І друга ракета. Вибігаємо, відкриваємо двері ― а нема куди вибігати".
Оксана згадує, що після вибуху, коли вони стояли ще нагорі й дзвонили в усі можливі служби, то кричали сусідам, щоб організуватися й разом кликати на допомогу. "Щоб люди знали ― ми тут є живі. Але ніхто не відгукувався. Була тиша", — розповідає Сюрха.
Оксана набрала рятувальників. Вони з чоловіком пояснювали: родина на восьмому поверсі, сходів немає, підʼїзду також. ДСНС не могли підʼїхати, бо пожежі, як і тривога, досі тривали.
"Коли рятувальники сказали, що не дотягується кран до нас, моя дитина зі мною прощалася, ― каже Оксана. ― Вона казала: "Мам, памʼятай, що я тебе дуже сильно люблю". А все довкола палає, вибухає шифер, і ми сидимо на восьмому поверсі, звідки немає виходу. Або ми впадемо, або згоримо, або нас спасуть".
Рятувальникам довелось діставати сімʼю через вікно.
Скло посікло жінці ногу, але це вона помітила вже на землі, коли медики почали її обстежувати. Тоді почалась нова хвиля вибухів. Оксана сказала медикам облишити її та всім терміново бігти в укриття.
"Ми дякували Богу, що ми не отам, не в руїнах, не на восьмому поверсі, — згадує вона. — Це зараз найдорожче для мене".
Дивіться також: Фото дня. Три знакові світлини обстрілу Києва, які має побачити світ
Сімʼя Сюрх досі не знає долю свого кота. Він так і лишився в квартирі ― після вибуху заховався у ванній.
"Я вам не можу передати, що відчувала в той момент. Але я не могла шукати кота, мусила допомагати доньці. Я буду рада, якщо він знайдеться живим. А як ні, то тепер він наш янгол-охоронець", — Оксана робить паузу й ще раз повторює: найважливіше, що вціліла її сімʼя.
