Яких ключових помилок припустилися праві та ліві в Європі і як їх виправити (ПОГЛЯД)

Типові помилки європейських лівих і правих

Нехтування освітою на всіх рівнях

Той факт, що сьогодні гроші можна заробити відносно легко, хоча й діяльністю, яка не має економічного сенсу, через впливових осіб, одруження з багатим, використання лазівок у сірій тіні чорної економіки тощо, призвів до того, що відносна ціна освіти в очах поколінь Y і Z, народжених після 1986 року, знизилася.

Виховна роль, яку перебрали на себе соціальні мережі, та байдужість вчителів призвели до того, що з'явилися егоїстичні, орієнтовані на короткострокову вигоду люди, які очікують на все, що їм належить, і позбавлені критичного мислення (останню функцію вони делегували штучному інтелекту). Такі «громадяни», повністю позбавлені громадянського почуття, приходять на вибори без мінімуму знань і відповідальності.

Читайте також: Постійне використання ШІ у роботі погіршує когнітивні здібності, — дослідження

Нехтування інноваціями та підприємництвом

В Європейському Союзі нехтували не лише громадянсько-гуманітарною освітою, а й техніко-інженерною. Європа не змогла створити клімат, який би гармонізував інтереси інноваторів, фахівців з інтелектуальної власності, виробників та фінансистів.

Так, у 2023 році рейтинг країн за кількістю схвалених патентів (https://worldpopulationreview.com/country-rankings/patents-by-country) показує, що єдиною європейською державою в топ-10 є Німеччина (на 6-му місці), а в топ-20 лише Франція (11-те місце), Велика Британія, яка не є членом ЄС (14-те місце), та Італія (17-те місце). Звичайно, європейці ніколи не матимуть такої ж жаги до ризику, як американці (звідси і рідкісність венчурного фінансування), але їх можна стимулювати за допомогою державної політики, як це робиться в Китаї.

Делегування оборони США

У період з 1991 по 2022 рік європейці сповна насолоджувалися дивідендами миру, отримуючи вигоду від однозначної прихильності США в рамках НАТО та невизначеності реваншистських претензій Росії. Зараз європейці, здається, прокинулися від цієї летаргії, але збільшення оборонних бюджетів має бути доповнене глибшою співпрацею у сфері уніфікації озброєнь.

Делегування енергопостачання Росії

Німецька промисловість, зокрема, довгий час була найбільшим бенефіціаром дешевих енергоносіїв з Росії, і для цього існував внутрішній політичний консенсус.

Наразі ця політика була повністю переглянута у зв'язку з пошуком альтернативних джерел енергії. Здається, європейці зрозуміли, що їхня власна безпека має свою ціну, яка заслуговує на те, щоб її платити. Тому не слід заохочувати повернення до постачання енергоносіїв з Росії, навіть якщо війна в Україні закінчиться.

Делегування промислового виробництва до Китаю

Занадто довго Європейський Союз вважав, що в безконфліктному світі він може стати світовим постачальником послуг, делегуючи при цьому промислове виробництво таким країнам, як Китай. Нові геополітичні розломи показують, що ця політика була наївною і що виживання і процвітання Європи залежить від наявності міцної виробничої бази (навіть якщо вона дорожча, ніж у конкурентів).

Помилки європейських лівих

Європейські ліві відійшли від цінностей, які вони відстоювали після Другої світової війни, втративши при цьому багато прихильників.

Замість того, щоб переважно підтримувати економічно обґрунтовані запити найманих працівників (як це було впродовж історії), європейські ліві перетворилися на захисників різних меншин (релігійних, сексуальних, расових тощо), втративши при цьому підтримку основної маси виборців.

Ліві відійшли від цінностей, які вони відстоювали після Другої світової війни

Понад те, європейські ліві перестали пропагувати меритократію, тобто соціальне сходження через важку працю, що залишило сцену відкритою для демагогів і популістів, для тих, хто заохочував соціальне сходження більш-менш нелегальними шляхами.

З іншого боку, ліві не змогли пояснити пенсіонерам покоління бебі-бумерів, що соціальна держава не є бездонною ямою з грошима і що існують економічні обмеження як щодо мінімального пенсійного віку, так і щодо співвідношення пенсій і зарплат.

Витіснення релігії з освітнього простору

За просвітницькою традицією, релігію і духовність витіснили не лише з політики та економіки (можливо, це нормальний процес), а й з освіти.

Або ж, не маючи чітких моральних орієнтирів, нові покоління стали легкою здобиччю продавців ілюзій з соціальних мереж і не тільки. Забули про те, що людина живе не лише в матеріальній сфері, а й потребує набору духовних орієнтирів.

Не маючи чітких моральних орієнтирів, нові покоління стали легкою здобиччю продавців ілюзій

І якщо їх немає, то їх місце одразу ж займуть всілякі ідеології (комуністичні, фашистські, популістські тощо). Власне, наполегливість лівих у запереченні формотворчої ролі релігії та духовності призвела до помилок, про які йтиметься нижче.

Позитивна дискримінація сексуальних і расових меншин

Ми всі можемо погодитися з тим, що меншини всіх видів не повинні зазнавати негативної дискримінації і мають користуватися тими ж правами та обов'язками, що і всі інші. Але це не означає, що слід впроваджувати політику позитивної дискримінації цих меншин, тобто надавати їм перевагу при прийомі на роботу, просуванні по службі, призначенні на керівні посади тощо.

Деякі надмірності з минулого не повинні виправлятися за рахунок надмірностей протилежного знаку в сьогоденні. Інакше виникає зневага до більшості виборців, які справедливо відчувають себе скривдженими.

Зневажливе ставлення до імміграції, як кількісно, так і якісно

Європа приваблювала і надалі приваблюватиме значну кількість мігрантів з менш розвинених країн. Це явище має чіткі економічні підстави, такі як необхідність заміни робочої сили в європейських економіках з несприятливою демографічною ситуацією (всі без винятку країни-члени ЄС мають від'ємний природний приріст, тобто смертність перевищує народжуваність) або необхідність виконання низькокваліфікованої роботи, яку європейці більше не хочуть виконувати.

Втім, у деяких європейських державах процес залучення іммігрантів зайшов надто далеко в кількісному відношенні. Так, у таких країнах, як Австрія, Ірландія чи Швеція, іммігранти становили у 2024 році п'яту частину всього населення; у Бельгії, Німеччині чи Іспанії — шосту; у Нідерландах, Великій Британії чи Словенії — сьому; у Франції, Португалії чи Латвії — восьму (https://www.visualcapitalist.com/charted-the-share-of-foreign-born-population-in-oecd-countries/).

Не дивно, що це явище викликало реакцію неприйняття з боку місцевого населення, а також міграцію голосів до націоналістичних партій, таких як FPÖ в Австрії, AfD в Німеччині або RN у Франції. Не тільки кількісно, але й якісно проблеми іммігрантів розглядалися неналежним чином.

Замість того, щоб обумовити возз'єднання сім'ї іммігранта наявністю відповідного доходу від роботи, було надано дозвіл на в'їзд багатодітним сім'ям, що спричинило тиск на бюджети соціального страхування, а це знову викликало невдоволення місцевих жителів.

Провал мультикультуралізму

Було б бажано надати іммігрантам право на постійне проживання за умови складання ними іспиту на громадянство, за американською чи австралійською моделлю. Натомість ліві партії віддали перевагу моделі мультикультуралізму, фактично співіснування глибоко несумісних культур, релігій і способів життя.

Відмова самих європейців від юдео-християнського характеру європейської культури призвела до такого змішання цінностей, що вилилося в геттоїзацію і тероризм новоприбулих, які не змогли/не захотіли пристосуватися до способу життя місцевих громад.

У Румунії доктринерська невизначеність політичної лівиці та її слабкі контакти з європейськими тенденціями дозволили уникнути більшості з цих помилок, можливо, за винятком першої (нехтування представництвом трудящих і відмова від меритократії як сходинки для соціального сходження).

Насправді румунська політична лівиця прийняла деякі заходи в економічній сфері, які сприяли досить заможним верствам суспільства (відмова від прогресивного оподаткування, дозвіл на віднесення особистих витрат на рахунки фірми, відмова від покарання фірм з від'ємним капіталом тощо).

Помилки європейських правих

Помилок європейських правих менше, ніж помилок лівих, але вони мають не менші наслідки.

Надання переваги національному фактору за рахунок європейського федералізму

Давно відомо — і це підтверджено звітами Летти і Драгі — що Європа не в змозі капіталізувати економію на масштабах, яка випливає з потенційного єдиного ринку з населенням у 450 мільйонів осіб.

Фрагментація виробництва та послуг, ревниве збереження національних чемпіонів призводять до неефективності у порівнянні з основними глобальними конкурентами. Європейські праві виступили захисниками вузькопартійних інтересів національних капіталістів, замість того, щоб створити для них рівні умови гри, що охоплюють весь Європейський Союз. А можливий відступ у межах національних кордонів, у так звану «Європу націй», був би лише на користь стратегічним конкурентам, які зацікавлені в ослабленій і розділеній Європі.

Нехтування монетарною та фіскальною ортодоксальністю

В історичному минулому праві асоціювалися зі здоровими грошима і здоровою фінансовою політикою. Наразі, через бажання надмірно стимулювати виробництво і споживання (і отримати голоси виборців), від принципів монетарної та фіскальної виваженості відмовилися, звідси і розбухаючі державні борги, що лягли на плечі майбутніх поколінь.

Перевага в бізнесі егоїзму та короткостроковості

Тотальне підпорядкування принципів владі грошей призвело до поширення деяких практик, які є глибоко шкідливими з економічної та соціальної точки зору: зростання криптовалют, азартних ігор, маніпулятивних соціальних мереж. Продукти навмисно виробляють з коротким терміном служби, щоб вони швидко ламалися і підлягали заміні, послуги дедалі більше заполоняють приватне життя людей, все продається (за відповідною ціною).

Наступних двох помилок європейські праві ще (поки що) не зробили, але небезпека їх скоєння дуже велика:

Остаточна відмова від кліматичного порядку денного

Під виправданням «Європа, де проживає лише 7% світового населення, не може врятувати всю планету від кліматичних катастроф» ховається бажання відмовитися від значного прогресу, досягнутого Європою до цього часу і до якого європейські праві ставилися конструктивно.

Інші держави волею-неволею наслідують європейське лідерство в питаннях кліматичного регулювання

Правда полягає в тому, що інші держави волею-неволею наслідують європейське лідерство в питаннях кліматичного регулювання. Незалежно від того, чи йдеться про зміну урядів у демократичних країнах, таких як США чи Бразилія, чи про довгострокове планування в автократіях, як-от Китай, громадськість і політики не можуть залишатися байдужими до кліматичних викликів, які щороку провокують все більше жертв і для яких ціна бездіяльності зростає в геометричній прогресії.

Продовження заміщення енергії, виробленої з вуглеводнів, енергією з альтернативних джерел (гідро-, вітрової, сонячної, атомної) має сенс в Європі, не в останню чергу тому, що цей континент менш забезпечений вуглеводнями і не може залежати від їх імпорту від стратегічних конкурентів.

Щодо недоліків, які несе Європі використання дорожчої енергії, то їх вирішення пов'язане, з одного боку, з завершенням створення загальноєвропейської енергетичної мережі, а з іншого — з початком застосування так званого механізму CBAM (Carbon Border Adjustment Mechanism), за допомогою якого карається продукція інших, менш свідомих щодо клімату країн, що виробляється в Європі.

Таким чином, європейці будуть платити вищу ціну за імпорт, але водночас стимулюватимуть екологічне виробництво в інших частинах світу.

Остаточна відмова від регулювання

Це також радше теоретичний ризик у світі, де панує гостра конкуренція без правил. З одного боку, Європа потребує спрощення своїх іноді абсурдних правил. З іншого — повна відмова від європейських правил була б згубною, особливо в таких сферах, як соціальні медіа, штучний інтелект, криптоактиви, генетично модифіковані харчові продукти тощо.

Доки реформована система освіти не сформує вибагливу громадськість, люди потребуватимуть захисту від помилок, яких вони можуть припуститися через жадібність або брак знань.

У Румунії внутрішні праві наполегливо просували перші три згадані помилки (надання переваги національному фактору за рахунок європейського федералізму, нехтування монетарною та фіскальною ортодоксією, надання переваги в бізнесі егоїзму та короткостроковості) і мають очевидні спокуси відмовитися від кліматичного порядку денного та регулювання.

Тож залишається тільки дивуватися: звідки беруться суспільне невдоволення та антисистемні голосування, коли всі «ліки», запропоновані націоналістичними партіями, вже застосовані? Можливо, це якась мімікрія, копіювання решти світу?

Можливі шляхи виходу з глухого кута

Між європейськими лівими та правими є достатньо простору для компромісу, за умови, що обидві сторони визначать свій спільний інтерес (сильна Європа у глобальному контексті) та відмовляться від крайніх позицій.

Між європейськими лівими та правими є достатньо простору для компромісу

По-перше, необхідно провести різницю між правими партіями, які посилили свій дискурс лише як реакцію на ексцеси лівих, але залишаються відданими європейським проєктам (такі як Fratelli d'Italia), і тими партіями, які мають на меті послаблення Європейського Союзу до втрати актуальності (такі як FIDESZ).

Тоді європейські ліві мають шукати розумний компроміс із партіями першої категорії, відмовляючись у процесі від таких програшних ідей, як привілеювання меншин, стимулювання безмежної міграції, мультикультуралізму тощо.

З іншого боку, проєвропейські праві партії повинні збалансувати свої національні та проєвропейські дискурси, упорядкувати свої державні фінанси та продовжувати підтримувати суто європейську кліматичну та регуляторну політику.

Залишається сподіватися, що, принаймні на європейському рівні, знайдеться достатньо політичних лідерів, які зможуть подолати ці виклики.

безпека європи ліві опініон політика популізм праві єс