Українська армія просякнута каргокультом. Люди імітують форму без змісту. Але це можна змінити, — Маркус (ВІДЕО)

Маркус наголошує, що головна проблема української армії — це люди.

"Наша військова система просякнута великою кількістю рудиментарних елементів. Це стосується всього: і процесів, і посад, і підходів до управління

Але найбільша проблема навіть не в тому, що система застаріла, а в тому, що в неї немає внутрішньої зацікавленості у змінах.

У ЗСУ відсутній природний механізм саморефлексії, який би дозволяв аналізувати власні недоліки та виправляти їх. Реальні зміни відбуваються або надто повільно, або взагалі не відбуваються, і проблема тут у людському факторі", — каже військовий.

Він зауважує, що елементи армійської системи, які потребують змін або взагалі ліквідації, є тими самими речами, на яких військові роками вибудовували свою самооцінку. І коли ми намагаємося поставити під сумнів старі методи управління, для кадрових військових це не просто дискусія про ефективність, а екзистенційне питання. Люди, як провели в цій системі роки, бачать загрозу не лише своїй кар'єрі, а й самій моделі їхнього існування.

"На жаль, у своїй більшості кадрові військові дуже слабко здатні оперувати абстрактними поняттями, але їхня самооцінка тримається саме на абстрактних структурах, таких як звання, ритуали, ієрархічні привілеї.

Як наслідок, уся система просякнута каргокультом. Люди імітують форму, але не усвідомлюють змісту.

Честь. Це ж також абстрактний конструкт. Запитайте генерала Ткачука, який кілька десятиліть був головним постачальником офіцерів у ЗСУ, що таке честь. Два десятиліття українських офіцерів виховував один з найбільших корупціонерів нашої армії. Ми виховали недоговороздатне покоління військових управлінців", — зазначає військовий.

МПЗ

Маркус каже, що яскравим прикладом каргокульту є вертикаль морально-психологічного забезпечення, або МПЗ. Він іронізує, що девізом МПЗ мають бути слова "контроль важливіший за ефективність".

Маркус розповідає, що говорив з багатьма генералами про цю структуру, і вони погоджувалися, що у нинішньому вигляді вона не потрібна. Але проблема в тому, пояснює блогер, що у цій ланці задіяна величезна кількість офіцерів. І як тільки хтось порушує питання про неефективність МПЗ, він автоматично стає ворогом для всіх, хто дотичний до цієї структури.

За словами Маркуса, люди системи опирають реформам, бо сприймають їх як загрозу і не готові визнавати, що обіймають посади, які не мають сенсу. І це стосується будь-яких принципових змін в армії.

Військовий наводить паралель: офіцер МПЗ — це радянський замполіт, задачею якого був контроль. Функціонал офіцерів МПЗ абсолютно відірваний від реальності. Вони дублюють функції психологів, юристів, і що найголовніше — немає жодної оцінки їхньої функції.

"Їхні посади існують не тому, що вони розв'язують проблеми, а тому, що їх просто не можуть прибрати.

Зараз МПЗ знову перейменували, тепер це ППП (психологічна підтримка персоналу — Ред.), але що це змінило? Це чергова спроба оживити мерця, якого ще 30 років тому треба було поховати і забути", — підкреслює військовий.

Звання

Другий приклад каргокульту, на думку Маркуса, — це звання.

"Нині суть звань не розуміє майже ніхто. А найгірше, що цієї суті не усвідомлюють ті, хто їх носить. Звання — це за великим рахунком адміністративна умовність, але в нашій армії вони перестали бути інструментом і перетворилися на фетиш. Наприклад, якщо ми кажемо "командир батальйону", ми розуміємо, що це за людина і яка її роль у системі. Але якщо ми кажемо "полковник", це не дає нам жодної інформації про його функції, компетенції чи обовязки.

У чому суть звань? В армії кожна посада має ШПК — штатно-посадову категорію. Згідно з керівними документами, щоб зайняти конкретну посаду, достатньо мати звання в певному діапазоні, що відповідають цій категорії. Тобто основним юридичним критерієм, щоб обійняти ту чи іншу посаду, є лише звання. Не потрібна атестація, реальний бойовий досвід, не вимагається якимось чином підтверджувати компетенції. Жодного реального критерію оцінки, просто механічне присвоєння чергового звання через певний термін служби, і ти автоматично підіймаєшся кар'єрною драбиною.

Саме таким чином у бойових бригадах у нас з'являються командири рот, які в житті не бачили передову. Командири батальйонів, які не мають бойового досвіду.

Систему не хвилюють ні заслуги, ні освіта, ні досвід, ні репутація, лише звання, яке у нашій армії є просто фікцією", — наголошує Маркус.

Він додає, що система військових звань не повинна бути традицією або почесним титулом, вона має стати інструментом ефективного управління.

"Зараз система зжирає усіх, хто намагається орієнтуватися не на процес, а на результат. І усіх це влаштовує, бо якщо немає змісту, немає критеріїв. Таким чином в армії роками відбувалася негативна селекція. Роками в армії на посади призначалися люди завдяки тим рисам, які не дають переваги у війні", — окреслює ситуації військовий.

Чи можна реформувати армію

Саме зараз можливість реформувати армію стала реальною, вважає Маркус. По-перше, повномасштабна війна кристалізувала усі проблеми війська до такої міри, що вони очевидні усім. По-друге, сьогодні ЗСУ наповнені величезною кількістю мотивованих людей з багатим життєвим досвідом, які не вростали десятиліттями в армійську систему. Багато з цих людей за останні три роки набули більшої експертизи в армійських процесах, ніж мають самі кадрові військові. А найголовніше — вони готові до змін і готові працювати на результат.

Що слід змінити

"Пріоритизація напрямків роботи життєво необхідна. Я обговорював концепцію з дуже багатьма фаховими людьми з дуже різних сфер, в тому числі із тими кадровими офіцерами, думку яких дуже поважаю. Після проведеного аналізу зупинилися на трьох напрямках, на яких варто сконцентрувати наші зусилля: знання, досвід і мотивація", — каже Маркус.

Перше — функції і метрики: структурування функціональних обов'язків посадових осіб в Збройних силах в такий спосіб, щоб чіткість визначення відповідального не викликала сумнівів, а результат можна було виміряти чіткою метрикою.

Друге — цифровізація: в координації з цифровими командами Міністерства оборони України та Генштабу допомогти в розвитку цифрових продуктів для армії.

Третє: формування повноцінного сержантського корпусу в Збройних силах України.

За словами Маркуса, військовослужбовці 47 бригади розробили концепт людиноцентричної цифрової екосистеми. Її ключовими задачами була автоматизація процесів небойового аспекту функціонування
війська.

Концепт був представлений ще влітку 2023 року командуванню новоствореної військової частини програмістів, а також цілій групі
високопосадовців апарату головкома та особисто Валерію Залужному.

Після звільнення Залужного цю військову частину декілька разів намагались розформувати, але вона вижила завдяки хлопцям, які в ній служать, та цифровій команді Міністерства оборони.

Маркус каже, що деякі елементи цієї системи вже з'явились, але критично не вистачає трьох її складових:

• цифровізації особової справи військовослужбовця, яке і забезпечить автоматичні розрахунки досягнення результатів тієї чи іншої посадової особи
• розширення функціоналу для військовослужбовця в тій частині, яка б формувала культуру безперервного навчання військової справи, а значить і зберігала життя наших бійців
• створення аналітичного апарату для підбору кадрів та оцінки діяльності діючих посадових осіб для вищого командування

Маркус наголошує, що необхідно загально розділити функції військовослужбовців на три ланки:

• офіцери — ті, що займаються плануванням
• сержанти — ті хто реалізовує процес виконання плану і є посередником між солдатом і командиром
• солдати — ті, хто безпосередньо виконують роботу для забезпечення якісного виконання бойових задач

"На прикладі армії США ми бачимо наскільки сержантський корпус, який вони називають хребтом армії, є дієвим інструментом в руках мудрого офіцера. І сьогодні завдяки якісним прецедентам, яких з початку повномасштабного вторгнення ми маємо безліч, у нас є можливість створити в українській армії сержантський корпус, який буде потужнішим навіть за сержантський корпус союзників.

Створення сержантського корпусу як окремої інституції з достатньою мірою автономності дасть нам можливість бути гнучкішими, а нове і ефективне матиме більше шансів для виживання і системного розвитку, що неможливо зараз у нашій пострадянській системі. Армія, як і будь-яка система, має еволюціонувати. Для цього необхідно допустити місце для принципово нових практик, щоб неефективне зникало, а ефективне мало можливість інтегруватися в систему і ставати її частиною доти, доки також не втратить актуальність.

Щоб реалізувати реформу сержантського корпусу повною мірою,
необхідно паралельно реформувати систему офіцерства", — наголошує Валерій Маркус.

військо маркус проблеми в ЗСУ реформи зсу сержанти управління