Що має зробити Європа, щоб захистити себе і Україну від агресії Росії, — CEPA
Європа має діяти терміново, щоб зміцнити свою оборону або зіткнутися з наслідками триваючої агресії Росії. Про це у статті для Центру аналізу європейської політики (CEPA) пишуть політичні аналітики Юрай Майчин і Пол Тейлор. Texty.org.ua публікують переклад матеріалу.
Оборонний, технологічний і промисловий потенціал Європи необхідно швидко зміцнити, використовуючи важелі регуляторної влади Європейського Союзу і його величезний ринок. Для цього урядам потрібно буде збільшити національні витрати та брати колективні позики, щоб задовольнити зростаючі потреби в обороні.
Водночас слід переконати фінансовий сектор змінити своє сприйняття оборонних інвестицій і визнати їх етичним суспільним благом після того, як агресія Росії проти України викрила недостатню спроможність і фрагментацію європейської оборонної промисловості.
Ця критична вразливість була підкреслена у звіті ексголови Європейського центрального банку Маріо Драгі за 2024 рік, який закликав Єврокомісію діяти швидко, щоб усунути цей недолік.
Президент Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн зробила безпеку й оборону пріоритетами свого другого мандату, створивши посаду першого комісара з питань оборони і космосу і поставивши за мету створення єдиного європейського оборонного ринку.
Це буде досить не просто, оскільки країни-члени запекло оберігають оборону як основний елемент національного суверенітету, але той факт, що Росія, як очікується, відновить свої збройні сили протягом трьох-п'яти років і ще більше загрожуватиме НАТО, не залишає іншого вибору, окрім як колективно зміцнювати виробництво. А це означає великі, довгострокові контракти для виробників.
Щоб досягти цих цілей, Єврокомісія має зосередитися на усуненні найбільш критичних прогалин у європейських можливостях, як-от ракети великої дальності, системи протиповітряної і протиракетної оборони, стратегічні повітряні перевезення, дозаправка літаків класу «повітря-повітря» і кіберзахист.
Вона також має забезпечити баланс між придбанням цих сил і засобів у постачальників з-поза меж ЄС, якщо європейські варіанти не можуть бути швидко доступні, і розбудовою більш самодостатньої і стійкої європейської оборонної промисловості в довгостроковій перспективі. Це охоплюватиме рішення про те, наскільки глибоко залучати Велику Британію, значну оборонно-промислову потугу, та інші країни, що не є членами ЄС, такі як Норвегія.
Дефіцит європейських оборонних інвестицій коливається від 300 млрд євро до 500 млрд євро
За оцінками, дефіцит європейських оборонних інвестицій коливається від 300 млрд євро до 500 млрд євро. Очевидно, що 1,5 млрд євро, запропонованих Європейською комісією в рамках Європейської оборонно-промислової програми (EDIP), буде недостатньо для стимулювання спільних закупівель.
Хоча програма правильно спрямована на заохочення урядів країн ЄС до колективних закупівель і зосередження уваги на рішеннях європейського виробництва, фінансування катастрофічно не вистачає для подолання розриву в масштабах.
Однією з ключових перешкод залишається небажання Європейського інвестиційного банку (ЄІБ), підтримане обережними міністрами фінансів, повністю охопити оборонний сектор. Кредитування все ще обмежується проєктами подвійного призначення, за винятком озброєнь і боєприпасів, і це свідчить про те, що континент поки що не дуже серйозно ставиться до задоволення власних потреб у сфері безпеки.
Європа має сформулювати оборону як суспільне благо
Щоб змінити таке мислення, лідери ЄС мають надіслати чіткий сигнал, що інвестиції в оборону є не лише необхідними, а й етичними і моральними.
Сформулювавши оборону як суспільне благо, Європа може допомогти залучити приватних інвесторів, які довгий час вважали цей сектор ризикованим, непрозорим і таким, що пропонує невизначену віддачу. Подібно до того, як європейські уряди колективно позичали гроші для подолання кризи COVID-19, вони повинні розглянути можливість випуску спільних облігацій для фінансування життєво важливих оборонних потреб.
Якщо фінансово консервативні країни, такі як Німеччина і Нідерланди, продовжують чинити опір, а проросійські уряди, такі як Угорщина і Словаччина, погрожують накласти вето на запозичення ЄС, коаліція охочих держав повинна об'єднатися і випустити облігації для розвитку конкретних спільних спроможностей і зробити внесок в оборонні інвестиції.
У майбутній Білій книзі про майбутнє європейської оборони будуть викладені шляхи вирішення деяких з найбільш нагальних проблем безпеки блоку. У ній йтиметься про необхідність продовження військової підтримки України, усунення критичних прогалин у силах і засобах і пропонуватимуться механізми фінансування для забезпечення вкрай необхідного зростання європейських оборонних видатків.
Вони можуть включати поєднання наявних фондів, більшу гнучкість фіскальних правил ЄС, реформи кредитної політики ЄІБ та спільні запозичення.
Західноєвропейським країнам досі бракує волі значно збільшити витрати на оборону
Найбільшою перешкодою залишається брак політичної волі серед західноєвропейських країн-членів значно збільшити витрати на оборону, попри тиск з боку США. Різне сприйняття загроз і наївна віра в те, що будь-яке припинення вогню в Україні забезпечить мир в Європі, ризикують підірвати зусилля з підвищення обороноздатності.
Досягнення мети НАТО — 300 000 військовослужбовців у стані високої готовності — також вимагатиме комплексної реформи системи комплектування, а також більш привабливої служби в резерві і призову на строкову службу, де це необхідно. А це потребуватиме рішучого політичного лідерства.
Європейські уряди повинні визнати, що імперіалістичні амбіції президента Владіміра Путіна поширюються далеко за межі України.
Занадто часто ЄС реагує на кризи лише тоді, коли вони розгортаються — чи то фінансова криза, чи то пандемія. Такий реакційний підхід більше не життєздатний.
Очікування війни, яка змусить змінити політику, — це гра, яку Європа не може собі дозволити, і яка, зрештою, може розвалити ЄС.
